Індевідуальне завдання

2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ

Законодавча база роботи суду

На сьогодні організація і діяльність судів в Україні регламентується розділом VIII Конституції України, Законами України «Про судоустрій України», «Про Конституційний Суд України», «Про Верховний Суд України», «Про статус суддів», Цивільним процесуальним кодексом, Кримінальним процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом» та іншими нормативними актами.

В основному законі не дається повного визначення судової системи, а лише визначаються основні принципи і засади її створення та функціонування. Більш детальна регламентація щодо організації та діяльності різних судових органів подається у відповідних законах.

Ст.124 Конституції України визначає, що судова система України поділяється на дві гілки – суд конституційної юрисдикції та суди загальної юрисдикції. Єдиним судовим органом конституційної юрисдикції є Конституційний Суд України.

Згідно ст.125 Конституції України судова система України будується за принципом територіальності та спеціалізації; що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України, а вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. За цією статтею відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Ст.129 Конституції визначає основні засади судочинства.

Згідно Закону України «Про судоустрій в Україні» діяльність суду спрямована на зміцнення законності і правопорядку, запобігання правопорушенням і має завданням охорону від посягань на закріплені у Конституції суспільний лад, його політичну та економічну системи; на права і свободи громадян; права і законні інтереси державних підприємств, установ та організацій тощо.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій в Україні» в Україні діють Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Відповідно до цього ж Закону в Україні можуть утворюватися інші вищі спеціалізовані суди на підставі Указу Президента України в порядку, визначеному законом.

Слід зазначити, що Вищий господарський суд України на підставі підпункту 6 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій», господарські суди АРК, областей, м.Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди продовжують діяти відповідно як місцеві спеціалізовані суди, вищий спеціалізований суд і здійснюють судочинство у господарських справах, віднесених до їх підсудності Господарським процесуальним кодексом.

Завдання і функції суду

Функції і завдання судової діяльності визначаються інстанційністю.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, означає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія відрізняється характерними рисами судочинства.

Інстанційність при здійсненні судочинства забезпечує всім суб’єктам правовідносин право на судовий захист, а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень.

Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов’язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість – це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами, або спеціалізованими судами, або іншими державними органами. У кримінальному судочинстві немає поняття підвідомчості, бо усі кримінальні справи розглядаються лише загальними (територіальними судами).

Підвідомчість цивільних та господарських справ відповідним судам визначається ст. ст. 24-25 ЦПК та ст. 12 ГПК України.

Отже, з’ясувавши питання чи підвідомча справа судам і власне судам якої з судових підсистем судів загальної юрисдикції необхідно визначити, якому суду підсудна дана справа.

Підсудність – це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки.

Особливості виконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали з дотриманням спеціальних правил – правил, які б гарантували якісне, компетентне виконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв’язку з цим закон закріплює жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді і порядку створення судів.

2.2. Склад і повноваження, функції та основне призначення судів першої ланки

Система судів загальної юрисдикції України складається з 3-х ланок:

· перша ланка – районні суди (міські суди на правах районних), міжрайонні (окружні) суди, військові суди гарнізонів;

· друга ланка – обласні (Київський, Севастопольський міські суди), Верховний Суд Автономної Республіки Крим, міжобласний суд, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил;

· третя ланка – Верховний Суд України, до складу якого входить військова колегія, що наділена відповідними повноваженнями.

Ст. 125 Конституції України створення надзвичайних, особливих та інших судів не допускається .

Повноваження районного (міського) суду:

· розглядає всі цивільні і кримінальні справи, за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів;

· у випадках, передбачених законодавством України, розглядає справи про адміністративні правопорушення;

· вивчає та узагальнює судову практику, надає правову допомогу товариським судам, а також здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

До складу судів першої ланки входять: 1) голова; 2) заступник (заступники) голови; 3) судді; 4) завідуючий канцелярією; 5) секретарі судових засідань; 6) судові виконавці; 7) технічні працівники.

Кількісний склад суддів у кожному районному (міському) суді визначається Президією Верховної Ради України за спільним поданням Голови Верховного Суду України та міністра юстиції.

Судами першої інстанції у кримінальних справах вирішуються питання про винність чи невинність підсудних, у цивільних справах – про те, порушив чи ні відповідач прийняті на себе згідно з договором або покладені на нього законом зобов’язання. За результатами судового розгляду кримінальних справ суд встановлює наявність вини (чи невинності) підсудного і виносить вирок.

Розглянувши кримінальну справу, суд може прийняти одне з таких рішень:

- винести обвинувальний вирок;

- винести виправдувальний вирок;

- закрити справу;

- призупинити справу;

- направити справу на додаткове розслідування.

У цивільних справах суди першої інстанції задовольняють позов або відмовляють у його задоволенні. За результатами розгляду виноситься рішення.

На посади голів районних (міських) і прирівняних до них судів призначаються найбільш кваліфіковані судді, які мають великий професійний досвід, організаційні здібності та користуються авторитетом.

Голови районних (міських) та прирівняних до них судів і їх заступники за спільним поданням Голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим та міністра юстиції Автономної Республіки Крим затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Голови обласних, Київського та Севастопольського міських судів та начальників управлінь юстиції, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджуються обласними, Київською та Севастопольською міськими радами народних депутатів.

Голова районного (міського) суду має такі повноваження: 1) головує в судових засіданнях; 2) призначає головуючими в судових засіданнях суддів; 3) розподіляє обов’язки між суддями; 4) веде прийом громадян, організовує роботу щодо розгляду пропозицій, заяв, скарг; 5) керує вивченням та узагальненням судової практики, веденням судової статистики; 6) вносить подання до державних органів, громадських організацій про усунення причин та умов, що сприяли скоєнню злочинів та правопорушень; 7) вносить подання щодо призначення на посади судових виконавців та організовує їх роботу; 8) керує роботою канцелярії; 9) займається організаційною роботою щодо підвищення кваліфікації працівників суду; 10) організовує роботу щодо роз’яснення законодавства населенню, надання правової допомоги товариським судам; 11) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, утворюються міжрайонні (окружні) суди, до яких можуть входити декілька районних (міських) судів. Згідно з Конституцією України суди, у тому числі і міжрайонні (окружні), утворюються Президентом України.

Міжрайонний (окружний) суд розглядає справи у складі трьох суддів районних (міських) судів.

Міжрайонні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з винесенням вироків, рішень, ухвал, постанов.

Згідно зі ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи щодо злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.
Саме для забезпечення колегіальності розгляду таких справ були створені міжрайонні (окружні) суди.

Голова міжрайонного (окружного) суду призначається за спільним рішенням міністра юстиції та Голови Верховного Суду України з числа голів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.

Голова міжрайонного (окружного) суду має такі повноваження:

· головує в судових засіданнях або призначає для цього одного з суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду;

· вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу;

· утворює склад суду з числа суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.

Розподіл обов’язків між суддями районного (міського) суду можливий за принципами:

· зональний або територіальний, коли суддя вирішує справи, що виникли на закріпленій за ним території району чи міста;

· предметний або функціональний, коли суддя спеціалізується лише на цивільних чи лише на кримінальних справах;

· предметно-зональний, коли суддя спеціалізується тільки на цивільних чи кримінальних справах у межах закріпленої за ним території;

· біжучий, коли справи розглядаються таким чином: кримінальні – по черзі, що доручені головою суду, а цивільні –суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян.

У судах першої ланки функціонує робочий апарат районного (міського) суду, до якого входять:

Апарат районного (міського) суду:

- завідуючий канцелярією (старший секретар);

- помічник (помічники) голови суду;

- консультант (консультанти) суду;

- секретар суду;

- секретарі судових засідань;

- діловод та інші.

До складу районного (міського) суду раніше входили судові виконавці. На них покладалося виконання рішень, ухвал і постанов з цивільних справ, виконання вироків, ухвал і постанов з кримінальних справ у частині майнових стягнень, а також інших рішень і постанов у передбачених законом випадках.

Нині посади судових виконавців районних (міських) судів ліквідовані. Разом з тим у складі районних управлінь юстиції створені відділи державної виконавчої служби, до якої входять державні виконавці. Вони є державними службовцями, і їх функції розширені та конкретно регламентуються.

Відповідно, державною виконавчою службою підлягають виконанню:

- рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

- вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

- вироки судів у частині позбавлення права займати посади або займатися певною діяльністю;

- постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

- мирові угоди, затверджені судом;

- рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

- виконавчі написи нотаріусів;

- рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

- не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

- рішення третейських судів відповідно до законів України;

- рішення комісій у трудових спорах;

- постанови, винесені органами (посадовими особами), які уповноважені законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

- рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

- рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

- постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

- рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

Висновок

Проходження практики в органах судової влади, а саме в Святошинському районному суді, дало мені можливість не тільки порівняти, як кажуть, теорію з практикою, але й впевнитись, що принцип “у своїй діяльності суддя користується тільки своїм власним сумлінням та нормами законодавства” на практиці має найбільш вагоме значення, ніж у теорії. Щоб займати посаду судді мало бути професіоналом у юриспруденції та порядною людиною. Для постановлення дійсно об’єктивного рішення відповідно до закону, необхідно володіти логічним мисленням, знанням психології людини. Кожен вид справ (чи то справа по шлюбно-сімейних правовідносинах, чи кримінальна спрва, чи з адмінправовідносин) вимагає від судді різної ”манери” розгляду справи в судовому засіданні.

Можна зробити висновок про те, що правосуддя – це лише один із засобів здійснення судової влади. Правосуддя треба розглядати в традиційному розумінні цього терміну – як діяльність судів загальної юрисдикції по розгляду і вирвшенню цивільних, господарських, кримінальних справ тасправ про адміністративні правопорушення.

Що стосується терміну «судочинство», то під ним розуміється діяльність судів по розгляду та вирішенню справ, віднесених до їх відома, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права та обов’язки, всупають у процесуальні відносини з судом (по кримінальним справам – органами дізнання, досудового слідства і прокурором). Так, наприклад, кожний громадянин може звернутися до суду з позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди та ін. Всі ці дії є складовою частиною судочинства, але не правосуддя, яке вповноважений здійснювати тільки суд.

Тому судочинство – поняття більш широке, ніж правосуддя.

Поиск по сайту: