Гіпоталамус – ядра переднього відділу.
Лімбічна кора.
Локалізація гангліїв.
Ближче до ЦНС, ніж до органів-ефекторів (пара-, або превертебральні ганглії)
Біля органів ефекторів.
Схема будови дуг вегетативних рефлексів (на прикладі слиновидільних):
СимпатичнийПарасимпатичний
Таким чином, особливістю будови дуг вегетативних рефлексів є наявність вегетативних гангліїв в складі еферентних провідників, тобто, ця ланка рефлекторної дуги двохнейронна. У зв’язку з особливостями розміщення гангліїв:
- в симпатичних еферентних провідниках короткі прегангліонарні волокна і довгі постгангліонарні;
- в парасимпатичних еферентних провідниках довгі прегангліонарні волокна і короткі постгангліонарні.
Вегетативні ганглії представляють собою нервові центри, що винесені на периферію (за межі ЦНС). Вони можуть виконувати ті ж функції, що і нервові центри. Вони є основою для функціонування метасимпатичної нервової системи, відділу вегетативної нервової системи, який забезпечує замикання вегетативних рефлексів без участі ЦНС, на рівні парасимпатичних, симпатичних гангліїв, а також за участю власних метасимпатичних гангліїв. Особливо великого значення такі рефлекси (метасимпатичні, місцеві, периферичні) відіграють в регуляції діяльності порожнистих м’язових органів (кишківник, серце) – саме в них особливо добре розвинуті структурні елементи метасимпатичної нервової системи.
Схема дуги периферичного рефлексу, що забезпечує регуляцію секреції кишкового соку при подразненні рецепторів стінки кишки хімусом:
На елементи рефлекторних дуг метасимпатичних рефлексів можуть здійснювати вплив симпатичний та парасимпатичний відділи ВНС, але вони можуть реалізовуватись і повністю автономно (незалежно від впливу названих відділів ВНС).
Значення периферичних рефлексів заключається в тому, що за їх допомогою ЦНС розвантажується від переробки зайвої інформації. Ті вегетативні функції, які не потребують складної координації в межах цілісного організму, регулюються за допомогою периферичних рефлексів.
Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
Синапси ВНС.
Гангліонарні.
Нервово-органні.
До яких відділів ВНС відносяться.
Симпатичні;
Парасимпатичні.
Симпатичні.
Парасимпатичні.
Медіатор.
Ацетилхолін.
Норадреналін.
Ацетилхолін.
Циторецептори.
Н-холінорецептори
a-адренорецептори
b- адренорецептори
М-холінорецептори
Блокатори.
Бензогексоній, гігроній.
Аміназин, фенталамін.
Обзидан.
Атропін, платифілін.
Таким чином, передача інформації з прегангліонарних волокон на нейрони вегетативних гангліїв здійснюється однаково як в симпатичному, так і в парасимпатичному відділах ВНС. Тому, при використанні гангліоблокаторів пригнічується реалізація симпатичних і парасимпатичних рефлексів (хоча і доведено участь і норадреналіну в передачі інформації в симпатичних гангліонарних синапсах).
Для блокади парасимпатичних рефлексів в клініці використовують М-холіноблокатори, наприклад, атропін.
Адренорецептори неоднорідні, є a-1- і a-2-; b-1- і b-2-адренорецептори.
Медіаторами парасимпатичного відділу ВНС є:
- при передачі інформації з аферентного (вставного) нейрона на ефекторний нейрон медіатором є переважно ацетилхолін, який взаємодіє з Н-холінорецепторами (як в вегетативних гангліях);
- в нервово-органних синапсах як медіатори виступають АТФ, гістамін, серотонін, речовина Р і т.д.