1. Білково-пептидні (інсулін, глюкагон, всі гормони гіпоталамуса та гіпофіза). Вони водорозчинні, але погано розчиняються у ліпідах.
2. Стероїдні – гормони кіркової речовини наднирників, статеві гормони. Вони жиророзчинні, але погано розчинні у воді.
3. Похідні амінокислот:
- тиреоїдні гормони (жиророзчинні);
- катехоламіни (водорозчинні).
Розчинність у воді чи в жирах визначає механізм дії гормонів на клітини- мішені:
- жиророзчинні гормони легко проникають в клітину через її мембрану та діють через взаємодію з цитоплазматичними циторецепторами;
- водорозчинні гормони не можуть проникнути в клітину через її мембрану, яка побудована переважно з ліпідів, тому їх дія на клітину пов’язана із взаємодією з мембранними циторецепторами Ù вмикання мембранних механізмів Ù утворення вторинних посередників (посланців, месенджерів). Зміна концентрації всередині клітини вторинних посередників змінює її функцію та метаболізм.
Механізм дії на клітини жиророзчинних гормонів:
Гормон через мембрану проникає в клітину та взаємодіє з цитоплазматичними циторецепторами Ù комплекс гормон-рецептор транспортується до ядра клітини Ù зв’язування гормона з ДНК Ù збільшення швидкості синтезу І-РНК Ù Ù Ù збільшення біосинтезу в клітині певних білків (ферментів, каналів і т.д.) Ù зміна метаболізму, функції, будови клітини.
Механізм дії жиророзчинних гормонів визначає наступні їх особливості:
- великий латентний період (інтервал часу від виділення гормону до появи біологічного ефекту Ù вплив через обмін нуклеїнових кислот ядра !!!);
- довготривалість дії.
При дії на клітини-мішені водорозчинних гормонів утворюються внутрішньоклітинні посередники:
- цАМФ; цГМФ;
- диацилгліцерол;
- інозитол-3-фосфат;
- іони Са2+, кальмодулін.
Дія гормонів через мембранні циторецепторами характеризується відносно невеликим латентним періодом та відносно короткотривалим ефектом.
1. Механізм дії гормонів за участю цАМФ як внутрішньоклітинного посередника.
Гормон взаємодіє з мембранним циторецептором Ù за участю білка-g (Рrotein-G) активується мембранний фермент аденілатциклаза (АЦ-аза) Ù перетворення АТФ в цАМФ Ù активація цАМФ-залежних протеїнкіназ (ферменти, що фосфорилюють білки Ù зміна їх властивостей):
- фосфорилювання білків-ферментів Ù зміна їх активності Ù зміна метаболізму клітини;
- фосфорилювання білків-каналів Ù зміна проникності мембран для певних іонів;
- фосфорилювання білків ядра Ù зміна нуклеїнового обміну Ù зміна біосинтезу білків в клітині.
В результаті всіх цих змін змінюються обмін, функція та структура клітини.
2. Механізм дії гормонів за участю похідних поліфосфатидилінозитольної системи (ПФІ-системи).
При взаємодії гормона з мембранним циторецептором за участю білка-G активізується фосфоліпаза С (Ф-С), яка каталізує утворення з поліфосфатидилінозитолу (компонент мембрани) диацилгліцеролу (ДГ) та інозитол-3-фосфату (ІФ3), які надходять в клітину та виконують роль вторинних посередників.
ІФ3 мобілізує іони Са2+ з внутрішньоклітинних депо Ù біологічний ефект.
ДГ активує залежні від нього протеїнкінази Ù фосфорилювання білків Ù біологічний ефект (зміна обміну, функції та структури клітини).
3. Механізм дії гормонів за участю іонів Са2+ та системи кальцій-кальмодулін як внутрішньоклітинних посередників.
При взаємодії гормона з мембранними циторецепторами, за рахунок входу зовні та мобілізації з внутрішньоклітинних депо, збільшується концентрація в клітині іонів Са2+.
Іони Са2+:
- взаємодіють з білками клітини Ù зміна їх властивостей;
- взаємодіють з кальмодуліном Ù його активація.
Активний кальмодулін:
- взаємодіє з білками клітини та змінює їх властивості;
- активує залежні від нього протеїнкінази Ù фосфорилювання білків Ù біологічний ефект.