Історія розвитку сучасної української термінології

Розвиток новітньої української термінології тісно пов’язаний із характером сучасної науки. Десь із середини двадцятого століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей, наприклад, подвоюється кожні 12-15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі необхідні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, на українську. До того ж в умовах Радянського Союзу основним джерелом наукової інформації була російська мова. Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури, Разом із здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, в яких ці знання були виражені.

Практика доводить, що найкраще людина сприймає інформацію і творить нові знання засобами рідної мови. Звідси і сучасні проблеми використання в науковому стилі тих мовних засобів української мови, які зберігають національну своєрідність мови і водночас є важливими текстотворчими одиницями сучасного наукового тексту.

Нерідко можна почути і прочитати, що сучасна українська мова має достатню кількість мовних засобів, щоб передати якнайтонші відтінки наукової думки. І це справді так. Але правдою є і те, що українські вчені часто не знають багатств рідної мови, з одного боку, а їх мовна вправність затьмарена інтерференційними впливами російської мови, з іншого. Виникає зворотна до згаданої вище проблема: щоб написати українськомовний текст, учений змушений перекодовувати російськомовний текст засобами української мови. Крім психологічного бар’єру при цьому доводиться долати і бар’єр мовний.

Низка проблем національного термінотвору зумовлена також насильницьким зросійщуванням української мови починаючи з тридцятих років ХХ століття. Значних спотворень зазнали насамперед найменування зі своєрідною національною формою, що значно уподібнились до російських усупереч попереднім термінотворчим традиціям. Тому проблеми сучасного українського термінотвору і терміновжитку зумовлені впливом двох чинників – глобалізацією сучасної науки і пов’язаним з нею широким напливом іншомовної лексики, а також із термінологічною спадщиною 30-80-их років ХХ століття, коли основною засадою українського термінотвору була така: із двох чи більше назв вибирати найближчу до російської. Нерідко таке найменування суперечило духові української мови і не відбивало системних взаємозв’язків українських назв спеціальних понять.

2. Поняття “термін”, “термінологія”, “терміносистема”, “термінознавство”.

Національна мова – складна, динамічна і цілеспрямована культурно-історична система, що поєднує всі різновиди мовного функціонування. Можна сказати, що в українську національну мову входять як у єдину систему систем усі різновиди мови: літературна мова, мова науки і техніки, розмовно-просторічна і літературно-розмовна форми мови, територіально-соціальні діалекти.

Термін – це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [СУМ], яке застосовують у процесі пізнання та засвоєння наукових і професійних об’єктів та відношень між ними.

Відомий термінолог В. М. Лейчик сформулював визначення терміна як лексичної одиниці певної мови для спеціальних потреб, що позначає спільне (конкретне або абстрактне) поняття наукової теорії певної галузі знання або діяльності. У цьому визначенні підкреслюється, що термін – це лексика виключно для спеціальних потреб.

Під термінологією розуміється звичайно сукупність термінів, тобто лексичний склад мови науки і техніки. Термінологія, яка забезпечує номінацію професійних об'єктів і понять у мові науки і техніки, є невід'ємною частиною національної мови. Тому вона має відповідати усім ознакам, які виділяються у дефініції літературна мова.

Терміносистема– це система термінів у певній галузі/підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію.

Термінознавство як сучасна наука виникло у 30-ті роки XX століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук.

Головною категорією у термінознавстві є поняття “термін”. Крім того, є ще певні сукупності мовних одиниць, які мають назви “термінологія” та “терміносистема”. Ці сукупності також є предметом досліджень у термінознавстві.

Отже, ми можемо визначити термінознавство як науку, що вивчає терміни й терміносистеми, закономірності їх створення та функціонування.

3. Поняття “дефініція”

Центральну роль в організації людських знань відіграє процес формування поняття. Поняття – це одиниця думки з розмитим змістом і обсягом. Конкретний зміст і обсяг поняття набирає лише в межах певної галузі знання або діяльності.

Будь-яке наукове або технічне поняття повинно обов'язково закріплюватися вербально через те, що не закріплені вербально поняття, на жаль, залишаються тільки досвідом окремої людини (або групи людей) і зникають разом з нею.

Процес вербального закріплення поняття відбувається у процесі формування дефініції та створення терміна.

Дефініції формуються у процесі наукового дослідження. Вони мають тимчасовий характер, тому що постійно змінюються через вплив поглибленого наукового знання внаслідок прогресу науки та техніки.

Під дефініцією розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою по-особливому побудованого речення. А термін – це ім'я поняття.

Наприклад: Амперметр – ім'я поняття (термін); прилад, яким вимірюють силу електричного струму – дефініція.

Приписування термінам дефініцій – процес складний і з погляду науки, і з власне мовного погляду. Відомо, що будь-яке формулювання (дефініція) повинне бути водночас точним, вичерпним і лаконічним. Точність досягається несуперечливою співвіднесеністю термінів, які входять до дефініції, з позначуваними ними науковими поняттями.

4. Вимогидо термінів

Сучасна мова науки висуває до термінів певні вимоги.

Системність

Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише у певній системі понять. Система термінів кожної науки становить певну множину взаємопов’язаних елементів, які створюють стійку єдність і цілісність, наділену інтегральними властивостями й закономірностями. Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової класифікації. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.

Головною ознакою лінгвістичної основи наукового твору – наукового знання – є його системність. Терміни, порівняно з лексичними одиницями загальнолітературної мови, більш системні, оскільки терміносистеми мають вищий ступінь організації, яка забезпечується її свідомим формуванням. Кожен термін будь-якої галузі науки чи техніки – член певної строгої системи, від якої він залежить і в якій він займає певне, чітко визначене місце.

Системність прийнято вважати не тільки базовою ознакою термінології, а й основною вимогою до терміна. Тому головне завдання термінолога – працювати над підвищенням рівня системності термінолексики як на внутрішньому, так і на міжгалузевому рівні, хоч досягти абсолютної системності загалом неможливо.

Однозначність

Термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін.

У своєму термінополі термін є однозначним, тому що поле грає для терміна таку ж роль, що контекст для загальновживаної лексики. Наприклад, термін корінь у математичному термінологічному полі має одне значення (величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число); у біологічному термінологічному полі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі); у граматичному термінологічному полі – третє значення (головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення). Але у кожній терміносистемі цей термін має єдине значення, що відповідає вимозі однозначності.

Мотивованість

Мотивованість– це така мовна форма терміна, яка допомагає зрозуміти поняття, що він позначає, без звертання до тлумачного термінологічного словника. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам'ятовуванню терміна. За мовною формою термін може бути повністю мотивованим, частково мотивованим і немотивованим.

Повністю мотивованим вважаються одноелементний термін, вибір якого пояснюється його дотермінологічним значенням, і багатоелементний термін, елементи якого теж пояснюються їхніми дотермінологічними значен­нями.

Наприклад, математичні терміни гіпотенуза, трикутник. Мовна форма першого пояснюється метафоричним перенесення найменування об'єкта: у давньогрецькій мові гіпотенузою називалася кривобокість. Форма другого терміна визначається існуванням в українській мові слів три і кут та продуктивної моделі словотворення: основа числівника + основа іменника + суфікс.

Немотивованим вважаємо математичний термін ромб, тому що у перекладі з давньогрецької мови він має значення дзига.

Ідеально мотивованим терміном може вважатися тільки той, що складається з назви об'єкта та однієї його характерної ознаки. Наприклад, акцизний збір,бюджет поточний, бюджет розвитку, валовий дохідтощо.

Сьогодні велику кількість термінів створюють за допомогою найменування всіх суттєвих ознак об'єкта термінування. Безперечно, що довжина таких термінів може досягати навіть 10 і більше слів. Наприклад, бюджети місцевого самоврядування, грошово-кредитна політика, мінімальний рівень соціальних потреб, облікова ставка національного банку у платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за використання майна, отриманого в користування (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції) тощо.

Точність

Однією з найважливіших вимог до семантики терміна є вимога точності. Термін повинен бути точно співвіднесений з означуваним поняттям. Слова і словосполучення, які виражають наукові й технічні поняття, повинні називати найсуттєвіші ознаки своїх об’єктів. Ці ознаки мають бути вибрані за принципом необхідності й достатності для виділення конкретного поняття з ряду близьких.

5. Структура термінів

Перш, ніж розглядати питання про структуру терміна, ми познайомимося з термінологічним поняттям “терміноелемент”. На відміну від терміна (що може бути або словом, або словосполученням) терміноелемент може бути як частиною слова [твірна основа, коренева або афіксальна морфема, символи, числа, графічні знаки у символослові (β-розпад, γ-частка)], так і залежним словом у словосполученні. Наприклад, хімічний термін метанол складається з трьох терміноелементів: 1) коренева морфема мет-; 2) суфікс – ан; 3) суфікс – ол. Причому кожний з суфіксів означає певне поняття у хімії (порівн. метилен). Технічний термін коробка передач складається з терміна коробка та терміноелемента передач, що показує родовидовий зв'язок між поняттями. Хімічний термін сірчана кислота складається теж з терміна та терміноелемента, який також відбиває родо-видовий зв'язок між поняттями.

Традиційний спосіб словотворення – основоскладання – сьогодні у термінознавстві значно поширився через те, що, по-перше, постійно поглиблюються наукові знання, що, у свою чергу, впливає на зріст нових наукових дисциплін на стику декількох наук. Їхні назви – складні слова, що побудовано за складною ознакою або за сукупністю ознак. По-друге, у зв'язку з процесом інтернаціоналізації наукової діяльності поширюється вживання грецько-латинських моделей словоскладання, наприклад, такі нові терміни, як біогеохімія, геокріологія тощо.

Інтенсивний науково-технічний розвиток суспільства вимагає розширення термінологічного складу мови. І хоч основою наукової термінології є терміни-слова, наприклад: різання, припуск, похибка, нерівність, перехід, лиття, трудомісткість, властивість, виведення, обвід, отвір, виїмка, відхилення, ступінь (СУМ)тощо, проте терміносистеми наукових понять не обмежуються лише ними, бо переважною більшістю термінологічних одиниць є складені багатокомпонентні терміни. А твірною основою різних типів термінологічних сполук є, звичайно, слова-терміни. Термінологічні багатокомпонентні сполучення, на відміну від слів-термінів, характеризуються вищим ступенем конкретизації лексичних значень слів, бо називають єдине поняття чи реалію.

Термінологічні словосполучення наукової термінології дослідники розглядають як структурний різновид мовних одиниць у системі термінології, бо терміни-словосполучення, як і терміни-слова, виражають єдині й цілісні поняття різних галузей науки і техніки.

Термінологічні словосполучення мають семантичну цілісність, але ступінь її залежить від характеру компонентів і семантичних відношень між ними. Термінологічне значення таких словосполучень зумовлюється наявністю у них не лише номінативної, а й дефінітивної функції. Вони мають можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна, тому що кожна одиниця складеного терміна виражає певні видові ознаки. Чим більше ознак поняття знаходить своє відображення в терміні, тим повніше уявлення про позначуване поняття дає термін, тим точніший такий термін, наприклад: номінальний припуск, оброблення різанням, нерівність форми початкової заготованки, шорсткість поверхні, похибка встановлення, розмір проміжної заготованки, мінімальне/максимальне значення припусків, максимальний розрахунковий розмір та інші.

Аналітична деривація, тобто термінотворення складених номінацій, у сучасній термінологічній системі є одним із продуктивних способів. Саме у терміносполуках відображається вся комплексно-структурна складність певної наукової галузі. Термінологічні сполуки є різновидом стійких словосполучень, а компоненти, з яких складається кожна терміносполука, поєднуються за певними лексичними та граматичними законами відповідно до здатності утворювати словосполучення у лексико-семантичному ряді слів.

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте процес становлення та розвитку української термінології.

2. Визначте поняття “термін”, “термінознавство”, “термінологізація”.

3. Назвіть вимоги, що висувають до термінів.

4. Як ви розумієте поняття “однозначність терміна”?

5. Як ви розумієте поняття “повністю мотивований термін”?

6. Як ви розумієте поняття “немотивований термін”?

7. Чому сьогодні основоскладання як спосіб словотворення отримало у термінознавстві значне поширення?

8. Наведіть приклади моделей термінологічних словосполучень.

9. Назвіть типи термінів – абревіатур. Наведіть приклади.

Тема 5

Поиск по сайту: