ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Щодо проведення інвентаризації, ідентифікації і паспортизації відходів виробництва та споживання суб’єктами господарювання

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

«Методика проведення інвентаризації джерел утворення відходів і відходів виробництва та споживання суб’єктами господарювання Луганської області» (далі – Методика) розроблена на виконання п. 3 розпорядження голови Луганської обласної держадміністрації № 1323 від 02.11.2010 «Про затвердження заходів щодо організації ведення державного обліку та паспортизації відходів» і призначена для використання (застосування) при проведенні інвентаризації джерел утворення відходів, відходів виробництва та споживання і паспортизації відходів (далі – Інвентаризація).

Метою проведення Інвентаризації є отримання вичерпної інформації про утворення та рух відходів, їх ідентифікація, класифікація відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 “Класифікатор відходів” та відомчої нормативно – технічної документації, визначення небезпечних властивостей впливу на довкілля та здоров’я людини, розробка оптимальних шляхів поводження з ними та вдосконалення системи поводження з відходами на підприємстві.

Інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та у терміни, що обумовлені законодавством (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; наказів Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 та № 90 від 30.10.1998 зі змінами).

Матеріали Інвентаризації є достатніми для розробки технічних паспортів відходів, лімітів на утворення та розміщення відходів та отримання дозволів на їх розміщення, ведення форм первинного обліку відходів, створення баз даних по відходах підприємства, розробки перспективних планів заходів щодо зменшення обсягів утворення відходів і запобігання їх негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.

1.1. На початок Інвентаризації згідно наказу призначається група працівників підприємства, які мають сприяти належному проведенню Інвентаризації джерел утворення відходів та відходів виробництва і споживання. До складу цієї групи мають входити: посадова особа підприємства, відповідальна за охорону довкілля та поводження з відходами на підприємстві, працівник бухгалтерії, відповідальні фахівці ключових з точки зору утворення відходів технологічних процесів. Керівником призначеної групи повинна виступати особа на рівні управлінського персоналу.

Призначення відповідальних працівників підприємства є запорукою налагодження співпраці керівництва підприємства зі спеціалістами з Інвентаризації.

1.2. Перед проведенням Інвентаризації проводиться зустріч спеціаліста (групи спеціалістів) по Інвентаризації з персоналом підприємства, котрий має сприяти Інвентаризації.

1.3 Інвентаризація джерел утворення та відходів виробництва і споживання проводиться тільки тоді, коли після консультацій з замовником спеціаліст (група спеціалістів) з Інвентаризації вирішить, що:

- зібрано достатньо відповідної попередньої інформації щодо об’єкту Інвентаризації;

- наявні достатні ресурси для забезпечення проведення Інвентаризації.

1.4. До участі в Інвентаризації і паспортизації може залучатися технічний експерт – особа, яка надає спеціалісту (групі спеціалістів) з Інвентаризації свої знання чи досвід по окремому спеціальному питанню, але не приймає участі в процедурі, як спеціаліст з Інвентаризації.

1.5. Підприємства, організації, установи та громадяни - підприємці Луганської області (далі - суб’єкт господарювання) проведення Інвентаризації та Паспортизації може доручити організації – розробнику, яка має досвід роботи в сфері поводження з відходами та в установленому порядку отримала дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі – Мінприроди) на розробку проектів нормативів гранично – допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти та свідоцтва Мінприроди на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.

1.6. У разі доручення проведення Інвентаризації та Паспортизації організації – розробнику, обов’язком замовника Інвентаризації є:

- сприяння проведенню Інвентаризації на підприємстві;

- надання достовірної інформації для проведення Інвентаризації;

- створення належних умов для проведення Інвентаризації (забезпечення робочим місцем, доступ до засобів зв’язку, тощо);

- супроводження групи спеціалістів з Інвентаризації, ознайомлення з правилами безпеки на підприємстві;

- забезпечення доступу до виробничих приміщень, документації, тощо;

- забезпечення, при необхідності, засобами індивідуального захисту.

1.7. Спеціаліст (група спеціалістів) з Інвентаризації повинен:

- провести консультації із замовником при визначенні програми (календарного плану) проведення Інвентаризації;

- отримати відповідну початкову інформацію, необхідну для досягнення цілей Інвентаризації;

- виявлені в ході проведення Інвентаризації недоліки та порушення, які можуть привести до виникнення аварійних ситуацій, довести до відома представників підприємства;

- спільно з працівниками підприємства, де проводиться інвентаризація, розглянути результати Інвентаризації;

- представити замовнику на затвердження звіт про інвентаризацію джерел утворення відходів і відходів виробництва та споживання у визначений термін;

- за результатами роботи надати рекомендації стосовно організації ефективної системи поводження з відходами та вдосконалення системи управління відходами, зокрема, по упорядкуванню приймання, зберігання і руху відходів, покращенню обліку і контролю за їх зберіганням, а також видаленням чи утилізацією.

1.8. Інвентаризатор несе відповідальність згідно чинного законодавства України за порушення порядку та строків проведення Інвентаризації.

1.9. Замовник Інвентаризації несе відповідальність за невірне, неточне та несвоєчасне надання інформації для проведення Інвентаризації.

1.10. Спеціаліст (група спеціалістів) з Інвентаризації суворо дотримується і забезпечує конфіденційність у відношенні інформації або документів, отриманих в процесі проведення Інвентаризації, які стосуються фінансово-господарської діяльності і є комерційною таємницею замовника.

1.11. Процес Інвентаризації складається зі стадій:

Організаційної стадії, коли місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, на виконання п. 1 розпорядження голови Луганської обласної держадміністрації № 1323 від 02.11.2010 та у порядку організації та контролю обліку утворення, оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації, сповіщають суб’єктів господарювання підпорядкованої території про необхідність та порядок проведення Інвентаризації та паспортизації відходів та контролюють наявність у них зареєстрованих інвентаризаційних даних.

Підготовчої стадії,коли проводиться загальне ознайомлення з підприємством, збір первинних даних, розробка програми Інвентаризації, складання схем технологічних процесів та визначення джерел утворення відходів, а також визначення загального переліку відходів.

Стадії Інвентаризації, під час якоївизначаються кількісні значення вхідних та вихідних параметрів технологічних процесів.

Заключної стадії, в ході якоїскладається матеріальний баланс кожного технологічного процесу, розраховуються нормативи утворення відходів суб’єктами господарювання, визначаються питомі показники утворення відходів, пропонуються заходи щодо можливих варіантів зменшення відходів, а також готується звіт про результати Інвентаризації. Форма звіту та надання на реєстрацію інвентаризаційних даних обумовлена розпорядженням голови Луганської обласної держадміністрації № 1323 від 02.11.2010 (додаток).

Стадія реєстрації даних Інвентаризації,під час якої, відповідно до вимог п. 2 розпорядження голови Луганської обласної держадміністрації №1323 від 02.11.2010 результати Інвентаризації та відповідні матеріали замовник Інвентаризації надає для реєстрації до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області (далі – Управління). Управління розглядає надані суб’єктами господарювання інвентаризаційні данні та, в разі відсутності зауважень, реєструє їх, та передає узагальнені дані обліку звітів джерел утворення відходів і відходів виробництва та споживання та паспортів відходів суб’єктів господарювання до Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації.

Стадія паспортизації відходів.Технічні паспорти відходів (ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін.) заповнюються на підставі інвентаризаційних даних, які пройшли реєстрацію в Управлінні і подаються на узгодження до Управління. Після узгодження, Управління вносить дані паспортів в обласний електронний реєстр.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Примітка

У навколишньому середовищі відходи виступають, з одного боку, як забруднення, які займають в ньому (навколишньому середовищі) визначений простір та (чи) здійснюють негативний вплив на інші живі та неживі об’єкти і субстанції. З другого боку – як вторинні матеріальні та енергетичні ресурси для можливої утилізації безпосередньо слідом за утворенням або після відповідної переробки.

Термін «відхід» застосовують для позначення конкретного різновиду відходів, що утворюються у фіксованому процесі, що характеризуються певною сукупністю показників. Цей термін також включає в себе поняття «відходи тари та пакувальних матеріалів»

Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Промислові відходи– відходи виробництва, споживання та діяльності підприємства (організації, установи) /ПОУ/, що утворюються при здійсненні виробничої та господарської діяльності, наданні послуг чи іншої статутної діяльності ПОУ.

Відходи виробництва - залишки сировини, матеріалів, речовин, виробів, предметів, що утворилися в процесі виробництва продукції, виконання робіт (послуг) і втратили повністю або частково початкові споживчі властивості.

Відходи споживання - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів (продукції або виробів), які частково або повністю втратили свої первинні споживчі властивості для використання по прямому або побічному призначенню в результаті фізичного або морального зносу в процесах суспільного або особистого вжитку (життєдіяльності), використання або експлуатації.

Інвентаризація відходів – комплекс разових організаційно - технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку об’ємів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення та обстеження місць утворення відходів та об’єктів поводження з ними.

Паспортизація відходів -процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико – хімічні, технологічні, екологічні, санітарні економічні та інші показники, методи їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Форма паспорту та порядок його заповнення визначений ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін.

Поводження з відходами– дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Операції поводження з відходами – збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Оброблення (перероблення) відходів – здійснення будь – яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико – хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Видалення відходів– здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх можливої утилізації.

Утилізація відходів– використання відходів, як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.

Збирання відходів – діяльність, пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Виробник відходів – юридична чи фізична особа, діяльність якої приводить до утворення відходів.

Державний класифікатор відходів – систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.

Класифікація відходів– процес упорядкування даних про відходи, що включають ідентифікацію виду відходів відповідно до їх стану, складом і властивостями через номенклатурне найменування. Співвіднесення відходів з певним процесом утворення і видом економічної діяльності. Віднесення відходів до любих інших систем угрупування чи перелікам (забруднення, вторинні ресурси, токсиканти), категоріям речовин, матеріалів і іншим об'єктам, а також до певних видів переробки, утилізації і видалення відходів. (ДСТ 17.9.1.1.-99).

Норматив утворення відходів – утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентує їх кількісний (питомий показник обсягів утворення відходів) та якісний склад. Норми переглядаються в міру впровадження організаційно-технічних заходів.

Примітка: Нормативи поділяються:

1. За часом дії:

· перспективні — використовуються для розробки стратегічних планів. Їх величина розробляється на основі виробленої стратегії, з врахуванням перспектив технічного прогресу. Вони наочно показують резерви виробництва;

· поточні — поділяються на річні, квартальні, місячні. На основі цих норм ведеться робота з поточного планування на підприємстві, визначаються потреби, укладаються угоди по постачаннях сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Поточні норми розробляються на основі оперативних норм і заходів щодо економії ресурсів;

· оперативні – діють у даний момент і використовуються для оперативно-виробничого планування. На їх основі плануються обсяги розміщення та передачі відходів.

2. За характером розповсюдження:

· цехові, заводські, – розробляються на підприємстві;

· міжзаводські, – розробляються стосовно до однотипного виробництва;

· галузеві – регламентують витрати всіх підприємств галузі;

· міжгалузеві – розробляються на визначені види робіт і процесів, характерних і здійснюваних приблизно в однакових умовах на підприємствах різних галузей промисловості. Наприклад, навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортні операції.

3. За ступенем агрегування:

· подетальні (поопераційні) — характеризують обсяги відходів, які утворюються при виготовленні деталі (на окрему операцію) відповідно до креслень і технічних умов;

· вузлові — характеризують утворення відходів при виготовленні визначеного вузла;

· індивідуальні — встановлюються на конкретний вид готової продукції чи робіт;

· групові — визначаються на основі індивідуальних норм як середньозважені величини. Вони встановлюються на групу однойменної продукції в натуральному чи вартісному вираженні.

4. За ступенем деталізації:

· специфіковані — являють собою величину утворення відходів (із зазначенням складу та властивостей) на виробництво одиниці виробу;

· зведені — складаються по укрупненій номенклатурі матеріалів.

5. За методами розробки:

· Розрахунково-аналітичний метод є єдиним науковим методом нормування. Він ґрунтується на вивченні факторів, що визначають витрати ресурсів на встановленні кількісного впливу кожного з них чи їх сукупності на рівень норми. Технічний розрахунок витрати ресурсів поєднується з аналізом виробничих умов. Цей метод передбачає ретельне вивчення технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, передового досвіду економії ресурсів, проведення необхідних розрахунків.

· Дослідний метод ґрунтується на визначенні норм і нормативів на основі спостережень, лабораторних дослідів і експериментальних досліджень. Він застосовується більш широко, але є менш точним у порівнянні з розрахунково-аналітичним, тому що не враховує впровадження нової техніки і прогресивної технології, передового досвіду, наукової організації праці. Тому дослідний метод не сприяє виявленню і використанню резервів економії матеріальних і трудових ресурсів.

· Дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у встановленні норм на основі фактичних даних утворення відходів на одиницю продукції в минулому періоді. Він є неточним, тому що спостерігається значне відхилення фактичних витрат від планових. Це обумовлено тим, що при дослідно-статистичному методі не проводиться аналіз факторів, що вплинули на підвищені витрати ресурсів, не забезпечується виявлення і використання внутрівиробничих резервів. Тому дослідно-статистичний метод може використовуватися при орієнтованих і укрупнених розрахунках.

· Комбінований метод нормування – спосіб розробки індивідуальних норм з використанням одночасно двох чи трьох методів: розрахунково-аналітичного, дослідного і дослідно-статистичного. Найбільш прогресивним вважається сполучення розрахунково-аналітичного і дослідного методів, наприклад, для деяких виробництв, заснованих на хімічних технологіях. На практиці досить часто мають місце випадки, коли величина корисних (чистих, теоретичних) витрат того чи іншого виду сировини, матеріалу визначається розрахунково-аналітичним методом, а обсяг технологічних відходів і втрат – дослідним. Такий спосіб відносять до комбінованого.

Ліміти на утворення відходів - у ліміті встановлюються граничні показники утворення відходів у технологічних процесах терміном на 1 рік на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів).

Питомий показник утворення відходів - обсяг відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо. Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підприємстві, в установі, організації даного району.

Матеріальний баланс – це співвідношення кількісних показників (маси, обсягу) речовин (продуктів, субстанцій) і енергоносіїв, які надходять до місця (процесу), де утворюються відходи, і речовин (продуктів, субстанцій) і енергоносіїв, які утворюються в цьому місці (процесі), включаючи готову продукцію, полуфабрикати і відходи. (ДСТУ 17.9.0.1-99, на базі технологічних регламентів, питомих показників та аналітичних розрахунків).

Реєстрація відходів - проведення уповноваженими органами аналізу нормативно - методичних документів із затвердженням коду відходів по прийнятій системі класифікації і кодування.

Електронний реєстр відходів – система накопичення даних щодо обсягів поводження з відходами.

Агломерат – продукт випалу руд і інших матеріалів, у якому легкоплавка частина матеріалу, тверднучи, з'єднує між собою тверді частинки.

Барда – залишки бродильного виробництва, з якого видалені летучі компоненти.

Брухт –некондиційні вироби чи частини виробів з металів чи інших твердих матеріалів.

Ганчір’я – зношені текстильні вироби, які не використовуються по цільовому призначенню.

Жом – залишки подрібнених коренеплодів після екстрагування цільового продукту.

Зола – залишок після спалювання органічних сполук до мінералізованого стану.

Літник – частина виливки, що утворюється поза габаритами виробу, що відливається, при заповненні розплавом ливарної форми і відокремлювана при наступній обробці виробу.

Макулатура – непридатні для використання паперові вироби і залишки паперу.

Меляса – концентрований розчин вуглеводнів (переважно цукрів), із якого неможливе подальше вилучення цукру за звичайною технологічною схемою бурякоцукрового виробництва.

Облой – залишки матеріалу, що утворюються в зазорах штампувального і ливарного інструментів.

Обріз – залишки країв листа (шматка) матеріалу, що утворюються при розкрої тканин, шкіри, хутра, металу та інших листових матеріалів.

Окалина – продукт окислювання сплавів металів, відокремлений від основної маси металу.

Паста – концентрована суспензія.

Пил – зважені в газовому середовищі (повітрі) чи осілі на тверду поверхню тверді частинки розмірами від 0,01 до 100 мкм.

Порода – природний матеріал, що містить у різних кількостях різні мінеральні агрегати.

Порошок – тонко здрібнена тверда речовина.

Скрап – дрібні застиглі частини і безформні пластинки застиглого металу, що утворюються при розбризкуванні чи розливу рідкого металу, а також залишки металу на частинах ливарного устаткування.

Смола – концентрована маса органічного походження.

Стружка – продукти руйнування матеріалів у процесах механічної обробки.

Шлак – побічний продукт окислювально – відновлювальних процесів, у загальному випадку суміш оксидів з іншими компонентами процесу.

Шлам – конденсована маса з можливими залишками рідини, яка виділяється із суспензії під впливом гравітаційних чи механічних сил.

Поиск по сайту: