При оцінюванні враховується глибина теоретичних знань слухачів і вміння застосовувати їх на практиці.

Проміжний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння студентами теоретичного і практичного матеріалу модулів і здійснення в межах семестру наприкінці планового вивчення спецкурсу. Рівень практичних навичок оцінюється в процесі виконання курсантами аналізу матеріалів кримінального провадження за тематикою спецкурсу.

Підсумковий контроль проводиться у формі екзамену після закінчення вивчення спецкурсу. Структура білета передбачає три теоретичні питання з усіх тем, передбачених програмою.

Перелік питань з дисципліни для підсумкового контролю :

1. Поняття і сутність теорії кримінально-процесуального доказування. Вітчизняна ґенеза теорії судових доказів.

2. Джерела доказового права.

3. Методологічна основа і методи кримінально-процесуального доказування.

4. Теорія кримінально-процесуального доказування в системі правових знань та її зв’язок з іншими навчальними дисциплінами.

5. Значення теорії кримінально-процесуального доказування для теорії кримінального процесу, удосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування органами кримінальної юстиції. Сучасні проблеми застосування положень теорії судових доказів у слідчій та судові практиці.

6. Поняття і сутність кримінально-процесуального доказування.

7. Гносеологічна, інформаційна та правова сутність кримінально-процесуального доказування.

8. Зміст об’єктивної істини у кримінальному процесі та співвідношення з абсолютною і відносною істиною. Шляхи досягнення об’єктивної істини у кримінальному судочинстві.

9. Засади кримінально-процесуального доказування.

10. Поняття і сутність збирання доказів у кримінальному судочинстві.

11. Кримінально-процесуальні засоби збирання (формування) доказів та їх процесуальних джерел.

12. Перевірка доказів, її поняття, сутність, основні способи і правила.

13. Поняття і сутність оцінки доказів та їх процесуальних джерел у кримінальному процесі.

14. Внутрішнє переконання слідчого, прокурора, слідчого судді і суду, та його значення для доказування у кримінальному процесі.

15. Процесуальні гарантії доказування.

16. Поняття, сутність і зміст предмету кримінально-процесуального доказування.

17. Обставини, що входять до предмету кримінально-процесуального доказування.

18. Загальний і спеціальний предмет кримінально-процесуального доказування.

19. Межі й обсяг кримінально-процесуального доказування.

20. Суб'єкти кримінально-процесуального доказування.

21. Елементи предмету доказування та їх характеристика.

22. Поняття доказів у кримінальному судочинстві.

23. Належність, допустимість і достатність доказів та їх джерел у кримінальному судочинстві.

24. Поняття і умови недопустимості доказів та відомостей, що стосуються підозрюваного чи обвинуваченого.

25. Значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів.

26. Класифікація доказів та їх процесуальних джерел. Значення класифікації доказів для слідчої і судової діяльності.

27. Показання як джерело доказів та види показань у кримінальному судочинстві. Гарантії достовірності показань.

28. Поняття і види речових доказів. Умови зберігання речових доказів.

29. Документ як джерело доказу. Порядок залучення документів до кримінальної справи.

30. Висновок експерта як джерело доказів. Використання показань експерта під час кримінально-процесуального доказування.

31. Поняття і система слідчих дій та їх роль у кримінально-процесуальному доказуванні. Класифікація слідчих дій.

32. Загальні правила провадження слідчих дій. Порядок процесуального оформлення перебігу і результатів слідчої дії.

33. Умови використання результатів слідчих дій у доказуванні.

34. Отримання доказів під час проведення гласних слідчих дій: допиту, обшуку, огляду, огляд трупа, освідування, ексгумації трупа, експертизи, слідчого експеремента.

35. Поняття негласних слідчих дій, їх види та значення в процесі доказування. Підстави та умови для їх проведення.

36. Використання результатів проведення негласних слідчих дій у доказуванні. Умови,за яких результати негласних слідчих дій можуть бути використані в процесі доказування.

37. Предмет доказування під час досудового розслідування.

38. Суб’єкти та обов’язок доказування в стадії досудового розслідування і їх процесуальне становище. Компетенція і повноваження органів та їх посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування в процесі доказування.

39. Обставини, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.

40. Особливості доказування злочинів, кримінальних правопорушень та кримінальних проступків.

41. Рішення, в яких знаходять відображення результати доказування в стадії досудового розслідування.

42. Підстави та процесуальний порядок зупинення і відновлення доказування органами досудового розслідування.

43. Обвинувальний акт як підсумковий акт доказування під час досудового розслідування.

44. Предмет доказування в судовому розгляді та визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню.

45. Відомості, що містяться в матеріалах досудового розслідування, які суд не має право допускати як доказ.

46. Засоби кримінально-процесуального доказування під час судового розгляду.

47. Дії суду, що використовуються для доказування.

48. Характеристика засобів доказування та умови їх проведення: допит, пред’явлення для впізнання, дослідження речових доказів і документів, дослідження звуко- і відеозаписів, огляд місця події, роз’яснення спеціаліста.

49. Судові дебати і їх значення для доказування.

50. Вирок суду як підсумковий результат кримінально-процесуального доказування в суді першої інстанції. Законність, обґрунтованість і вмотивованість вироку суду. Обвинувальний і виправдувальний вирок.

51. Особливості доказування в суді апеляційної інстанції, предмет і межі доказування.

52. Суб’єкти доказування та особи, які мають права збирання та подання доказів під час апеляційного провадження.

53. Порядок прийняття апеляційним судом нових матеріалів і доказів для дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення та об’єктивності прийняття рішення по справі.

54. Предмет, межі і особливості доказування в касаційній інстанції.

55. Суб’єкти доказування та особи, які мають права збирання та подання доказів під час касаційного провадження.

56. Обсяг перевірки справи судом касаційної інстанції та доказування обставин вчинення злочину. Прийняття касаційним судом нових матеріалів.

57. Фіксація перебігу і результатів доказування під час касаційного провадження.

58. Судові рішення, які можуть бути перевірені Верховним Судом України та особи, які мають право на звернення про перегляд судових рішень.

59. Особливості кримінально-процесуального доказування під час перегляду судових рішень Верховним Судом України.

60. Поняття та сутність пояснень учасників судового розгляду як особлива форма подання доказів.

61. Рішення Верховного Суду України як акт кримінально-процесуального доказування.

62. Відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Доказування під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

63. Порядок встановлення нововиявлених обставин, їх доведення та особливості доказування.

64. Доказування нововиявлених обставин у суді.

65. Рішення суду як результат перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Поиск по сайту: