Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Цілі і завдання регіональної політики



 

Головною метою державної регіональної політики, визначе­ною Концепцією державної регіональної політики, що затвердже­на Указом президента України № 341 від 2001 р., є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвит­ку України та її регіонів. Мета регіональної політики - згладжування соціально-еко­номічних диспропорцій у розвитку регіонів у контексті загального економічного піднесення країни і підвищення стандартів життя населення, вирішення проблем депресивних регіонів, стимулю­вання економічного зростання найрозвиненіших регіонів.

Суть і напрями регіональної політики залежать від рівня гос­подарського розвитку держави, її соціальних та економічних пріоритетів. У період економічного зростання головна увага звер­нена на соціальну сферу, підвищення життєвих стандартів, їх вирівнювання у регіональному вимірі. Під час економічної кризи першочерговими є економічні пріоритети - збереження вироб­ничого потенціалу, підвищення продуктивності праці та ефек­тивності використання ресурсів регіонів, створення нових робо­чих місць, розбудова інфраструктури.

Серед загальних завдань, що є актуальними для всіх країн, можна виділити:

- створення й утвердження єдиного економічного простору і забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ державності;

- відносне вирівнювання умов соціально-економічного розвит­ку регіонів;

- пріоритетний розвиток регіонів, що мають стратегічне значення для держави;

- максимальне використання природних, в тому числі ресурс­них особливостей регіонів;

- попередження забруднення навколишнього природного се­редовища, екологізація природокористування.

Основними завданнями регіональної політики України, відпо­відно до Концептуальних засад стратегії економічного і соціально­го розвитку України на 2002—2011 рр., що викладені у Посланні президента до Верховної Ради України від 30.04.2004, є такі:

- формування оптимальної високоефективної структури гос­подарства регіонів, яка забезпечувала б їх комплексний розвиток на основі природно-ресурсного, виробничо-економічного, науко­во-технічного та людського потенціалу, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і традицій;

- підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному спів­робітництві, активне входження регіонів до міжнародних ор­ганізацій та формувань, активізація міжрегіонального та транскордонного співробітництва:,

- децентралізація влади, розмежування функцій та повнова­жень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- формування інфраструктури підтримки регіонального роз­витку через створення спеціальних інститутів, зокрема агентств регіонального розвитку, які б стали провідниками ефективної державної регіональної політики розвитку окремих регіонів;

- підвищення ролі регіонів у реалізації екологічної політики держави.

В рамках цих аспектів формулюються стра­тегічні і тактичні завдання.

Поділ регіональної політики на види до певної міри є умовним.

Регіональна економічна політикаспрямована на пом'якшен­ня регіональних економічних диспропорцій. Найважливішими завданнями економічної політики є:

- регіональна інтенсифікація раціонального використання природно-господарського потенціалу;

- зближення рівнів економічного розвитку регіонів;

- формування регіонального господарського механізму;

- визначення напрямів капіталовкладень з урахуванням регіональних особливостей;

- покращання підприємницького клімату в окремих регіонах.

Регіональна економічна політика також має складові: податкова, бюджетна, цінова, інвестиційна, кредитна, структурна, інституційна та політика сприяння розвитку підприємництва.

Метою регіональної податкової політики є оптимізація співвідношення різних видів податків, що має сприяти оптимізації надходжень до місцевих бюджетів, виходячи із сучасної структури еко­номіки регіону( для регіонів з потужним промисловим і аг­ропромисловим потенціалом найбільш значимим є податок на прибуток, з обмеженістю вільних від житлової і промислової за­будови територій — податок на землю; з найбільшими промисло­вими, історичними та науковими центрами — податок на майно).

Метою бюджетної регіональної політики є перерозподіл фінансових ресурсів на користь менш розвинених регіонів: дотації вирівнювання (в обсязі пере­вищення обсягу видатків над кошиком доходів бюджетів місце­вого самоврядування); субвенції на здійснення програм соціаль­ного захисту; субвенції на виконання інвестиційних проектів; субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого са­моврядування на виконання власних повноважень внаслідок на­дання пільг.

Метою цінової регіональної політики є розробка і реалізація принципів регулювання ціноутворення на товари і послуги (на­дання субсидій, введення фіксованих цін, встановлення певної межі цін, обмеження рівня рентабельності підприємств, обме­ження постачально-збутових і торговельних надбавок, введення коефіцієнтів зростання цін, декларування зміни цін). Найваж­ливішим аспектом цінової політики є тарифна, що передбачає ви­роблення ефективної динамічної системи на користування елект­ричною енергією, транспортом та іншими послугами у регіоні.

Метою інвестиційної політики є підвищення рівня інвес­тиційної привабливості регіону для вітчизняних та іноземних інвесторів за рахунок формування відповідної нормативно-зако­нодавчої бази та використання економічних методів регулюван­ня. Регіональна інвестиційна політика базується на сильних можливостях економіки регіону, зокрема на природно-ресурсно­му, виробничому, трудовому та фінансовому потенціалах і ре­алізується через механізм управління і регулювання. Такими, що лімітують (обмежують розвиток), факторами стосовно ме­ханізму формування інвестиційної політики можна вважати:

- нестабільність, недосконалість законодавчої бази;

- нестабільність політичної ситуації;

- недосконалість податкової системи;

- надмірна зарегульованість державою економічних відносин;

- недостатній рівень розвитку ринкової інфраструктури;

- низький рівень капіталізації українських банків, який обмежує обсяг кредитування ризикових проектів.

Цілями структурної політики є забезпечення стабільного зрос­тання промислового виробництва за рахунок підвищення рівня конкурентоздатності промислових підприємств, реструктури­зації реального сектора економіки, збільшення промислового по­тенціалу регіонів.

Проведення державної регіональної інституційної політики пе­редбачає проведення комплексу заходів, що застосовуються на державному і регіональному рівнях, направлених на формування умов для реалізації економічного порядку, прийнятого в країні (приватизація або націоналізація, проведення адміністративної, земельної реформи).

Регіональна політика розвитку підприємництва направлена на створення умов ефективного функціонування підприємницьких структур. Стратегічним її напрямом є підтримка малого та середнього підприємництва. Малі та середні підприємства, завдяки гнучкості та пристосованості до змін по­питу, його диверсифікації, готовності до сприйняття технологічних інновацій, пропонують різноманітний асортимент про­дукції при незначних капіталовкладеннях та сприяють продук­тивній зайнятості населення.

Регіональна соціальна і культурна політика має забезпечува­ти передумови для комплексного господарського розвитку регіонів через підвищення продуктивності праці, активності й ініціативи людей, культури праці та використання духовного потенціалу на роду. Соціальні відмінності у житті населення більшої частини дер­жав є значними. Тому пошук шляхів вирівнювання (згладжуван­ня) рівнів життя між різними регіонами і типами поселень (особли­во між містом і селом), а також загальне покращання якості соціального середовища складають сутність регіональної соціаль­ної політики. Об'єктами такої політики є різні територіальні спіль­ності людей (професійні, етнічні, конфесійні тощо), їх внутрішня структура, зв'язки з виробництвом і навколишнім середовищем.

Найважливішими завданнями соціальної регіональної політи­ки на сьогоднішній день є:

- перенесення основних акцентів соціальної політики на працюючу частину населення (стимулювання випереджального порівняно з темпами ВВП зростання заробітної плати, стимулювання людей до володіння приватною власністю, зміцнення по­зицій середнього класу, питома якого у суспільстві має складати не менше 45-50%);

- подолання бідності як за рахунок створення нових робочих місць, підвищення рівнів мінімальної заробітної плати, так і збільшення розмірів соціальних виплат;

- забезпечення випереджального розвитку соціальних інсти­тутів (освіти, культури, медицини, фізичної культури і спорту) та зростання соціальних інвестицій у всіх регіонах країни;

- трансформація системи пільг і допомоги.

Соціальна та культурна політика пов'язана також з розвитком туристичного і рекреаційного господарства у зонах з відповідним потенціалом, курортних поселень та скороченням у них небез­печної з огляду на охорону довкілля виробничої діяльності.

Регіональна демографічна політика є невід'ємною частиною соціальної політики і передбачає активне втручання держави (за допомогою економічних, адміністративно-правових і пропагандистсько-профілактичних заходів) як у природний, так і у механічний рух населення з метою досягнення специфічних для регіонів цілей(охорона материнства і дитинства, стимулювання репродуктивного зростан­ня населення, регулювання шлюбно-сімейних відносин і держав­ної допомоги сім'ї, геронтологічна та міграційна політика).

Екістична (поселенська) політика.Як відомо, екістикою називають теоретичний розділ геопланування - науки про ефек­тивне використання території (територіальних ресурсів) конк­ретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництв, комунікацій і має розселення з урахуванням природних, еко­номічних, архітектурно-будівельних та інженерно-технічних факторів і умов. Екістична політика реалізується через збереження заселеності сільської місцевості на якомога більшій території, покращення умов життя у сільських населених пунк­тах, розвиток малих і середніх міст, сіл, розвиток поряд з район­ними, регіональних центрів, стимулювання їх якісного перетво­рення. Екістичні процеси спрямовуються на поліпшення умов життя людей, підвищення економічної, соціальної і екологічної ефективності функціонування регіонів.

Регіональна екологічна політика розуміється як система цілей і дій, що реалізуються органами державної влади та місцевого са­моврядування, спрямованих на збереження довкілля та забезпе­чення екологобезпечних умов життєдіяльності населення за до­помогою методів, що враховують специфіку територій. Це обумовлює необхідність у регіональній дифе­ренціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації. Підвищення рівня екологічної безпеки у регіонах з найнижчим його рівнем передбачає дотримання принципів безу­мовного примату безпеки, прийнятного ризику, плати за ризик та свободи екологічної інформації.

Регіональна науково-технічна політика.До сфери регіональної науково-технічної політики відносяться умови і фактори розміщення центрів наукових досліджень, взаємозв'язки між місцями конце­нтрації НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок) і розміщенням продуктивних сил, територіальні фор­ми поєднання науки і виробництва (в тому числі технопарки і технополіси). Головні завдання науково-технічної політики: цілеспрямована зміна структури, перепрофілювання промисло­вого виробництва, технічне переоснащення його на базі сучасних високих технологій, правильне застосування хімічних засобів у сільському господарстві. Необхідною умовою технологічного роз­витку є підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників, спеціалістів та кваліфікованих робітників.

Питанням вирішення проблем розвитку регіонів присвячена стра­тегічна програма соціально-економічного розвитку України «Шляхом європейської інтеграції», яка розрахована на період до 2015 р. У розділі «Здійснення активної державної регіональної політики» роз­глянуто питання зміцнення потенціалу розвитку регіонів та їхньої конкурентоспроможності, зокрема:

- окреслено стратегію подолання соціально-економічних диспро­порцій у регіональному розвитку;

- охарактеризовано стратегію вдосконалення міжбюджетних відносин;

- обґрунтовано розвиток транскордонного й міжрегіонального економічного співробітництва, відновлення економічної бази таких населених пунктів;

- розкрито основні засоби адміністративно-територіальної ре­форми.

У стратегії програми зазначається, що державна регіональна по­літика у 2004-2015 рр. повинна забезпечити формування оптималь­ної високоефективної структури господарства регіонів, яка б сприя­ла їхньому комплексному розвитку на основі природно-ресурсного, виробничо-економічного і науково-технічного та людського потен­ціалів, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і тра­дицій з використанням переваг та можливостей геополітичного ста­новища регіонів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.