Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Основным непосредственным объектом преступления является право собственности, а его обязательным дополнительным объектом – здоровье или жизнь человека.

Особенностью ответственности за неосторожное уничтожение или повреждение чужого имущества в том, что, в отличие от преступления, предусмотренного ст.194 УК, способ уничтожения или повреждения имущества на квалификацию содеянного не влияет. Ответственность за это преступление обусловлена только его последствиями в виде тяжких телесных повреждений или гибели людей.

Это преступление считается оконченным с момента наступления последствий в виде тяжких теесных повреждений или смерти хотя бы одного человека.

Субъект преступления общий, с 16 лет.

Субъективная сторона преступления характеризуется неосторожной формой вины как к деянию, так и к последствиям.

60. Погроза знищення майна.

Стаття 195. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Безпосередній об’єкт злочину – відносини власності. Додатковий об’єкт – особиста безпека людини.

За об’єктивними ознаками погроза повинна бути такою (її інтенсивність, обставини дій особи, що загрожує, засоби загрози, особистість винного, серйозність його намірів та інш.), щоб були реальні підстави побоюватися з боку особи, якій адресована погроза, здійснення такої загрози.

Цей злочин з усіченим складом і вважається закінчсеним з моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися її виконання. Якщо після погрози майно знищене, вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст.194 КК України.

Суб’єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета погрози можуть бути різними – помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо.

Суб’єкт злочину – загальний, будь-яка особа, яка досягла 16 років.

61. Загальна характеристика та система злочинів в сфері господарської діяльності.

Розділ 7 Особливої частини КК України – “Злочини у сфері господарської діяльності” (ст.ст. 199-235 КК України).

Постанова Пленуму ВСУ №3 від 25.04.03 “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”:

Суди під час розгляду справ про господарські злочини повинні ретельно з'ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях КК вжиті терміни "господарська діяльність" і "підприємницька діяльність" та похідні від них - "суб'єкт господарської діяльності" і "суб'єкт підприємницької діяльності", "громадянин", "громадянин-підприємець" і "засновник", "власник" чи "службова особа" суб'єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.

При цьому треба мати на увазі, що господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

62. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

П р и м і т к а. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Безпосереднім об’єктом злочину є відносини в сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у випадку підробки їхньої валюти.

Предмет злочину – підроблені гроші; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державної лотереї.

Вилучена з обігу національна валюта України, іноземна валюта і валюта, що має лише колекційну цінність, не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст.199 КК. Виготовлення або збут таких предметів з метою отримання майна варто кваліфікувати як готування або замах на шахрайство (ст.190 КК).

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Особа усвідомлює, що виготовляє, зберігає, отримує, перевозить, пересилає, ввозить в Україну або збуває підроблену українську або іноземну валюту, державні цінні папери або квитки державної лотереї і бажає вчинити ці дії. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета збуту. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність за ст.199 КК.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Відмінності ст.199 від шахрайства (ст.190 КК) згідно постанови Пленуму ВСУ №6 від 12.04.96 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів”:

Звернути увагу судів, що виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків і державних цінних паперів, які вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність, не містять складу злочину, передбаченого ст.79 КК. За наявності необхідних підстав такі дії повинні кваліфікуватися як шахрайство.

При відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об'єктом злочину, передбаченого ст.79 КК, є кредитно-фінансова система, а об'єктом шахрайства - право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється).

У тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.

П.13 вказаної постанови Пленуму ВСУ - Фальшивомонетництво є закінченим злочином з моменту виготовлення з метою збуту, а так само збуту хоча б одного грошового знака чи державного цінного папера.

63. Контрабанда.

Поиск по сайту: