Порядок виконання роботи

Лабораторна робота №2

Дослідження ЩІЛЬНОСТІ ТА В’ЯЗКОСТІ НАФТОПРОДУКТІВ

Мета роботи:

Ознайомлення з методикою визначення щільності та в’язкості різних сортів палива та мастил і апаратурою, що застосовується при цьому. Придбання навичок щодо вимірювання щільності нафтопродуктів в умовах їх зберігання й експлуатації.

Прилади й обладнання

Рисунок 2.1 – Капілярний віскозіметр

Набір нафтоденсиметрів (ареометрів) за Держстандартом 1289-76, циліндри скляні, тер­мометр ртутний з ціною поділки 1⁰С, зразки нафтопродуктів. Віскозиметри капілярні ВПЖ-2 або ВПЖ-4 за ГОСТ 10028-81, штатив, баня для віскозиметра, секундомір, гумова груша.

Капілярний віскозиметр являє собою U-подібну трубку, в коліні 1 якої є дві кулеподібні комбіновані ємкості 4 з відмітками М1 і М2 та впаяним капіляром 5. На другому широкому коліні 2 виконано розширення 6 для нагрівання нафтопродукту і паросток 3

Нафтоденсиметр(рис. 2.2) являє собою порожнистий скляний поплавок, у нижній потовщеній частині якого вміщені баласт і термометр, а в тонкій верхній частині - шкала щільності.

Рисунок 2.2 – Нафтоденсиметр

Порядок виконання роботи

Визначення щільності. У скляний циліндр, встановлений на рівний горизонтальний стіл, обережно наливають випробуваний нафтопродукт, температура якого не повинна відрізнятися від температури навколишнього середовища більш, ніж на 5⁰С. У нафтопродукт повільно й обережно опускають чистий і сухий ареометр, тримаючи його за верхній кінець, до моменту плавучості (рис. 2.1).

При відліку показника око повинне знаходитися на рівні меніска. Температуру нафтопродукту встановлюють або за термометром нафтоденсиметра (ареометра), або вимірюють додатковим термометром.

Визначення кінематичної в’язкості. Кінематичну в’язкість визначають у скляних капілярних віскозиметрах ВПЖ-2, ВПЖ-4 за ГОСТ 10028-81. Метод визначення заснований на тому, що в’язкість рідин прямо пропорційна часу перетікання їх однакових кількостей через один і той самий капіляр, що забезпечує ламінарність потоку.

Капілярний віскозиметр являє собою U-подібну трубку, в коліні 1 якої є дві кулеподібні комбіновані ємкості 4 з відмітками М1 і М2 та впаяним капіляром 5. На другому широкому коліні 2 виконано розширення 6 для нагрівання нафтопродукту і паросток 3 (рис. 2.2).

Для визначення в’язкості нафтопродукт наливають у склянку і засмоктують за допомогою груші до віскозіметра. Після цього віскозиметр вміщують у термостат і закріпляють затиском на штативі, забезпе­чуючи суворо вертикальне положення капіляра, і щоб відмітка М2 була нижче за рівень води в термостаті (див. рис.2.2).

Закріплюють термометр у штативі так, щоб його кулька з ртуттю знаходилася на одному рівні з розширенням 6. Установивши задану температуру води в тер­мостаті й витримавши 10-15 хв. для досягнення температурної рівноваги, повільно засмоктують нафтопродукт вище на 5 мм за відмітку М1, стежачи за тим, щоб не утворилися пухирці повітря.

Знімають гумовий шланг із грушею і спостерігають за перетіканням нафтопро­дукту. Коли його рівень досягне мітки М1, включають секундомір, а вимикають - після досягнення мітки М2. Показники секундоміра записують. При правильно підібраному віскозиметрі час витікання нафтопродукту повинен складати не менше за 200 с. Дослід повторюють три рази. Дані окремих вимірів не повинні відрізнятися від середньоарифметичного значення більш ніж на 5%.

Поиск по сайту: