Заточування по гвинтовій поверхні

Гвинтова форма задньої поверхні забезпечує, у порівнянні з конічної, більш раціональну зміну задніх кутів, а поперечна кромка виходить більш опуклою, що сприяє кращому самоцентруванню свердла при роботі. Технологічною перевагою гвинтового заточування є те, що формотворні рухи кінематично взаємозалежні так, що на один оберт свердла приходить два цикли зворотно-поступальних рухів. Таким чином, забезпечується безперервне шліфування обох головних задніх поверхонь при кожному оберті свердла. Це забезпечує більшу точність і продуктивність заточування. Процес гвинтового заточування може бути автоматизований.

Недоліки цього методу пов'язані з порівняно складним характером взаємозв'язку між параметрами настроювання верстата і геометричними параметрами свердла, що ускладнює настроювання верстата.

При обробці гвинтових задніх поверхонь свердла на верстаті 3659М (рис. 1.8) для утворення заданих геометричних параметрів служать п'ять рухів:

1. Обертання шліфувального круга 2 навколо своєї осі із заданою швидкістю різання (V_к).

2. Зворотно-поступальний рух гільзи 1 шпиндельної бабки із шліфувальним кругом, паралельно його осі, який здійснюється за допомогою кулачка 4, розташованого на торці гільзи 1 (S_пр).

3. Планетарний рух шпинделя з кругом в площині, перпендикулярній до його осі, що забезпечує переміщення робочої поверхні шліфувального круга вздовж різальної кромки свердла (S_п). Планетарний рух шліфувального круга здійснюється за рахунок ексцентричного розташування осі шпинделя 3 відносно осі гільзи 1. Обертання гільзи здійснюється через шестерню 5.

4. Обертання патрона із затиснутим інструментом навколо його осі, кінематично зв'язане (через передачу 8 – 11) з обертанням гільзи, планетарним рухом гільзи і планетарним рухом круга (V_д).

5. Переміщення патрона 7 з оброблюваним інструментом до круга на величину подачі (S).

Перші три рухи зв'язані між собою кінематично і слугують для формоутворення задньої гвинтової поверхні на інструменті. Крім того, другий рух забезпечує рівномірний характер зношування круга.

Перед заточуванням свердло встановлюють в свердлотримач. Каретку верстата, що несе патрон і свердло, розвертають навколо вертикальної осі по шкалі верстата на необхідний кут в плані свердла φ. Свердло у патроні встановлюють по спеціальному відкидному упору 6, який закріплений шарнірно на торці патрона.

Рис. 1.8. Схема заточування свердла по гвинтовій поверхні

При настроюванні упор встановлюють перпендикулярно торцю патрона. Для установки свердла в корпусі упору передбачена рухлива планка, що переміщається по шкалі. Планку за допомогою гвинта встановлюють на розмір, який дорівнює діаметру серцевини свердла. Свердло упирають вершиною у внутрішню поверхню упору, а різальну кромку встановлюють на поверхню планки.

За допомогою такої установки забезпечують постійний заданий виліт свердла і задану кутову орієнтацію його в патроні, при яких формотворні рухи круга будуть погоджені з розташуванням зубців свердла. Після закінчення установки упор прибирають.

Шліфування роблять кругом форми ПВ, на торці якого заправлена конічна ділянка з кутом 156°. Можливе заточування периферією круга форми ПП (рис. 1.9). Цей спосіб є єдино можливим при заточуванні комбінованих свердел.

Рис. 1.9. Заточування свердла периферією круга

Заточування по гвинтовій поверхні забезпечують напівавтомати 3658, 3659А моделей В3-37, В3-38, автомати МФ138, В3-32.

Поиск по сайту: