Окремі фарамаекологічні засоби і токсини, що впливають на автономну нервову систему

ЛЕКЦІЯ 9

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ

Функціональне значення автономної нервової системи

Французький фізіолог М. Біш (1801 р.) запропонував усі функції організму умовно поділити на соматичні (анімальні, або тваринні) і вегетативні (вісцеральні, рослинні). До соматичних функцій віднесені ті, що забезпечують взаємодію організму із навколишнім середовищем: сприйняття зовнішніх подразників і рухові реакції, що здійснюються скелетними м'язами. Автономними називають ті, від яких залежить здійснення обміну речовин у цілісному організмі, травлення, кровообіг, дихання, виділення, ріст і розмноження тощо. Відповідно до такого поділу функцій розрізняються і системи їх регулювання. Соматична нервова система забезпечує екстероцептивні сенсорні і моторні функції організму, автономна - регулює діяльність не тільки внутрішніх органів, але й автономні функції скелетних м'язів та власне нервової системи.

Згідно із сучасною міжнародною анатомічною номенклатурою, терміном "автономна" замінено усі раніше існуючі: рослинна, вісцеральна, вегетативна.

Поняття "автономна нервова система" включає комплекс центральних і периферійних нервових клітинних структур, що регулюють, забезпечують і контролюють функціональний рівень внутрішнього середовища організму для реалізації адекватних реакцій усіх систем на зміни чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Автономні компоненти реакцій організму довільно не контролюються. Саме тому автономну нервову систему і називають автономною, або мимовільною. Проте це поняття є дуже умовним, оскільки існують можливості умовнорефлекторного регулювання функцій внутрішніх органів, що вказує на участь кори великого мозку в регулюванні автономних функцій.

Залежно від умов функціонування автономна нервова система може здійснювати на органи коригувальний і пусковий вплив. Коригувальний вплив полягає у тому, що коли орган, володіючи автоматією, функціонує, то імпульси, які надходять автономними нервами, тільки посилюють чи послаблюють його діяльність. Якщо ж робота органа не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними чи парасимпатичними нервами, має місце пусковий вплив. Найчастіше пускові впливи доповнюють коригувальні.

Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи

Синаптичні контакти рухових шляхів периферійного відділу автономної нервової системи є місцем дії фармакологічних препаратів на вісцеральні функції, оскільки збудження у цих контактах передається за допомогою хімічних нейротрансмітерів.

Нейротрансмітери синтезуються, накопичуються у нервових закінченнях і вивільняються, діючи на нейрони, м'язові клітини або клітини залоз. Вплив на рецептори цих клітин ініціює їхні специфічні функції. Хімічні трансмітери усуваються шляхом поглинання або метаболізуються. Кожен з цих етапів може бути стимульованим або інгібованим із передбачуваним наслідком. У норадренергічних нервових закінченнях певні фармакологічні засоби зумовлюють утворення сполук, які заміщують норадреналін, і ці "несправжні нейротрансмітери" починають вивільнятися під впливом потенціалу дії, що надходить до нервового закінчення.

Окремі фармакологічні засоби і токсини, які впливають на синаптичні контакти автономної нервової системи, можуть підсилювати або пригнічувати її функцію (табл. 1).

Сполуки, що діють мускариноподібно, - це речовини, споріднені з ацетилхоліном, а також ті (засоби), що інгібують ацетилхолінестеразу. До таких засобів належать компоненти нервово-паралітичних газів (діізопропілфлюорофосфат - ДФФ) та інсектицид паратіон, які зумовлюють загибель організму шляхом масивного інгібування ацетилхолінестерази.

Таблиця 1

Окремі фарамаекологічні засоби і токсини, що впливають на автономну нервову систему

Місце впливу	Сполуки, що посилюють функцію АНС	Сполуки, що пригнічують функцію АНС
Симпатичні та парасимпатичні вузли	Стимулюють постгангліолярні нейрони: нікотин, диметилфенілпіперазин. Інгібують ацетилхолінестеразу: ДФФ(діізопропілфлюорофосфат), фізостигмін(езерин), неостигмін(простигмін), паратіон	блокують провідність: гексаметоній(С6), мекаміламін(інверсін), пентоліній, триметафан (ареронад), високі концентрації ацетилхоліну.
Закінчення постгангліонарних нейронів	вивільняють норадреналін: тирамін, амфетамін	Блокують синтез норадреналіну: норадренергічний ефедрин. Протидіють накопиченню норадреналіну: резерпін, гуанетедин (ісмелін). Запобігають вивільненню норадреналіну: бретилій (бретилол), гуанетидин (ісмелін). Утворюють несправжні трансмітери: метилдопа ( альдомет)
Мускаринові рецептори		атропін, скополамін
А- рецептори	стимулюють А1- рецептори: метоксамін (вазоксил), фенілефрин (неосинефрин). Стимулюють А2- рецептори: клонідин (катапрес)	Блокують А- рецептори: феноксибензамін (дибензилін), фентоламін (регітин), празозин (мініпрес) блокує А1, йогімбін- блокує А2- рецептори
В- рецептори	Стимулюють В- рецептори: ізопротеренол (ізупрел) 1 і 2	Блокують В- рецептори: пропранолол ( індерал) та інші блокують 1 і 2-рецептори. Атенопол (тенормін) та інші блокують 1 - бутоксамін- блокує 2- рецептори

Структурні особливості автономної нервової системи

Підґрунтям функціональної діяльності автономної нервової системи є принцип рефлекторного регулювання, особливості якого визначаються структурними характеристиками системи.

Основні відмінності автономної нервової системи від соматичної: 1) локалізація ядер у ЦНС; 2) мала величина нейронів; 3) опосередкований вихід волокон з мозку і відсутність чіткої сегментації їх поділу на периферії; 4) наявність автономних гангліїв на периферії; 5) еферентні волокна, які спрямовуються з мозку до внутрішніх органів, обов'язково перериваються у гангліях, де утворюють синапси на нейронах, що розташовані у цих гангліях; 6) безпосередній вихід на внутрішні органи.

Автономна нервова система залежно від свого функціонального призначення поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи. Функціонально виділяють ще й третій відділ -метасимпатичний. Між симпатичним і парасимпатичним відділами є не лише функціональні, але й структурні відмінності: а) за локалізацією центрів у мозку; б) за розташуванням гангліїв: ганглії парасимпатичного відділу розташовані в іннервованих ними органах (інтрамурально) або поруч із ними, тоді як ганглії симпатичного відділу локалізовані в симпатичному прикордонному стовбурі.

Поиск по сайту: