Новая зовнішньополітична стратегічна концепція НАТО КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

У листопаді 2010 р., під час саміту НАТО в Лісабоні, буде представлена нова Стратегічна концепція Альянсу. Процес розробки цієї концепції відбувається в новому форматі повної транспарентності й публічного обговорення Групою експертів. Головною причиною як нової Стратегічної концепції, так і процесу її розробки саме таким чином є необхідність чіткого визначення зобов’язань членів Альянсу й точного їх виконання з метою ефективного та дієвого забезпечення миру та безпеки. Передумови виникнення потреби у новій Стратегічній концепції склалися під впливом наступних чинників. У зв’язку з появою нових загроз і проведенням операцій та місій під проводом Альянсу критично проявилась невідповідність ресурсних можливостей та наявних потенціалів країн-членів спроможності забезпечити мир і стабільність там і коли це необхідно для захисту свободи та безпеки членів НАТО. На подолання цієї проблеми спрямована широкомасштабна трансформація НАТО у військовій, політичній та структурній сферах. Таким чином, нова Стратегічна концепція, що розробляється до 2020 р., має визначити головні риси нової безпечної обстановки, елементи підходу НАТО до безпеки, закріпити довгострокові цілі НАТО, характер організації, її основні завдання, а також надати рекомендації щодо подальшої адаптації збройних сил Альянсу для подолання нових загроз. На саміті у Страсбурзі/Келі в квітні 2009 р. лідери країн-членів НАТО доручили Генеральному секретареві А. Ф. Расмуссену створити групу кваліфікованих експертів для підготовки основи нової Стратегічної концепції НАТО. Сімнадцятого травня ц.р. група експертів на чолі з головою доктором М. Олбрайт (США) опублікувала остаточний звіт. Аналіз і рекомендації Групи зовнішніх експертів «НАТО 2020: впевненість в безпеці; динамічні підходи» надано стосовно визначення нового середовища безпеки, викликів і загроз безпеці, основних завдань Альянсу у політичній, організаційній та структурній сферах, реформ партнерських відносин, а також зроблено висновок про унікальні та незамінні функції Альянсу, тим самим визначивши сенс майбутнього існування союзу. Стратегічна концепція 2010 має визначити, що загроза нападу залишається через регіональні суперечки або спроби політичного залякування, які можуть підірвати безпеку уздовж його кордонів. Але НАТО доведеться також долати небезпеки більш нестабільного і менш прогнозованого характеру – в тому числі теракти, розповсюдження ядерної та інших сучасних збройних технологій, кібернапади, спрямовані на сучасні системи комунікації, саботаж поставок енергоносіїв і руйнування критично важливих маршрутів морського судноплавства. Головне зобов’язання НАТО – колективна оборона – залишиться незмінним, але вимоги до виконання цього зобов’язання змінять свою форму. Альянс повинен не тільки мати базові військові сили і засоби, а також плани у разі непередбачуваних ситуацій, проводити цільові навчання, забезпечувати готовність збройних сил та ефективне тилове забезпечення. Нова Стратегічна концепція буде містити чіткі директиви щодо операцій поза межами зони відповідальності НАТО, які будуть проводитись для захисту від незвичайних загроз, але таких, що можуть досягати рівня нападу. В майбутньому НАТО не буде діяти наодинці, а буде покладатися на комплексний підхід: цілісне і комплексне застосування різноманітних інструментів Альянсу для забезпечення загального ефекту, що призведе до бажаного результату. Такий підхід передбачає чітко визначати та поглиблювати відносини з ключовими партнерами, встановлювати нові зв’язки, розширювати масштаб діяльності партнерств і працювати з кожним партнером та партнерством на індивідуальній основі. Комплексний підхід також передбачає поєднання військових і цивільних елементів, особливо за такими напрямами як економічна відбудова, політичне примирення, удосконалене врядування і зміцнення громадянського суспільства. Комплексний підхід означає розумінням того, що безпека має військовий, політичний, економічний і соціальний виміри. Тому розбудова безпеки часто вимагає ефективної роботи з партнерами для того, щоб поєднати різноманітні елементи єдиної спільної стратегії, де, залежно від конкретних обставин, НАТО гратиме провідну або допоміжну роль. У Стратегічній концепції 2010 року було висвітлено такі чотири головних завдання: 1. Альянс повинен зберігати свою здатність стримувати будь-яку загрозу або агресію і захищати від неї своїх членів незалежно від місця походження; 2. НАТО має робити внесок у широку безпеку усього євроатлантичного регіону як захисника власних інтересів і як учасника розбудови миру в усіх куточках регіону у тісній співпраці з іншими міжнародними організаціями та партнерами; 3. НАТО має слугувати трансатлантичним засобом для проведення консультацій з питань безпеки і врегулювання кризових ситуацій; 4. Альянс має посилити масштаб й менеджмент партнерств. Політичні та організаційні питання, які мають бути окреслені новою Стратегічною концепцією, зумовлені уроками та досвідом, отриманими під час проведення операцій і місій та розширення союзу через прийняття нових членів. Це такі питання як директиви щодо місій поза межами Альянсу, адміністративні реформи, процедура прийняття рішень, політика «відкритих дверей» та роль НАТО у контролі над звичайними озброєннями. Наступного десятиріччя НАТО матиме чотири основні взаємозв’язані військові місії: 1) стримування, запобігання і оборона від будь-якої загрози агресії; 2) захист території країн-членів від повного спектра нестандартних загроз безпеці; 3) розгортання і утримування експедиційних сил і засобів для виконання військових операцій поза межами території 4) допомога у формуванні більш стабільного і мирного міжнародного середовища безпеки. Для спроможності виконання таких місій Стратегічна концепція має чітко визначити оборонні пріоритети від здатності обороняти територію Альянсу, здатності виконувати складні місії на стратегічній відстані, до допомоги формування міжнародного ландшафту безпеки і реагування на непередбачені ситуації тоді і там, де це необхідно. Нова Стратегічна концепція має задати напрям подальшої трансформації оборонних сил і засобів НАТО, покладається на звичайні та ядерні озброєння для стримування збройного нападу й зберігатиме безпечні й надійні ядерні сили, розширить роль Сил реагування НАТО, а також посилить можливості Сил спеціального призначення. Таким чином, розвиток НАТО буде залежати значною мірою від того, як держави-члени будуть тлумачити і застосовувати Стратегічну концепцію в оперативних умовах. Під час процесу розробки нової Стратегічної концепції особливого значення надавалось обґрунтуванню сенсу існування союзу в сучасних умовах. Рекомендації Групи зовнішніх експертів формулюють доцільність Альянсу в наступний спосіб. НАТО виконує унікальні і незамінні функції, які полягають у виробленні спільної стратегії держав євроатлантичного регіону та наявності ефективного спільного форуму для реагування на традиційні загрози і появу нових проблем, без суперництва супердержав з перспективою ядерного знищення у разі найменшого прорахунку. Держави Центральної і Східної Європи мають потужний стимул до внутрішнього демократичного розвитку і до примирення із зовнішніми сусідами. Альянс діє разом з іншими міжнародними організаціями та партнерами у прагненні забезпечення міжнародної стабільності та миру, а комбінація військових сил й засобів та політичної солідарності надають йому надзвичайного значення. НАТО існує як джерело надії тому, що з самого початку його члени визначали свої спільні дії в позитивний спосіб: зміцнення міжнародної безпеки; захист свободи; сприяння верховенству права. Ці цілі не прив’язані до жодного календаря, не стосуються жодного конкретного супротивника. Це постійні потреби і будуть існувати доки НАТО матиме хоробрість захищати їх за допомогою єдності своїх членів, хоробрість своїх громадян і вільного виразу своєї колективної волі. Комплексний підхід до забезпечення такої стратегії передбачає нову добу партнерства, із розумінням, що поодинці всі програють. Таким чином, можна зробити висновок, що прагматичне партнерство з НАТО щодо взаємовигідних напрямів співпраці, відповідає національним інтересам всіх європейських держав, в тому числі й України.

ВИСНОВОК

Поиск по сайту: