Тема. Загальна характеристика класу Птахи.

Загальна характеристика класу Птахи

Птахи – це прогресивна спеціалізована гілка рептилій, які пристосувалися до польоту. До прогресивних ознак організації птахів, що принципово відрізняють їх від рептилій, належать:

• більш високий рівень розвитку нервової системи, а у зв’язку із цим різноманітніша поведінка;
• стала температура тіла;
• здатність до польоту;
• турбота про потомство.

Вказані особливості дозволили птахам, попри відносну еволюційну молодість класу, розповсюдитися по всій земній кулі й заселити різноманітні середовища проживання.

Представники класу Птахи характеризуються тим, що їхнє тіло вкрите пір’ям, а передні кінцівки видозмінені в органи польоту – крила. За рідкісними винятками, птахи – летючі тварини, а ті види, які не літають, мають недорозвинені крила. Для пересування по твердому субстрату птахам служать задні кінцівки – ноги. Таким чином, птахи, на відміну від усіх інших наземних хребетних, тварини двоногі.

У птахів досить енергійний обмін речовин, температура тіла стала й висока, серце чотирикамерне, артеріальна кров відокремлена від венозної. Добре розвинені великі півкулі головного мозку й органи чуття, особливо зору та слуху.

З біологічної точки зору, найбільш характерними ознаками птахів є інтенсивність обміну речовин та пересування в повітрі шляхом польоту. Ці дві основні ознаки птахів на значну міру визначають їхню біологію. Саме ці ознаки птахів докорінно відрізняють їх від решти груп хребетних.

Попри спільність еволюційного походження птахів та плазунів, біологічні відмінності між цими двома групами тварин величезні. Щодо рухливості й здатності долати простір птахи посідають перше місце серед наземних хребетних.

Температура тіла в птахів вища, ніж у ссавців, найчастіше вона є близькою до 42 ºС, у небагатьох видів опускається нижче 39 ºС, але нерідко досягає 45 та 45,5 ºС.

Шкіра птахів суха, тонка, легка, майже позбавлена залоз, є (не у всіх видів) одна сальна залоза – куприкова, яка виробляє секрет, що за консистенцією нагадує мазь, містить багато жиру та віск, має антибактеріальну активність. Виділення цього секрету відбувається при натисканні дзьоба на залозу або під дією кільцевої мускулатури, після чого птах за допомогою дзьоба наносить секрет на оперення. Основне призначення секрету – захист оперення від намокання та зношування, а також від проникнення в організм патогенних бактерій і паразитичних грибків.

Похідними епідермісу шкіри є роговий покрив дзьоба, лусочки на ногах, кігті, пір’я. Ці рогові утворення періодично линяють. Форма та розмір дзьоба в різних видів птахів варіюють залежно від складу їжі, способу її добування та поїдання. У багатьох птахів дзьоб має яскраве забарвлення, його колір може змінюватися з віком особини, а іноді з порами року.

Пір’яний покрив виконує декілька функцій: надає тілові птаха ідеально обтічної форми й зменшує тертя з повітрям; захищає шкіру від механічних пошкоджень; утворює основну частину літального апарату; забезпечує термоізоляцію, уповільнюючи потік повітря біля шкіри, зберігаючи суміжний мікроклімат. Шар повітря в пір’яному покриві визначається кутом нахилу пір’я й регулюється підшкірною мускулатурою.

Пір’я птахів різне за своєю будовою та призначенням. Забарвлення оперення птахів обумовлюється присутністю ряду пігментів та структурними особливостями пера. Характерний для багатьох птахів білий колір залежить від присутності в безбарвній роговій масі пера бульбашок повітря. Заломлення світлових променів у клітинах рогової речовини пера, які містять такі бульбашки, і створює білий колір.

Для птахів, як і для всіх тварин, характерна линька, тобто періодична зміна пір’яного покриву, в деяких видів при цьому змінюється його забарвлення. Линька обумовлена зношуванням та вицвітанням пір’я, а також може бути пов’язана із сезоном, віком птаха та періодом розмноження.

За гостротою зору й здатністю сприйняття простору та відстані птахи посідають перше місце серед тварин. Окрім того, усім птахам притаманний кольоровий зір.

Птахи не мають зубів, їхню роль виконують дзьоб та м’язовий шлунок.

Будова органів дихання в птахів дуже своєрідна. Окрім трахеї, бронхів та легенів наявні повітряні мішки, які займають близько 20% об’єму тіла. Вони відіграють важливу роль при диханні під час польоту та найбільш розвинені в птахів, які добре літають.

У природних умовах птахи не відрізняються довголіттям, наприклад відомо, що більшість дрібних горобиних рідко доживають до 4-5-річного віку, але відомі випадки, коли дрібні хвилясті папужки доживали до 20 років, а деякі папуги великих розмірів – 80 років і більше.

Функції пір’я надзвичайно різноманітні. Оперення допомагає птахові літати. Пір’я, з якого утворений хвіст, виконує роль керма, а коли птах знижується, пір’я полегшує гальмування. Пір’я голови, тіла та крил захищає птаха від холоду й вологи. Крім того, воно полегшує пересування птаха в повітрі. Форма крил залежить від того, яким способом птах літає.

Пір’Я, яким укрите все тіло птаха, називається контурним, або покривним. Контурне пір’я забезпечує обтічність тіла птаха в польоті, захищає шкіру від механічних пошкоджень, виконує водозахисну та теплозахисну функції. Пухове пір’я підсилює теплозахисну роль оперення (затримує повітря), а ниткоподібне пір’я виконує дотикову функцію.

Несучі площини крила утворює махальне пір’я, яке відрізняється від звичайного контурного більшим розміром та міцністю.

Основа пера – порожнисте всередині загострення (очин), яке занурене в товщу шкіри. Воно переходить у щільний стовбур, або стрижень. Від стрижня праворуч і ліворуч відходять тонкі рогові пластинки – борідки, на яких розташовані у два ряди дрібніші пластинки, - борідочки. Борідочки зчеплені численними дрібними гачечками. Весь цей комплекс утворює з обох боків стрижня опахало пера, яке поділяється на вужче зовнішнє та ширше внутрішнє опахало.

Така структура пера забезпечує його легкість і міцність. При ударах еластичні борідочки згинаються, а гачки розчіплюються, і в пері утворюється щілина. Птах дзьобом поправляє перо, й гачки знову зчеплюються, відновлюючи суцільну поверхню опахала. У цьому можна переконатися, розірвавши перо голкою й потім, погладжуючи пальцями розрив, ліквідовувати його.

У найнижчій частині пера борідочки не мають гачечків; ця частина опахала називається пуховою.

Поиск по сайту: