Доходи від інвестицій.

Інвестиція (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиції в об'єкти ємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

За об'єктами вкладень розрізняють реальні та фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішньодержавні та закордонні інвестиції. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Фінансові інвестиції це активи, які утримуються компанією з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та непрямимі-портфельні.

Прямі інвестиції — безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об'єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії. Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Непрямі портфельні інвестиції — інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Не усі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування та подальшого управління ними. У цьому випадку вони придбавають цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

Портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій.

Капітальна інвестиція – це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для компаній, що будуються та ін.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках. Важливий напрямок фінансової діяльності компанії за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть компанії додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Купуючи акції, облігації інших компаній, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в компанії мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Відстрочений податок на прибуток - сума податку на прибуток, що визнана відстроченим податковим зобов'язанням і відстроченим податковим активом.

Доходи від акцій

По-перше, акції можна продати інвестиційної компанії (юридична особа - професійний учасник ринку цінних паперів, що має брокерську ліцензію й акредитований на біржі), яка займається скупкою акцій у населення. Зокрема, компанії-реєстратори нерідко організують пункти скупки акцій великих емітентів.

Інший варіант: повернути папери безпосередньо емітенту. Для цього слід звернутися до цього самого емітенту, і з'ясувати процедуру викупу ним своїх акцій. Процедура може відрізнятися в залежності від того, де враховуються папери, ким оцінюються і як взагалі складено інвестиційний договір. Всі покупці акцій укладали з емітентами відповідні договори, в яких була прописана процедура їх зворотного викупу. Якщо акції не котируються на біржах, то їх ціна встановлюється незалежним оцінювачем виходячи з активів і ринкового становища компанії-емітента. Фактично це означає, що скільки емітент скаже, стільки ви й отримаєте за свої папери. Однак у більшості випадків з «неліквідом» інших варіантів немає.

Третій шлях - все-таки продати акції на біржі. Такий варіант особливо актуальний, якщо папери щодо ліквідні і до того ж їх багато: адже продаж відбудеться за ринковою ціною. Не слід, правда, забувати про брокерської комісії, але вона зазвичай куди менше ніж дисконт на прийом паперів без укладання брокерського договору.

Необоротні активи

Основні засоби(Fixed assets)– матеріальні активи, які компанія утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засоби компанії це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності компанії понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію. Основні засоби – це матеріальні необоротні активи компанії.

Основні фонди — це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються компаніїми у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).

Класифікація основних засобів.

Відповідно до діючої типової класифікації основних засобів - групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби — це засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.

За належністю до видів економічної діяльності основні засоби поділяються на засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.

Для нарахування амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на чотири групи:

будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, житлові будинки;

автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, ЕОМ, офісне (конторське) обладнання та пристрої до нього;

інші основні засоби, які не ввійшли до перших двох груп;

інформаційні системи, телефони, у тому числі і мобільні, мікрофони та рації, інше.

Знос основних засобів, його види

У ході виробничого процесу будівлі, машини й інші засоби праці поступово втрачають частину своїх корисних властивостей, інакше кажучи відбувається їхній знос.

Розрізняють два види зносу основних засобів - фізичний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Відтворення основних засобів — це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене. Просте відтворення основних засобів — це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових засобів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Нематеріальні активи (Intangible Assets (Intangibles)) - активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено: витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння компанії або його частини, витрати на підвищення ділової репутації компанії, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс компанії за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.

Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Рис. 1.5. Нематеріальні активи.

Рис. 1.6. Правові ознаки нематеріальних активів.

Гудвіл- нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів компанії та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Фонди фінансових ресурсів як джерела фінансування

Амортизаційний фонд (sinking fund) — цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), котрі в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживної вартості.

Фонд заробітної плати - частина фонду оплати праці, нарахована працівникам компанії за відпрацьований час (виконану роботу), а також за невідпрацьований час, що підлягає оплаті відповідно до трудового законодавства. Розрізняють годинний, денний, місячний і річний Ф.з.п.

Годинний Ф.з.п. - це сума виплат робітникам за фактично відпрацьовані людино-години і спеціальні функції, виконувані ними без урахування доплат за понаднормову роботу. Він містить у собі заробітну плату за тарифними ставками, окладами та відрядними розцінками за прямою чи відрядно-преміальною системою або за середнім заробітком, премії та преміальні доплати, передбачені постійно діючою системою преміювання, а також деякі види спеціальних доплат (зокрема незвільненим бригадирам за керівництво бригадою тощо). Середню годинну заробітну плату обчислюють діленням годинного Ф.з.п. на кількість відпрацьованих людино-годин. Її величина залежить від рівня використання робочої зміни.

Денний Ф.з.п. охоплює годинний Ф.з.п. і доплату за роботу в понаднормові години, оплату за внутрішньозмінні простої, доплату за роботу в нічний час, оплату пільгових годин підліткам, оплату перерв матерям, що годують дітей. Середню денну заробітну плату визначають діленням денного Ф.з.п. на кількість відпрацьованих людино-годин.

Місячний Ф.з.п. складається з денного Ф.з.п., оплати цілоденних простоїв, оплати основних і додаткових відпусток та компенсацій за невикористані відпустки, одноразових винагород за вислугу років, оплати невиходів з причини виконання державних і громадських обов'язків, оплати за навчання учнів на виробництві. Середню місячну заробітну плату обчислюють діленням місячного Ф.з.п. на середньомісячне число робітників.

Річний Ф.з.п. визначається як сума всіх місячних Ф.з.п. за рік.

Фонд соціального розвитку (фонд социального развития) - один із фондів економічного стимулювання компаній, призначений для розвитку їхньої соціальної сфери. Створюється за стабільними нормативами від прибутку (доходу), що залишається у їхньому розпорядженні.

Інноваці́йний фо́нд — фонд фінансових ресурсів, створений з метою фінансування науково-технічних розробок і ризикових проектів. Джерелом фінансових ресурсів є спонсорські внески фірм і банків. Звичайно засоби фонду розподіляються між претендентами на інвестиції на конкурсній основі.

Поиск по сайту: