Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Медіатори автономної нервової системи



Особливості і механізми симпатичної передачі такі ж, як і в соматичній нервовій системі. В автономній нараховується більше ніж 10 трансмітерів.

Ацетилхолін. Залежно від того, який трансмітер виділяється закінченнями аксонів автономних нейронів, їх поділяють на холінергічні та адренергічні. Трансмітером усіх прегангліонарних волокон є ацетилхолін, який взаємодіє з холінорецепторами постсинаптичних мембран нейронів ганглію. Розрізняють два види холінорецепторів: М і Н. М-холінорецептори втрачають чутливість до ацетилхоліну під впливом мускарину (отрута, виділена з гриба мухомора) й атропіну; Н-холінорецептори - під впливом нікотину та інших подібних гангліоблокаторів (гексоній тощо). Особливістю дії ацетилхоліну в синапсах гангліїв є те, що вона не припиняється після уведення атропіну, але зникає після дії нікотину, тобто такі синапси належать до Н-холінергічних.

Холінергічними є не тільки прегангліонарні нейрони обох відділів автономної нервової системи, але й постгангліонарні парасимпатичні волокна. Постгангліонарні еферентні нейрони периферійних симпатичних гангліїв, що іннервують потові залози і забезпечують розширення судин м'язів, які працюють, також виділяють ацетилхолін. В усіх цих структурах ацетилхолін взаємодіє з М-холінорецептором.

Норадреналін. Адренергічними є решта еферентних нейронів симпатичних гангліїв. У закінченнях аксонів і в синаптичних контактах, які утворені цими аксонами з непосмугованом'язовими клітинами та іншими структурами, виділяється норадреналін, що взаємодіє з адренорецепторами постсинаптичних мембран.

Є два основні види адренорецепторів, з якими взаємодіють норадреналін і гормон мозкової речовини надниркових залоз адреналін: - і -адренорецептори. Норадреналін зумовлює значніше збудження -адренорецепторів міокарда і менш виражену реакцію у непосмугованих м'язах бронхів. Перші називаються β1, а другі - β2-адренорецепторами. Менш істотні, але наявні відмінності і серед  -рецепторів, які також поділяють на α1 - і α2-адренорецептори.

У більшості внутрішніх органів знаходяться два види адренорецепторів, що можуть спричинити різні чи однакові реакції. В окремих органах наявний лише один з адренорецепторів. У кровоносних судинах є і α1- і α2-адренорецептори. Взаємодія симпатичного трансмітера з а2 адренорецепторами в артеріальній стінці зумовлює звуження артеріол, а взаємодія з α1-адренорецепторами - їх розширення. У кишках також наявні α1- і α2-адренорецептори: вплив на них гальмує скорочення непосмугованих м'язів. У міокарді і бронхах немає α1- адренорецепторів, тут норадреналін та адреналін взаємодіють лише з α2-адренорецепторами. Як результат, виникає посилення серцевих скорочень і розширення бронхів.

Незважаючи на те що адренорецептори взаємодіють як із норадреналіном, так і з адреналіном, їх чутливість до цих речовин різна. Так.α- адренорецептори чутливіші до норадреналіну, ніж адреналіну, а β- адренорецептори, навпаки, - до адреналіну. Це означає, що за наявності в органі обох рецепторів невелика інтенсивність збудження симпатичного нерва зумовить ефект, характерний для взаємодії норадреналіну з α- адренорецепторами. Поява в крові невеликих кількостей адреналіну може виявитися його взаємодією з β- адренорецепторами, а значної його концентрації - з α- адренорецепторами, що визначить різний кінцевий фізіологічний ефект.

Норадреналін, що виділяється у синаптичну щілину, здатний впливати не тільки на рецептори постсинаптичної, але й пресинаптичної мембрани. На ній наявні обидва типи адренорецепторів. У разі взаємодії норадреналіну з пресинаптичним α2-адренорецептором виділення трансмітера знижується, а з'єднання з β-адренорецептором посилює виділення трансмітера. Тобто спостерігається саморегулювальний механізм виділення трансмітера, безпосереднє виділення норадреналіну в синаптичну щілину шляхом екзоцитозу.

Подібний механізм регулювання характерний і для відділів автономної нервової системи - симпатичного і парасимпатичного у разі подвійної іннервації органа. На пресинаптичній мембрані симпатичного синапса локалізуються М-холінорецептори і в разі взаємодії з ними ацетилхолін гальмує виділення норадреналіну. У свою чергу, мембрана нервового закінчення парасимпатичного нерва має -адренорецептори, за участі яких норадреналін гальмує виділення ацетилхоліну. Тим самим на периферії підтримується ефект "невтручання" між зазначеними частинами автономної системи.

Інші трансмітери автономної нервової системи. Крім ацетилхоліну та норадреналіну в автономній нервовій системі виявлено й інші трансмітери. У закінченнях симпатичних нервових волокон виявлено дофамін, виділення якого в синаптичну щілину відбувається під впливом нервових імпульсів. Вважають, що дофамін вступає у взаємодію з α- адренорецепторами, що локалізовані на самих пресинаптичних закінченнях, і тим самим гальмує виділення норадреналіну.

У деяких відділах ЦНС, у непосмугованих м'язах кишок, матки, а можливо, і кровоносних судин, наявні рецептори до серотоніну, ефект дії якого нагадує дію трансмітера ацетилхоліну, але зберігається навіть після блокади холінорецепторів.

У шлунку і кишках виявлені нейрони, збудження яких гальмує активність непосмугованих м'язів. Це здійснюється шляхом виділення закінченнями аксонів цих нейронів пуринового нуклеотиду аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Трансмітерний ефект залежить як від впливу самої АТФ, так і продуктів її розпаду - аденозину й інозину (на мембранах наявні два типи рецепторів - до АТФ і її метаболітів). Ці еферентні нейрони називаються пуринергічними. Пуринергічні нейрони є, імовірно, головними антагоністами холінергічної системи. Вони, забезпечуючи гальмування, сприяють розслабленню шлунка, кишок, стравохідного й анального сфінктерів і проштовхуванню харчового хімусу.

Гістамін у низці випадків також може бути трансмітером, тому що в деяких тканинах виявлені специфічні Ні- та Нг-гістамінорецептори. Гістамін є біологічно активною речовиною широкого спектру дії.

Установлено, що значно поширений у синапсах ЦНС гальмівний трансмітер гама-аміномасляна кислота (ГАМК) гальмує проведення збудження у зірчастому ганглії, але полегшує передачу його у верхньому шийному, нижньому брижовому сплетеннях і в гангліях сонячного сплетення.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.