Стихійні джерела загроз.

Третя група джерел загроз об'єднує обставини, які становлять нездоланну силу, тобто такі обставини, які мають об'єктивний, і абсолютний характер, поширюються на усіх. До непереборної сили у законодавстві і договірній практиці відносять стихійні лиха чи інші обставини, які неможливо передбачити чи запобігти /або можливо передбачити, але неможливо запобігти при рівні людського знання і набутих можливостей. Такі джерела загроз не піддаються прогнозуванню і тому заходів захисту від них не завжди можна застосовувати.

До стихійних джерел потенційних загроз інформаційній безпеці відносять передусім

• природні катаклізми:

• пожежі;

• землетруси;

• повені;

• урагани;

• різні непередбачені обставини;

• незрозумілі явища;

• інші форс-мажорні обставини.

3.2.Відповідно до іншого підходу виділяють такі джерела загроз інформаційній безпеці держави, суспільства, особистості.

Зовнішні джерела:

• діяльність іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних та інформаційних структур, спрямована проти інтересів держави в інформаційній сфері;

• прагнення ряду країн до домінування і утискання інтересів держави в світовому інформаційному просторі, витіснення її з зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями та ресурсами;

• діяльність міжнародних терористичних організацій;

• збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їх можливостей з протидії створенню конкурентоспроможних інформаційних технологій;

• діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розробка низкою держав концепцій інформаційних війн, які передбачають створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших країн світу, порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем, збереження інформаційних ресурсів, отримання несанкціонованого доступу до них;

• культурна експансія з боку інших держав.

Внутрішні джерела:

• критичний стан вітчизняних галузей промисловості;

• несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується тенденціями зрощування державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, отримання кримінальними структурами доступу до конфіденційної інформації, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері;

• недостатня координація діяльності державних органів державної влади, регіональних органів державної влади з формування та реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатня розробленість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня правозастосовна практика;

• нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку;

• недостатнє фінансування заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатня економічна міць держави;

• зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатня активність органів державної влади в інформуванні суспільства про свою діяльність, в роз'ясненні прийнятих рішень, у формуванні відкритих державних ресурсів і розвитку системи доступу до них громадян;

• відставання від провідних країн світу за рівнем інформатизації органів державної влади і органів місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери послуг та побуту;

• відсутність історичного, політичного та соціального досвіду життя у правовій державі, що торкається процесу практичної реалізації конституційних прав та свобод грома­дян, в тому числі в інформаційній сфері;

• посилення організованої злочинності та збільшення кількості комп'ютерних злочинів;

• постійне вдосконалення інформаційних систем та мереж зв’язку загалом, критичних інфраструктур зокрема;

• можливість концентрації ЗМІ в руках невеликої кількості власників і як наслідок формування ними інформаційного простору;

• зростання можливостей маніпулювання свідомістю широких мас населення за рахунок різноманітних технологій, формування віртуального простору;

• використання персональних даних особи на шкоду її інтересам, розширення прихованих можливостей збирання приватної інформації.

Поиск по сайту: