Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Виробничий потенціал національної економіки



Україна станом на початок 80-х років XX ст. вважалася розвиненою індустріальною складовою Радянського Союзу, що мала потужну важку і добувну промисловості, досить розвинене машинобудування та ін. Водночас це була мілітаризована економіка, яка характеризувалася непомірними енерго- та матеріаломісткістю, величезними трудовими затратами на одиницю продукції.

Якщо розглядати соціально-економічні трансформації у виробничому секторі в нашій державі через призму макроекономічних показників, можна виокремити чотири основні етапи:

1) 1991-1994 рр. - повне розбалансування старої адміністративно-командної системи, що характеризувалося прискореними темпами падіння ВВП, обсягів промислового виробництва, гіперінфляцією, зубожінням населення;

2) 1995-1999 рр. - активне становлення ринкової інфраструктури, спостерігалося зниження інтенсивності падіння ВВП та обсягів промислового виробництва, укріплення національної грошової одиниці, загострення демографічної кризи;

3) 2000-2007 рр. - держава вийшла на траєкторію економічного зростання;

4) 2008-2009 рр. - фінансово-економічна криза.

Під час формування макроекономічної політики було допущено низку помилок, зокрема:

- невдало проведена приватизація. Не виправдала себе сертифікатна приватизація, яка не забезпечила структурну перебудову економіки. Не з'явився ефективний власник. Не сформовано середній прошарок, що мав стати генератором ринкових перетворень, основою економічної і політичної стабільності в суспільстві;

- податкова система не зорієнтована на ринок. Через надто високі податки вона руйнує, а не стимулює виробництво;

- не створена законодавча база, яка регулювала б діяльність природних монополій, що вносить дисбаланс у ціновий паритет між окремими галузями і негативно впливає на розвиток економіки;

- не вдалося сформувати дієздатний апарат управління ринковими перетвореннями, перебудувати функціональні структури і методи їх роботи. Не вирішене питання переходу від галузевого до функціонального управління просторовим розвитком;

- У державі досягнута грошова стабілізація, не підтверджена фінансовою і бюджетною стабільністю, в основі яких має бути реальне зростання ВВП, його достатність для подальшого розвитку;

- слід здійснити зміни у законодавчій сфері щодо зменшення трансакційних витрат, що визначають умови і межі ринкової діяльності. Йдеться про витрати, не пов'язані з укладанням господарських договорів - пошук необхідної інформації, дозвіл санепідемстанції на певний вид діяльності тощо.

Унаслідок цих та багатьох інших причин економічна стагнація розтягнулася на 10 років. І хоча з 2000-го спостерігається щорічне зростання ВВП, у 2007 р. обсяг реального ВВП становив лише 73,9 % від рівня 1990 р. (рис. 4.1). Потім на результати діяльності в країні негативно вплинула фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.

У роки економічного зростання (2000-2007 рр.) у структурі промислового комплексу відбулися деякі позитивні зрушення, проте частка сировинних галузей залишається високою. Піднесення економіки здійснюється в межах діючої структури без радикальних технологічних змін. Так, у 2007 р. структура промислового виробництва була такою: переважали металургія та оброблення металу - 25,2 %, харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів - 15,7, виробництво та розподілення електроенергії, газу і води - 13,4, машинобудування -12,8, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки - 9,3, добувна промисловість - 9,1, хімічна і нафтохімічна промисловості - 6,7, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів -3,1, целюлозно-паперова, поліграфічна промисловості - 2,0, легка промисловість - 1,0 %.

Разом з тим, реалії трансформаційної економіки потребують об'єднання в середньостроковому періоді механізмів оптимізації індустріальної структури економіки з інструментами, що забезпечують формування складових економіки, заснованої на знаннях. Наприклад, в ЄС промислове виробництво становить 18,7 % ВВП, тоді як на сферу послуг припадає 66,9 %. В Україні у 2007 р. у структурі валової доданої вартості частка промисловості становила 31,8 %, а у загальному обсязі випуску продукції - 50,1 %, що свідчить значною мірою про індустріальний характер національної економіки.

Отже, основним завданням у цій сфері є розробка відповідної стратегії структурно-інноваційних перетворень, яка має втілитися в адекватній промисловій політиці. Структурні перетворення передбачають інноваційну активність підприємств і значний обсяг інвестиційних ресурсів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.