ПОНЯТТЯ «СИСТЕМИ» ТА «ЕКСТЕРНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ»

ПІДЛІТКОВА СУБКУЛЬТУРА: НЕФОРМАЛЬНІ МОЛОДІЖНІ ОБ’ЄДНАННЯ

Методичний посібник

Для вчителів, психологів, батьків

Чернівці – 2003р.

Установа-розробник:

Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Автори:

Кривко Т.А. – асистент кафедри психології ЧНУ ім.Ю.Федьковича

Романовська Д.Д. – завідувач обласним науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи

Методичний посібник схвалено до друку

Вченою радою ОІППО (протокол №2 від 13 червня 2003 р.)

Рецензенти:

Гавалешко О.М. – кандидат психологічних наук, асистент кафедри психології ЧНУ ім.Ю.Федьковича;

Коміссарова С.М. – викладач кафедри психології, педагогіки та інноваційних технологій ОІППО

Методичні рекомендації адресуються батькам, вчителям, практичним психологам, соціальним педагогам, з метою заповнення інформаційного дефіциту з питань молодіжної культури щодо неформальних молодіжних об’єднань, проведення освітньої та профілактичної роботи серед учнівської та студентської молоді.

ЗМІСТ

ЗМІСТ................................................................................................................................................. 3

ВСТУП............................................................................................................................................... 4

ПОНЯТТЯ «СИСТЕМИ» ТА «ЕКСТЕРНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ»......................................... 8

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МОЛОДІЖНОЇ ЕЛІТИ...................................................................... 13

ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ.............................................................................................................. 18

ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ НЕФОРМАЛЬНИХ ОБ’ЄДНАНЬ 19

ХІПІ.......................................................................................................................................... 20

ПАНКИ.................................................................................................................................... 24

МЕТАЛІСТИ........................................................................................................................... 26

ГОПНИКИ.............................................................................................................................. 29

СКІНХЕДИ (СКІНИ, БРИТОГОЛОВІ)............................................................................... 29

БАЙКЕРИ.............................................................................................................................. 31

БРЕЙКЕРИ............................................................................................................................ 36

РЕЙВЕРИ.............................................................................................................................. 37

РЕПЕРИ................................................................................................................................. 38

«BABES»............................................................................................................................... 39

САТАНІСТИ........................................................................................................................... 39

РОЛЬОВИКИ........................................................................................................................ 41

ТОЛКІЄНІСТИ....................................................................................................................... 44

НАРКОМАНИ........................................................................................................................ 46

«ХАКЕРИ»............................................................................................................................. 48

ГОМОСЕКСУАЛІСТИ.......................................................................................................... 51

ГРАФІТІ................................................................................................................................... 53

ВЗАЄМНІ СИМПАТІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ РІЗНИХ ТЕЧІЙ..................................................... 55

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ................................................................................................ 55

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ, ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГАМ, БАТЬКАМ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ В УЧНІВСЬКИХ ТА СТУДЕНТСЬКИХ КОЛЕКТИВАХ З ПИТАНЬ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ............................................................................................................................. 62

ЛІТЕРАТУРА.................................................................................................................................. 64

ВСТУП

Людина – суспільна істота, її життя немислиме, неможливе у відриві від суспільства, від групи, з якою вона пов’язана безліччю найрізноманітніших відносин.

Ромен Роллан.

Для початку слід визначити, хто ж такі «неформали»?

У самому слові «неформал» одразу ж ніби виділяються дві частини: «НЕ» та «ФОРМАЛ», що означає не такий, як усі, незалежний та відмінний від основного соціуму. Всі неформали прагнуть вивільнитись з-під контролю дорослих, демонструють свій стиль у власній сфері життєдіяльності, спілкуванні і, таким чином, самовиявляють власну особистість.

Неформальне об’єднання – це ціла система, дуже своєрідне соціальне утворення. Його не можна назвати групою, це швидше соціальне середовище, коло спілкування, конгломерат груп чи навіть їх ієрархія, де існує поділ на «своїх» та «чужих». Простіше кажучи, це держава в державі, яка потребує дуже глибокого вивчення.

Сьогодні, не дивлячись на активну діяльність неформальних об’єднань, про них відомо небагато. Окремі публікації у пресі не дозволяють отримати цілісну картину про молодіжні утворення, а іноді створюють викривлені уявлення про ті чи інші формування, оскільки розглядають, як правило, тільки якусь одну сторону їхньої діяльності.

Тому метою цієї книги є хоча б часткове видалення інформаційного дефіциту щодо неформальних молодіжних об’єднань.

Чим же відрізняється неформальна група від формальної?

Формальною називають соціальну групу, яка має юридичний статус, є частиною соціального інституту, організації, де становище окремих членів суворо регламентоване офіційними правилами та законами.

Неформальні об’єднання (організації) – явище масове. Заради яких тільки інтересів не об’єднуються діти, підлітки, молодь, дорослі і навіть забілені в сивину бабусі та дідусі! Кількість таких об’єднань вимірюється десятками тисяч, а кількість їх учасників – мільйонами.

Неформальні об’єднання – це:

· об’єднання людей, що виникають на основі властивих індивідам потреб у спілкуванні, приналежності, симпатії та любові [10, с.361];

· групи, які утворені на основі особистісних симпатій та антипатій [6, с.25];

· групи людей, які об’єднані особистим вибором і безпосередніми позапосадовими контактами [9, с.253];

· об’єднання, діяльність яких не закріплена офіційно, юридично, але характеризується системою міжособистісних стосунків, яка склалась (дружба, симпатія, взаєморозуміння, довіра і т.д.) [12, с.5]

Неформальне об’єднання – спільнота людей, об’єднана єдністю духовного життя і психології, що має свої власні особливості, які не зводяться до простої суми проявів індивідуально-психологічних рис людей, що до неї входять, і які функціонують у вигляді:

· взаємовідносин (міжособистісних відносин);

· групових прагнень (мета, завдання, потреби, мотиви);

· групових поглядів;

· групових настроїв;

· традицій.

У ході розвитку групи природно та закономірно формуються і закріплюються норми – спільні для всіх вимоги, розроблені її членами і прийняті ними в інтересах регулювання взаємовідносин. Існування групових норм зумовлене об’єктивною необхідністю організації груп, їхнього виживання і відтворення. Для індивіда існування системи норм важливе тим, що вона забезпечує його сукупністю орієнтирів у навколишній дійсності, «розставляючи» для нього знаки оцінки об’єктів та явищ [1, с.233].

Норми і цінності групи повинні приймати і виконувати всі. А якщо цього не відбувається, на тих, хто їм не підкоряється чи хто їх ігнорує, здійснюється психологічний чи інший вплив, який проявляється як груповий тиск.

Функції групового тиску: прагнення забезпечити досягнення групових цілей; збереження групи як цілого; роз’яснення членам групи тих принципів життя і діяльності, на які вони повинні орієнтуватися; визначення членами групи свого відношення до соціального середовища [6, с.134].

Кожна неформальна організація має свої власні атрибути, символіку, сленг, за якими їх зазвичай розрізняють.

Наприклад, «Патлаті, в латаному і дуже потертому одязі, іноді босі, з полотняними торбами і рюкзаками, розшитими квітами і розписаними антивійськовими лозунгами, з гітарами, флейтами хлопці та дівчата проходжуються сквером, сидять на лавках, на лапах бронзових левів, що підтримують ліхтарі, на траві. Жваво розмовляють, співають поодинці чи хором, покурюють, закушують…» (Фрагмент А.Петрова зі статті «Прибульці») [19]. Таким чином автор описав зовнішній вигляд «волосатих» (хіпі).

Основні ознаки неформалів:

1. Відсутність офіційного статусу.

2. Відсутність програми діяльності.

3. Специфічний стиль життя та поведінки.

4. Наявність власної картини світу, норм, цінностей, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді.

5. Дуже складно виділити лідера.

6. Нонконформізм, протиставлення себе іншим членам суспільства.

7. Представляють альтернативу державним структурам.

8. Наявність зовнішньої атрибутики, яка має символічне значення.

9. Дуже важко піддаються впорядкованій класифікації.

10. Наявність ініціативного центру, який генерує тексти пісень.

Причини виникнення неформалів:

1. Виклик суспільству, протест.

2. Виклик сім’ї, непорозуміння у сім’ї.

3. Небажання бути як усі.

4. Бажання утвердитись у новому середовищі.

5. Бажання привернути до себе увагу, набути зовнішніх формальних характеристик, що дозволяють виділитись із загальної маси населення мегаполісу.

6. Нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

7. Копіювання західних структур, течій, культури.

8. Релігійні, ідейні переконання.

9. Данина моді.

10. Відсутність цілі у житті.

11. Вікові захоплення.

12. Економічна криза в країні, зміна системи соціальних відносин і цінностей.

«Неформали» – розпливчастий термін. У цю субкультуру входять підлітки, близькі за своїми, часто ще невизначеними, смаками і переконаннями до хіпі, панків, трешерів, растаманів, блекерів, толкієністів, сатаністів, гранджерів і т.д. У міру дорослішання «неформали» виходять із субкультури або переходять на більш чіткий рівень організації.

Основний об'єднуючий чинник «неформалів» – демонстративний протест проти світу дорослих, пристрасть до певного виду музики, заперечення неінтелектуальної підліткової масової культури, що сьогодні домінує. Зовнішній вигляд – щось зручне, у більшості випадків неординарне із зображенням музичних гуртів, портретів кумирів...

Спосіб життя – «тусуються» (тобто проводять час без визначеної мети, у поверхневому спілкуванні) на нейтральних територіях (що не належать територіальним бандам). Наприклад, у підземних переходах, парках, квартирах, «культових місцях». Разом ходять на концерти. Разом слухають чи грають «свою» музику, обмінюються записами, плакатами. Зрідка влаштовують спільну «творчу» активність – вивчення і повторення яких-небудь ритуалів, театралізовані ігри для внутрішнього користування, колективна літературна діяльність і т.д.

Відношення до наркотиків: наркотики вживаються часто і у великій кількості, оскільки вони відіграють важливу, часто ключову роль у спілкуванні. Основний наркотик – конопля. Інші наркотики вживають рідко.

Мета вживання:

– подолання підліткових комплексів у спілкуванні;

– демонстрація асоціальної поведінки як форми протесту;

– демонстрація своєї незвичайності;

– об'єднання групи навколо ритуалу.

Вживають алкоголь, палять. Але належність до неформальної групи не є підставою для діагностування наркоманії. Не всі учасники таких груп – наркомани. Варто навіть зазначити, що, якщо підлітки починають вживати психотропні речовини, вони поступово втрачають риси «своєї» групи, оскільки пошук наркотиків з часом стає провідним мотивом їхньої діяльності.

У залежності від того, які інтереси покладені в основу об’єднання, виникають і різні типи об’єднань. Найчастіше у великих містах країни, шукаючи можливостей для реалізації своїх потреб, і не завжди знаходячи такі в межах існуючих організацій, молодь об’єднувалась і продовжує об’єднуватись у так звані «неформальні» угрупування, які, мабуть, правильніше було б назвати «самодіяльними любительськими об’єднаннями молоді». Відношення до них неоднозначне. У залежності від спрямованості вони можуть бути як доповненням організованих колективів, так і їх антиподами. Більшість неформальних об’єднань швидко виникають і так само швидко зникають, інші ж продовжують існувати і набирати сили.

Наприклад, «Зелені», що боролися за чистоту і збереження природи, на сьогодні набрали сили і створили свою власну партію в парламенті ФРН, хоча все починалося з невеликого неформального руху.

ПОНЯТТЯ «СИСТЕМИ» ТА «ЕКСТЕРНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ»

Говорячи про неформалів, слід відвести місце поясненню термінів «екстернальна культура» (від лат.externus – чужий) [19] та «система».

Екстернальні культури існували та існують у різних суспільствах. Ранні християни були екстерналами у Римській імперії, у середньовічній Європі – це численні єресі.

Екстернальні культури акумулюють певні норми та символіку. Якщо основна культура – це норми та символи, які задають основний тон упорядкуванню даного суспільства, то у екстернальні культури стікається усе, що залишилось поза основним міфом – самоопис суспільства. Така контркультура немислима і не існує без офіційного суспільства. Це – єдине ціле.

Сфера екстернальної культури включає багато різних субкультур: кримінальну, богемну, наркомафію і т.д. Вони екстернальні у тій мірі, у якій їхні внутрішні цінності протиставлені так званим загальноприйнятим. Їх об’єднує те, що всі вони – локальні комунікативні системи, розміщені поза рамками основної мережі (тієї, яку визначає державний устрій).

Що ж таке «система»?

Типовий приклад її визначення – уривок зі статті А.Мадісона (дуже старого «олдового» хіпі із Талліна):

«Движение, а его несравненно правильней было бы назвать сдвигом, не выставило громоздких лидеров, облаченных в пуленепробиваемую харизму, не породило организаций, объявивших священную войну всем и уж, конечно, в особенности друг другу за право курировать нетленные мощи ортодоксии, наконец, не подвело под эту несуществующую ортодоксию никакой специальной хипповской философии, идеологии или религии. Вместо идеологии с самого начала были заземлены идеалы, формирующиеся достаточно просто – мир и любовь» [19, с.2].

«Система» – це не організація і не партія, тому кожен може залежати тільки від себе. «Система» – це суспільство у суспільстві… Жодних законів тут бути не може, кожен живе тільки за законами власної совісті.

Існує спосіб визначення спільноти через її місце у соціальній структурі. Що ж стосується «системи», то її типовий представник знаходиться у проміжку між позиціями соціальної структури. Скажімо, один «олдовий хіпі» з Пскова так про себе говорить:

«На рахунок роботи: я працював на багатьох підприємствах, заводах, але зрозумів, що це не моє… Є одна робота, на яку я хочу потрапити, вона – моя. Це – археологія. Там я міг би працювати навіть безкоштовно». (ЛенТВ, передача «Взгляд», 25 лютого 1987р.)

Характерно, що він з однієї сторони, робочий на заводі (це місце, яке для нього відвело суспільство), але сам він себе з цим статусом не ідентифікує. («Це не моє»). З іншої сторони, він вважає своєю «справою» археологію, але таке самовизначення не санкціоноване суспільством. Відповідно, ця людина потрапляє до невизначеного положення і за відношенням до норм трудової діяльності, адже норми пов’язані з його статусом. Тобто, маємо типовий приклад лімінальної (від лат limen – поріг) особистості в невизначеному положенні і у відношенні норм трудової діяльності, адже, норми пов’язані зі статусом, тобто людини, «підвішеної» між позиціями [19].

У «системі» до кого не підійди, той, хто займає проміжне місце та вважає себе художником, серед друзів відомий як художник, а працює в котельні кочегаром, поет-двірник, філософ-бомж. Тут таких більшість. Статус у власних очах не співпадає зі статусом в очах суспільства. Розуміння норм та цінностей інші, ніж визначені суспільством.

Отже, у «системі» збираються «лімінальні» особистості, особи з невизначеним статусом, які знаходяться у процесі переходу чи ті, які випали з суспільства, не знайшли свою нішу у соціумі.

Звідки і чому з’являються такі люди у нашому суспільстві, хто вони? Насамперед, напевне, це люди, які знаходяться у цьому невизначеному «підвішеному» стані у період переходу з однієї до іншої позиції соціальної структури. Потім вони знаходять своє місце, постійний статус, входять у соціум і покидають сферу контркультури. Такий погляд ми зустрічаємо в концепціях В.Тернера, Т.Парсонса, Л.Фойєра.

За Парсонсом, наприклад, причина протесту молоді і її протистояння світу дорослих – нестримне бажання зайняти місця батьків у соціальній структурі. А вони ще деякий час залишаються зайнятими.

Інший напрямок пояснює появу «випавших» із суспільних норм людей зрушеннями у самому суспільстві. У М.Міда це виглядає так: «Молодь приходить, дорослішаючи, уже не в той світ, до якого її готували у процесі соціалізації. Досвід старших не годиться. Молодих готували до зайняття одних позицій у соціальній структурі, а структура уже інша, тих позицій у ній немає» [20, с.6].

Нове покоління ступає у пустоту. Не вони виходять із наявної соціальної структури (як у Парсонса чи Тернера), а сама структура висковзує у них з-під ніг. Тут і починається бурхливий ріст молодіжних об’єднань, які відштовхують від себе світ дорослих, їх непотрібний досвід. І результат перебування у лоні контркультури тут вже інший: не добудова себе до попередньої структури, а побудова нової. У ціннісній сфері зміна культурної парадигми: цінності контркультури «випливають» і лягають у основу «великого» суспільства. А попередні цінності опускаються у підземний світ контркультур. Насправді ці два напрями не заперечують один одного, а доповнюють. Мова йде просто про різні періоди в житті суспільства чи його різні стани. У стабільні періоди і у традиційних суспільствах (за Тернером) «випавші» люди – це дійсно ті, хто у даний момент (тимчасово), знаходяться у процесі переходу. У кінці-кінців вони входять у суспільство, там облаштовуються, набувають статусу.

У періоди великих суспільних перетворень «випавшими» стають у тій чи іншій мірі значні прошарки молоді. Не всі йдуть у хіпі, але більшість проходять через контркультурний стан (потрапляють у зону дії контркультури). Жодна «система» не може охопити все. Обов’язково щось з неї випаде. Це залишки попередніх міфів, паростки нового, інформація, яка проникає від чужих і не вписується до основного міфу. Все це осідає у сфері екстернальної культури.

Отже, «система» – приклад спільноти, куди стікаються ті, хто «випав» із соціальної структури. Тобто ті люди, які не мають певного положення, міцної позиції – їх статус не визначений. Це виглядає як деяка сфера невизначеності.

Сфера невизначеності – ті соціальні пустоти, де ми можемо спостерігати процеси зародження структур спільнот, перетворення безструктурного стану у структурний, тобто самоорганізації. Більшість людей, які представлені самі собі, взаємодіючи, формують подібні комунікативні структури.

Для первинної спільноти характерні обряди ініціацій – посвята підлітків до рангу дорослих, обряди, які включають у себе жорстокі випробування.

Прикладом може бути відома у армійських підрозділах «дідівщина». Те саме відбувається і в молодіжному середовищі. Наприклад, металісти. Вони мають триступеневу ієрархію: чітко виражену еліту на чолі з лідером по кличці «Монарх», основна маса металістів, які групуються біля еліти, і випадкові відвідувачі, які зайшли до кафе послухати «металічну» музику. Цих останніх не вважають справжніми металістами, вони залишаються найчастіше у статусі «гопників», тобто таких, які ні в чому не розбираються, і є «чужими».

Символіка та сленг складають основу внутрішнього комунікативного середовища молодіжного об’єднання, відокремлюючи його від зовнішнього світу. Символіка системи надзвичайно еклектична, у її фонді можна зустріти символи, які прийшли з різних релігій (наприклад, від кришнаїтів чи баптистів), молодіжних та рок течій (атрибути панк-року чи тяжкого металу), а також різних суспільно-політичних рухів: пацифізму, анархізму, фашизму, комунізму та ін.

«Система» володіє особливістю всмоктувати чужу символіку і, перекодовуючи її, включати до свого фонду. Потрібно розрізняти носіїв однієї і тієї ж символіки, які належать до «системи» і, які не належать до неї. Наприклад, є панки в «системі», які тусуються разом з хіпі, і панківські угрупування поза нею. Останні зовсім не включають себе до «системи», і буває навіть приходять бити «системних». Так само є системні та несистемні металісти, бітломани та ін.

Отже, наявність загальної мережі комунікацій з власною мовою, яка її забезпечує, а також загальної самосвідомості, норм та цінностей дозволяє говорити про «систему» як про спільноту.

Суттєвим є той факт, що у рамках такої спільноти складається своя традиція, яка полягає, головним чином, в усних механізмах передачі. Кожних 2-3 роки у «системі» змінюються «покоління», на арену виходить нова когорта молоді. Люди змінюються, а традиції «системи» залишаються: відтворюються ті ж норми та цінності: «свобода», «любов» (у лапках, тому що цим поняттям надається особливий, системний смисл); новачки засвоюють сленг і використовують системні символи, так що зовнішньо вони мало чим відрізняються від своїх попередників. Відтворюються фольклорні норми: приказки, анекдоти, легенди та перекази.

Загально прийнятою є наступна класифікація молодіжних субкультур:

• романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери...);
• гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...);
• кримінальні (гопники, скінхеди...);
• анархо-нігілістичні (панки та інші) [24,c.1].

Структурно неформальні організації поділяють на регламентовані та вільні групи.

Регламентована підліткова група характеризується чітким лідером та фіксуванням ролей між її членами. Такі групи легко вступають у конфронтацію з іншими групами аналогічної структури («стіна» на «стіну»); всередині групи також спостерігаютсья часті ексцеси, пов’язані з боротьбою за лідерство і порушенням «неписаних законів».

Вільні підліткові групи не мають ні постійного складу, ні чіткого лідера. У різні дні роль лідера можуть виконувати різні особи або такої ролі взагалі не існує. Вільні групи менш агресивні, всередині них рідше зустрічаються ексцеси, пов’язані з насильством.

Прихильники молодіжних організацій поділяються на «істинних» та «вечірніх».«Істинні» не зраджують принципам своєї неформальної групи: одягу, атрибутам, музичному напрямку, жаргону у повсякденному житті. «Вечірні» ж дотримуються цих принципів тільки на дискотеках та «тусовках» даного неформального об’єднання. Більшість з них можуть переключатися на інші неформальні напрямки, в залежності від того, з ким вони спілкуються. Тобто, у даної частини неформалів інтерес нестійкий.

За період з 1988 по 2002 рік кількість неформальних об’єднань виросла з 8% до 38% – майже в п’ять разів.

Можна виділити такі етапи розвитку неформальних об’єднань:

1) Хвиля неформалітету у післявоєнні роки. Контркультурні угрупування молоді.

2) Хвиля 60-х років. Період Хрущовської відлиги. Це перші симптоми розкладу адміністративно-командної системи (художники, барди, стиляги).

3) Хвиля 1986 року. Існування неформальних груп було визнане офіційно. Неформалів почали визначати за різними ознаками (одяг, сленг, зачіска, знакова атрибутика, манери, мораль і т.д.), з допомогою яких молодь відгороджувалась від дорослої спільноти, відстоюючи своє право на внутрішнє життя.

Неформальні об’єднання (на відміну від думки, яка існує) не є витвором наших днів. Вони мають багату історію. Звичайно, сучасні самодіяльні формування суттєво відрізняються від своїх попередників. Але, щоб зрозуміти природу сьогоднішніх неформалів, потрібно звернутись до історії їх появи.

Різні об’єднання людей зі спільними поглядами на природу, мистецтво, з загальним типом поведінки відомі з глибокої давнини: філософські школи Античності, рицарські ордени, літературні та художні школи Середньовіччя, клуби Нового часу і т.д. Людям завжди було властиве прагнення до об’єднання.

Підлітки особливо прагнуть до спілкування з ровесниками, вони тікають від душевної самотності, а її переживають чимало людей, проживаючи в окремих квартирах з батьками чи іншими особами, які їх, як вони вважають, не розуміють. Для більшості протиставлення себе, свого «Я» дорослим – нормальне явище. Протест, який вони виражають, може бути пасивним, через зовнішнє, скоріше показове демонстративне заперечення існуючого ладу, відмову від дотримання прийнятих у суспільстві правил. Саме це сповідує «система». Є і агресивні форми протесту, які виражаються в епатажі, що межує з хуліганством, а іноді переходить у нього.

В основному, всі неформали є аполітичні. Риса, яка відрізняє деякі групи – це особливий жаргон – використання англійських слів в українізованому варіанті.

Поиск по сайту: