Предмет, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….....2

Предмет, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики……………...

3.Організація планування і розслідування……………………………………....3

3.1.Планування в криміналістичній тактиці…………………………………….4

3.2.Принципи планування………………………………………………………...4

3.3.Техніка планування…………………………………………………………...5

4.Слідча ситуація та її види…………………………………………………........6

5.Слідчі версії………………………………………………………………….......7

6.Тактичний прийом та тактичне рішення……………………………………....8

7.Тактична операція та тактична комбінація…………………………………..10

Висновок……………………………………………………………………......11

Література до теми…………………………………………………………….12

Вступ.

Криміналістична тактика - третій розділ криміналістики; це система наукових положень і розроблювальних на їхній основі рекомендацій із проведення окремих слідчих дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів по кримінальних справах.

Криміналістична тактика нерозривно пов'язана з криміналістичною технікою, а також з організацією і методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактичні прийоми і рекомендації забезпечують найбільш повне й ефективніше застосування в процесі розслідування, а також судового розгляду кримінальних справ засобів і прийомів криміналістичної техніки. І навпаки, ці тактичні прийоми і рекомендації можуть бути повною мірою використані лише на основі широкого і вмілого застосування техніко-криміналістичних засобів і методів.

Найважливішою умовою успіху в застосуванні прийомів і рекомендацій криміналістичної тактики є правильна організація досудового і судового слідства. Уміле, побудоване на наукових основах висування версій, планування розслідування, правильно організована взаємодія з оперативно-розшуковими апаратами, з фахівцями, а також використання допомоги населення, як правило, дозволяють у короткий термін повно і всебічно розслідувати навіть найбільш складні злочини.

Предмет, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики

Поняття «криміналістична тактика» та «слідча тактика» хоча й ототожню­ються деякими криміналістами (М. П. Яблоков), однак вони нерівнозначні.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить со­бою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.

Таким чином, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учас­ників розслідування - слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спе­ціаліста, експерта, громадських помічників, обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та ін.

Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики слідчих дій. Це поняття значно вужче, ніж перше, тому більш точно визначає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, яке здійс­нюють органи досудового слідства та дізнання.[1]

Теоретичні основи тактики: вчення про закономірності поведінки осіб, за­лучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психіч­них якостей, розробка на цій основі прийомів збирання та дослідження дока­зової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого, дії, вибір їх послідовності та умов виконання найбільш доцільних тактичних прийомів і слідчих дій у певних ситуаціях.

Головне завдання криміналістичної тактики полягає в сприянні більш ефек­тивної організації криміналістичної діяльності згідно з цілями розслідування.

Окремим завданням слідчої тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, уза­гальнення слідчої та судової практики.

Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають сучасні досяг­нення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчис­лювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань.

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слід­чої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної так­тики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів.

Не менш важливим практичним джерелом криміналістичної тактики є та­кож оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності орга­нів дізнання на досудовому слідстві.

Засоби криміналістичної тактики - це власне знаряддя праці, за допомо­гою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це - засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використо­вує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать:

1) слідчі дії;

2) оперативно-розшукові заходи;

3) відібрання пояснень;

4) витребування документів;

5) призначення відомчої ревізії.[2]

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефек­тивного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний при­йом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з мен­шою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування зло­чинів.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія пове­дінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактич­них заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

- пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслі­дувати;

- управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні зло­чинів;

- організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань В.Я. Колдін поділяє тактичні при­йоми на:

- початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення дже­рел криміналістичної інформації;

- проміжні, які застосовуються для встановлення доказувальних фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

- кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науко­вою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконален­ню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.[3]

Обов'язкові - визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І на­зиваються вони не тактичними прийомами, а правилами.

Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуа­цій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відпові­дати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділя­ються вони на загальні та окремі.

До загальних принципів належать:

- законність - безумовна відповідність засобів і методів діяльності припи­сам закону, що забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

- етичність - неприпустимість застосування засобів та дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров'ю;

- науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

- планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації;

- взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забез­печують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для до­сягнення реальних результатів.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: опера­тивність, вибірність, раптовість.

- Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування так­тичного прийому

- вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

- раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.

3. Організація і планування розслідування

Розкриття та розслідування злочинів – складна діяль-

ність, яка неможлива без чіткої організації і планування. Вся

діяльність по розслідуванню злочинів проходить в межах пра-

вового поля і регламентована нормами КПК.

Слідчі дії, з одного боку, формально визначені, тобто є

обов’язковими, мають певну процесуальну форму (допит,

обшук і т.д.), з другого боку, весь процес розслідування по-

требує певних організаційних заходів, які не визначені в зако-

нодавстві, але які вкрай необхідні для об’єднання зусиль бага-

тьох людей по досягненню мети – розкриття та розслідування

злочину, встановлення об’єктивної істини по справі.

Організація розслідування вимагає:

• налагодити належну взаємодію в процесі розслідуван-

ня між слідчим, оперативними працівниками, експер-

тами;

• чітко розподілити обов’язки між членами групи, ство-

реної для розкриття злочину;

• організувати регулярні оперативні наради з обговорен-

ням результатів і чергових задач розслідування;

• налагодити систематичний обмін інформацією і звіт-

ність кожного учасника групи по розкриттю злочину;

• забезпечити застосування технічних засобів;

• здійснити інші організаційні заходи (по збереженню,

нерозголошенню даних попереднього слідства тощо)

Одним із найважливіших організаційних заходів по роз-

слідуванню є планування роботи.

Планування в криміналістичній тактиці

Планування розслідування – це розумовий процес уяс-

нення задач розслідування, процес організації подальшої ро-

боти по розслідуванню, визначення оптимальних шляхів і най-

більш ефективних способів вирішення задач з урахуванням

витрат часу, сил, засобів.

Планування розслідування можна поділити на два види:

1. Планування як організація розслідування в цілому.

Основним змістом при цьому є перевірка версій (загальних і окремих).

2. Планування окремих слідчих дій.

Планування базується на фактичному матеріалі, тобто

інформації, зібраної на конкретний момент розслідування і

являє собою комплекс заходів, спрямованих на забезпечення

головної мети розслідування – встановлення об’єктивної істи-

ни.

Планування як метод раціонального мислення базується

на наукових положеннях, практичному досвіді, фактичних

даних.

3.2.Принципи планування

При плануванні розслідування необхідно спиратись на

наукові положення, які мають назву принципів.

Принцип законності полягає в тому, що методи, прийо-

ми, засоби для досягнення мети повинні відповідати законо-

давству і, в першу чергу, нормам КПК.

Принцип науковості означає необхідність враховувати

об’єктивні закономірності процесу пізнання, рекомендацій

криміналістики щодо механізму утворення і збереження слі-

дів, прийомів і засобів їх виявлення, застосування науково-

технічних засобів.

Принцип індивідуальності полягає в тому, що при розслі-

дуванні кожної справи в цілому і провадження кожної слідчої

дії необхідно враховувати особливості, які притаманні окре-

мому злочину у слідчій ситуації.

Принцип динамічності передбачає оперативність і безпе-

рервність планування з урахуванням надходження нової дока-

зової інформації, мобільності планування, внесення певних

змін в провадженні слідчих дій та оперативно-розшукових

заходів.

3.3.Техніка планування

Діяльність по плануванню можна поділити на два етапи:

1) вивчення фактичних даних;

2) складання робочої програми розслідування, власне

планів.

План – це технічна сторона планування. В залежності від

наявності фактичних даних, тобто від слідчої ситуації, яка

склалася, в плані відображають:

− версії;

− обставини, що підлягають з’ясуванню;

− слідчі дії;

− оперативні та організаційні заходи;

− строки виконання;

− відповідальних за виконання осіб.

Плани складають як для розслідування в цілому, так і для

проведення окремої слідчої дії. В останньому можна передбачи-

ти, наприклад:

а) розподіл ролей серед усіх учасників;

б) спостереження за виконанням ними своїх обов’язків.

Форма планів може бути будь-якою. Також можуть скла-

датися графіки, схеми (руху товару, документів, злочинних

зв’язків).

В залежності від складності справи вона може розсліду-

ватись одним слідчим чи бригадою слідчих. В таких випадках

складається або індивідуальний план по розслідуванню, або

загальний план, який може бути поділений на індивідуальні

плани для кожного члена слідчої бригади. В індивідуальному

плані слідчий намічає проведення комплексу дій, які необхід-

но виконати самому, а також іншим учасникам (працівникам

оперативних служб).

В загальному плані можуть відображатись додаткові за-

ходи планування:

1) схеми структури злочинної групи, злочинні зв’язки

співучасників, документообіг, рух товарно-

матеріальних цінностей, технологічний процес вироб-

ництва;

2) картки на звинувачених з інформацією, які епізоди

йому інкримінуються, наявність доказів;

3) мережовий графік розслідування.

Поиск по сайту: