Предмет, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики……………...
3.Організація планування і розслідування……………………………………....3
3.1.Планування в криміналістичній тактиці…………………………………….4
3.2.Принципи планування………………………………………………………...4
3.3.Техніка планування…………………………………………………………...5
4.Слідча ситуація та її види…………………………………………………........6
5.Слідчі версії………………………………………………………………….......7
6.Тактичний прийом та тактичне рішення……………………………………....8
7.Тактична операція та тактична комбінація…………………………………..10
Висновок……………………………………………………………………......11
Література до теми…………………………………………………………….12
Вступ.
Криміналістична тактика - третій розділ криміналістики; це система наукових положень і розроблювальних на їхній основі рекомендацій із проведення окремих слідчих дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів по кримінальних справах.
Криміналістична тактика нерозривно пов'язана з криміналістичною технікою, а також з організацією і методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактичні прийоми і рекомендації забезпечують найбільш повне й ефективніше застосування в процесі розслідування, а також судового розгляду кримінальних справ засобів і прийомів криміналістичної техніки. І навпаки, ці тактичні прийоми і рекомендації можуть бути повною мірою використані лише на основі широкого і вмілого застосування техніко-криміналістичних засобів і методів.
Найважливішою умовою успіху в застосуванні прийомів і рекомендацій криміналістичної тактики є правильна організація досудового і судового слідства. Уміле, побудоване на наукових основах висування версій, планування розслідування, правильно організована взаємодія з оперативно-розшуковими апаратами, з фахівцями, а також використання допомоги населення, як правило, дозволяють у короткий термін повно і всебічно розслідувати навіть найбільш складні злочини.
Предмет, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики
Поняття «криміналістична тактика» та «слідча тактика» хоча й ототожнюються деякими криміналістами (М. П. Яблоков), однак вони нерівнозначні.
Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.
Таким чином, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників розслідування - слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спеціаліста, експерта, громадських помічників, обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та ін.
Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики слідчих дій. Це поняття значно вужче, ніж перше, тому більш точно визначає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, яке здійснюють органи досудового слідства та дізнання.[1]
Теоретичні основи тактики: вчення про закономірності поведінки осіб, залучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психічних якостей, розробка на цій основі прийомів збирання та дослідження доказової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого, дії, вибір їх послідовності та умов виконання найбільш доцільних тактичних прийомів і слідчих дій у певних ситуаціях.
Головне завдання криміналістичної тактики полягає в сприянні більш ефективної організації криміналістичної діяльності згідно з цілями розслідування.
Окремим завданням слідчої тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, узагальнення слідчої та судової практики.
Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчислювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань.
Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слідчої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної тактики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів.
Не менш важливим практичним джерелом криміналістичної тактики є також оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності органів дізнання на досудовому слідстві.
Засоби криміналістичної тактики - це власне знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це - засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать:
1) слідчі дії;
2) оперативно-розшукові заходи;
3) відібрання пояснень;
4) витребування документів;
5) призначення відомчої ревізії.[2]
Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.
До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.
Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.
Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:
- пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;
- управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні злочинів;
- організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.
З метою вирішення тактичних завдань В.Я. Колдін поділяє тактичні прийоми на:
- проміжні, які застосовуються для встановлення доказувальних фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;
- кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.
Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.
Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.[3]
Обов'язкові - визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І називаються вони не тактичними прийомами, а правилами.
Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відповідати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділяються вони на загальні та окремі.
До загальних принципів належать:
- законність - безумовна відповідність засобів і методів діяльності приписам закону, що забезпечують процесуальні гарантії громадянам;
- етичність - неприпустимість застосування засобів та дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров'ю;
- науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;
- планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації;
- взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для досягнення реальних результатів.
Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірність, раптовість.
- Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування тактичного прийому
- вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;
- раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.
3. Організація і планування розслідування
Розкриття та розслідування злочинів – складна діяль-
ність, яка неможлива без чіткої організації і планування. Вся
діяльність по розслідуванню злочинів проходить в межах пра-
вового поля і регламентована нормами КПК.
Слідчі дії, з одного боку, формально визначені, тобто є
обов’язковими, мають певну процесуальну форму (допит,
обшук і т.д.), з другого боку, весь процес розслідування по-
требує певних організаційних заходів, які не визначені в зако-
нодавстві, але які вкрай необхідні для об’єднання зусиль бага-
тьох людей по досягненню мети – розкриття та розслідування
злочину, встановлення об’єктивної істини по справі.
Організація розслідування вимагає:
• налагодити належну взаємодію в процесі розслідуван-
ня між слідчим, оперативними працівниками, експер-
тами;
• чітко розподілити обов’язки між членами групи, ство-
реної для розкриття злочину;
• організувати регулярні оперативні наради з обговорен-
ням результатів і чергових задач розслідування;
• налагодити систематичний обмін інформацією і звіт-
ність кожного учасника групи по розкриттю злочину;
• забезпечити застосування технічних засобів;
• здійснити інші організаційні заходи (по збереженню,
нерозголошенню даних попереднього слідства тощо)
Одним із найважливіших організаційних заходів по роз-
слідуванню є планування роботи.
Планування в криміналістичній тактиці
Планування розслідування – це розумовий процес уяс-
нення задач розслідування, процес організації подальшої ро-
боти по розслідуванню, визначення оптимальних шляхів і най-
більш ефективних способів вирішення задач з урахуванням
витрат часу, сил, засобів.
Планування розслідування можна поділити на два види:
1. Планування як організація розслідування в цілому.
Основним змістом при цьому є перевірка версій (загальних і окремих).
2. Планування окремих слідчих дій.
Планування базується на фактичному матеріалі, тобто
інформації, зібраної на конкретний момент розслідування і
являє собою комплекс заходів, спрямованих на забезпечення
головної мети розслідування – встановлення об’єктивної істи-
ни.
Планування як метод раціонального мислення базується
на наукових положеннях, практичному досвіді, фактичних
даних.
3.2.Принципи планування
При плануванні розслідування необхідно спиратись на
наукові положення, які мають назву принципів.
Принцип законності полягає в тому, що методи, прийо-
ми, засоби для досягнення мети повинні відповідати законо-
давству і, в першу чергу, нормам КПК.
Принцип науковості означає необхідність враховувати
об’єктивні закономірності процесу пізнання, рекомендацій
криміналістики щодо механізму утворення і збереження слі-
дів, прийомів і засобів їх виявлення, застосування науково-
технічних засобів.
Принцип індивідуальності полягає в тому, що при розслі-
дуванні кожної справи в цілому і провадження кожної слідчої
дії необхідно враховувати особливості, які притаманні окре-
мому злочину у слідчій ситуації.
Принцип динамічності передбачає оперативність і безпе-
рервність планування з урахуванням надходження нової дока-
зової інформації, мобільності планування, внесення певних
змін в провадженні слідчих дій та оперативно-розшукових
заходів.
3.3.Техніка планування
Діяльність по плануванню можна поділити на два етапи:
1) вивчення фактичних даних;
2) складання робочої програми розслідування, власне
планів.
План – це технічна сторона планування. В залежності від
наявності фактичних даних, тобто від слідчої ситуації, яка
склалася, в плані відображають:
− версії;
− обставини, що підлягають з’ясуванню;
− слідчі дії;
− оперативні та організаційні заходи;
− строки виконання;
− відповідальних за виконання осіб.
Плани складають як для розслідування в цілому, так і для
проведення окремої слідчої дії. В останньому можна передбачи-
ти, наприклад:
а) розподіл ролей серед усіх учасників;
б) спостереження за виконанням ними своїх обов’язків.
Форма планів може бути будь-якою. Також можуть скла-