Формування товарної політики

Розділ 1 Товарна політика

Товарна політика являє собою сукупність цілей, завдань та основних напрямів, визначених вищим керівництвом організації у відношення найбільш значущих характеристик товару і спрямованих на стимулювання збуту, для досягнення цілей організації.

Товарна політика визначається на стадії розробки стратегії організації, а маркетингові заходи щодо її реалізації є частиною стратегії маркетингу, його тактикою.

Складові елементи товарної політики:

1. Асортиментна політика - цілі, завдання та основні напрями формування асортименту, визначаються керівництвом організації. Асортимент характеризується широтою, повнотою стійкістю, структурою, гармонійністю і раціональністю;

2. Політика в області якості - основні напрямки і цілі організації в області якості, офіційно сформульовані вищим її керівництвом. Загальною метою в області якості є досягнення і підтримку заданого рівня встановлених вимог для забезпечення конкурентоспроможності товарів. Також політика в сфері якості повинна вирішувати внутрішні та зовнішні цілі;

3. Цінова політика - цілі, завдання та основні напрями в галузі ціноутворення, спеціально сформульовані вищим керівництвом організації. Мета цінової політики - забезпечення запланованого прибутку, а також конкурентоспроможності товарів за допомогою цін на реалізовані товари;

4. Збутова політика - цілі, завдання основні напрямки в області збуту, офіційно сформульовані вищим керівництвом організації. Цей вид товарної політики особливо важливий для виробників продукції та виконавців послуг. Мета збуту - регулювання обсягу продажів для забезпечення запланованого прибутку організації та задоволення потреб цільових споживачів;

5. Інформаційна політика - цілі, завдання та основні напрями комунікативних заходів, офіційно сформульованих вищим керівництвом організації. Мета інформаційної політики - формування та підтримку споживчих переваг товарів і послуг, що реалізуються організацією, а також її іміджу та конкурентоспроможності.

Формування товарної політики

Товарна політика передбачає певні цілеспрямовані дії товаровиробника або наявність у нього заздалегідь обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити спадкоємність рішень та заходів щодо формування асортименту і його управління; підтримання конкурентоспроможності товарів на необхідному рівні; знаходженню для товарів оптимальних товарних сегментів; розробці і здійсненню стратегії упаковки, маркування, обслуговування товарів. Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але і служить для керівництва підприємства свого роду покажчиком загальної спрямованості дій, здатних скоригувати поточні ситуації.

Механізм стимулювання повинен орієнтуватися на конкретного потенційного споживача, для якого виробник випускає товари.

Розробка і здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов:

а) чіткого уявлення про цілі виробництва;

б) збуту і експорту на перспективу;

в) наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства;

г) хорошого знання ринку і характеру його вимог;

д) повного уявлення про свої можливості і ресурси в даний час і в перспективі.

В умовах необхідності залучення все більших ресурсів для вирішення виробничо-збутових і інших задач, а також невизначеності кінцевих комерційних результатів потрібна ретельна опрацювання всього комплексу питань, що входять в товарну політику.

У стратегічному плані товарна політика підприємства повинна виходити з того, що кожен товар має певний період ринкової стійкості, характеризується обсягами його продажів в часі. Перехід від однієї стадії життєвого циклу до іншої відбувається плавно, тому служба маркетингу повинна уважно стежити за змінами в обсягах продажів товару, щоб своєчасно вловити кордону стадій і відповідно дати рекомендації керівництву підприємства для внесення змін до товарної політику перерозподілу маркетингових ресурсів і зусиль.

Важливим елементом товарної політики є своєчасне внесення в товар змін, які підвищують його споживчу цінність і розширюють коло його можливих покупців (модернізація чи модифікація товару).

Інший стратегічний підхід до проведення товарної політики, спрямованої на збереження або навіть збільшення частки ринку, полягає у створенні і введенні на ринок нових товарів. Така політика розрахована на певний сегмент ринку, що сформувався коло покупців, які здобули довіру до торгової марки фірми і до фірми в цілому.

Оскільки кінцевий успіх відтепер є головним критерієм оцінки діяльності підприємств, а їх ринкові можливості зумовлюються правильно розробленою і послідовно здійснюваною товарною політикою, то саме на основі вивчення ринку і перспектив його розвитку підприємство одержує вихідну інформацію для вирішення питань, пов'язаних з формуванням, плануванням асортименту і його вдосконаленням.

Розробка товарної політики передбачає:

· комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації планованої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;

· оцінку рівня конкурентоспроможності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;

· вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації і ціни;

· аналіз виручки та розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентоспроможності;

· вивчення можливості нецінової конкуренції.

Аналіз діючих ринків. Для оцінки ринків збуту необхідно визначити місце товару на різних ринках, виходячи з платоспроможності попиту на відповідний товар, а також структуру покупців по платоспроможному попиту для кожного з аналізованих ринків та перелік конкурентів.

Аналіз ринків збуту дозволяє:

· встановити ємність ринку та окремих його сегментів;

· оцінити кон'юнктурні і прогнозні можливості реалізації продукції;

· визначити поведінку покупців і їх платоспроможність;

· виявити методи виробничої та маркетингової діяльності конкурентів;

· оцінити вплив нового товару на покупців і суперників;

· встановити потенційну номенклатуру продукції, що випускається.

Великий вплив на вибір товарної політики надає оцінка можливості реалізації товару не тільки на місцевому ринку, але і по регіонах. Для кожного ринку і його сегментів визначається ємність - планова і фактична частка забезпечення підприємством відповідних ринків товарами.

Узагальнення практики конкуренції дозволяє виділити п'ять базових стратегій, на основі яких реалізуються конкурентні відносини між підприємствами:

· стратегія зниження собівартості продукції полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що зазвичай більш ефективно і вимагає менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції. У цьому випадку економія змінних витрат досягається за рахунок високої спеціалізації виробництва;

· стратегія диференціації продукції. Основна ідея диференціації полягає в зосередженні зусиль на виробництві користується обмеженим попитом продукції, що дозволяє ухилитися від цінової конкуренції з більш потужними підприємствами і в той же час дає можливість конкурувати з ними за специфічні групи споживачів;

· стратегія сегментування ринку. Основна ідея полягає в тому, що підприємство може обслуговувати свій вузький цільовий ринок більш ефективно, ніж конкуренти, які розосереджують свої ресурси на всьому ринку;

· стратегія впровадження нововведень. У цьому випадку підприємства зосереджують зусилля на пошуку принципово нових, ефективних технологій, проектуванні необхідних, але невідомих досі видів продукції, методів організації виробництва, прийомів стимулювання збуту і т. п.;

· стратегія негайного реагування на потреби ринку. Основний принцип поведінки - вибір та реалізація проектів, найбільш рентабельних у поточних ринкових умовах. Підприємства, націлені на швидке реагування, готові до негайної переорієнтації виробництва, зміни його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий проміжок часу, незважаючи на високі питомі витрати, зумовлені відсутністю будь-якої спеціалізації свого виробництва.

Поиск по сайту: