Тестові завдання з навчальної дисципліни

Загальна частина:

1.Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке:

а) діє на час виконання і відбування покарання;

б) було чинним на час винесення вироку;

в) було чинним на час винесення вироку, якщо воно частково пом’якшує покарання.

2. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засудженого є:

а) встановлений порядок виконання і відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив;

б) встановлений порядок виконання і відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених, відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених;

в) суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив, примусове лікування засуджених.

3.Органами виконання покарань є:

а) кримінально–виконавча інспекція;

б) кримінально–виконавчі установи;

в) виправні центри.

4. Державний департамент України з питань виконання покарань очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади:

а) Президент України;

б) Президент України за поданням Прем'єр-міністра України;

в) Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозиції Міністра юстиції.

5. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:

а) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

б) штрафу та конфіскації, громадських робіт, виправних робіт;

в) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

6.Державна виконавча служба виконує покарання у виді:

а) обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої тяжкості;

б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

в) штрафу та конфіскації.

7.В арештних домах тримаються:

а) неповнолітні;

б) неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося 16 років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості;

в) неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося 14 років і які засуджені за злочини середньої тяжкості.

8.У виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання відбувають покарання:

а) засуджені вперше за злочини, вчинені з необережності;

б) чоловіки вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості;

в) засуджені неповнолітні за злочини, вчинені у виховних колоніях.

9.Види дільниць виправних колоній безпосередньо залежать:

а) від рівня безпеки колонії;

б) від типового проекту пристосованого приміщення;

в) від рішення територіального органу управління ДДУПВП.

10.Про прибуття засудженого до місця відбування покарання адміністрація органу і установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов’язані:

а) протягом десяти діб повідомити одного з членів сім’ї або близьких родичів за вибором засудженого;

б) протягом семи діб повідомити одного з членів сім’ї або близьких родичів за вибором засудженого;

в) протягом трьох діб повідомити одного з членів сім’ї або близьких родичів за вибором засудженого.

Особлива частина:

11. Вироки суду щодо засуджених до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, повинні бути приведені до виконання:

а) не пізніше десятиденного терміну з дня набрання вироком законної сили;

б) не пізніше десятиденного терміну з дня повернення справи з апеляційного суду;

в) не пізніше десятиденного терміну з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

12.Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ (лист) і відкрити виконавче провадження:

а) у триденний строк з дня його надходження;

б) у п’ятиденний строк з дня його надходження;

в) у семиденний строк з дня його надходження.

13.Згідно зі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оцінка майна боржника, вартість якого не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проводиться:

а) за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки;

б) за оптовими цінами, які діють на день проведення оцінки;

в) за цінами, визначеними експертом в результаті оцінки нерухомості чи іншого майна.

14.Оцінка майна боржника, вартість якого не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» проводиться:

а) спеціалістом-експертом;

б) державним виконавцем;

в) спільно: експертом чи оцінювачем та двома державними виконавцями.

15.Боржник має право оскаржити оцінку майна до суду:

а) в триденний строк з дня отримання повідомлення;

б) в семиденний строк з дня отримання повідомлення;

в) в десятиденний строк з дня отримання повідомлення.

16.Вирок суду в частині конфіскації майна, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив його не пізніше як:

а) через три доби;

б) через п’ять діб;

в) через сім діб.

17.Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ (лист) і відкрити виконавче провадження:

а) у триденний строк з дня його надходження;

б) у п’ятиденний строк з дня його надходження;

в) у семиденний строк з дня його надходження.

18.Виконавче провадження щодо конфіскації майна державний виконавець відкриває:

а) в день надходження виконавчого документа;

б) не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа;

в) не пізніше ніж у триденний строк з дня отримання виконавчого документа.

19. За виконавчим документом про конфіскацію майна державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії:

а) не пізніше ніж у триденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження;

б) не пізніше ніж у п’ятиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження;

в) не пізніше ніж у семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

20. Підставою для реалізації конфіскованого майна є:

а) акт опису, оцінки та передачі майна;

б) договір між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями;

в) вирок суду, який вступив у законну силу.

21. Сумарний облік відпрацьованих засудженим громадських робіт веде:

а) власник підприємства;

б) суд;

в) кримінально-виконавча інспекція.

22. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засуджених до громадських робіт застосовується:

а) після відбування засудженим 2/3 строку, визначеного судом;

б) після відбування засудженим 1/2 строку, визначеного судом;

в) не застосовується до цієї категорії засуджених.

23. Ведення персонального обліку осіб, притягнутих до виправних робіт, покладено:

а) на кримінально-виконавчу інспекцію;

б) адміністрацію підприємства, установи чи організації;

в) районний відділ внутрішніх справ.

24. Копія вироку щодо особи, засудженої до виправних робіт, направляється:

а) негайно після отримання;

б) не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду;

в) не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду.

25. Строк відбування виправних робіт обчислюється:

а) тижнями;

б) роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку проводилися відрахування;

в) днями і місяцями, протягом усього строку, визначеного вироком суду.

26. Час відбування виправних робіт зараховується:

а) до загального трудового стажу засудженого;

б) лише за календарні місяці, які засуджений відпрацював;

в) не зараховується взагалі.

27. При направленні засудженого до виправних робіт для примусового лікування від алкоголізму ЛТП в строк відбування виправних робіт:

а) не зараховується час, протягом якого засуджений лікувався і звільнявся від роботи;

б) зараховується час, протягом якого засуджений піддавався активному протиалкогольному лікуванню і звільнявся на цей період від роботи;

в) зараховується час, протягом якого засуджений лікувався, але працював і з його заробітку проводились відрахування.

28. Коли засуджений до виправних робіт має претензії по виконавчих листах (аліменти, відшкодування шкоди та інше) встановлена судом частина заробітку утримується:

а) за виключенням суми аліментів;

б) за мінусом виключення з сум заробітку податків;

в) незалежно від інших претензій з позовної суми заробітку.

29.З нарахованої суми річної винагороди до виправних робіт відрахування проводяться:

а) з позовної суми річної винагороди;

б) пропорційно часу, протягом якого засуджений відбував покарання;

в) пропорційно часу, протягом якого засуджений відбував покарання за мінусом суми податків і інших платежів.

30. Проведення індивідуальної профілактичної роботи за місцем проживання засуджених до виправних робіт покладається на:

а) кримінально-виконавчу інспекцію;

б) орган внутрішніх справ;

в) соціальні служби територіальних управлінь ДДУПВП.

31. Число днів, відпрацьованих засудженим до виправних робіт, має бути не менше:

а) п’ятнадцяти робочих днів на місяць;

б) двадцяти робочих днів на місяць;

в) не менше числа робочих днів, які припадають на кожній місяць, встановленого судом строку покарання.

32. Початком строку відбування покарання у виді виправних робіт вважається:

а) день вступу вироку в законну силу;

б) день звернення вироку до виконання;

в) день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

33.На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які:

а) відбувають покарання у виді обмеження волі;

б) відбувають покарання у виді позбавлення волі;

в) відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

34. Засуджені до арешту не мають права:

а) на побачення з родичами;

б) одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

в) витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати.

35. Засуджені до арешту:

а) не залучаються до праці;

б) залучаються до оплатної праці;

в) залучаються без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених.

36. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту:

а) протягом трьох днів після одержання розпорядження суду про виконання вироку;

б) у десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку;

в) не пізніше одного місяця після одержання розпорядження суду про виконання вироку.

37. Направлення засуджених до обмеження волі до виправного центру здійснюється:

а) за власний кошт;

б) за рахунок коштів кримінально-виконавчої інспекції;

в) за рахунок держави на підставі припису кримінально-виконавчої інспекції.

38. У строк покаранняу виді обмеження волі зараховується:

а) час слідування до виправного центру;

б) час слідування під вартою до виправного центру;

в) час попереднього ув’язнення.

39. Засудженим до обмеження волі можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі виправного центру:

а) з дозволу начальника центру санкціонованого прокурором;

б) з дозволу начальника центру;

в) з дозволу начальника центру погодженого з територіальним управлінням ДДУПВП.

40. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені до обмеження волі з сім`ями проводяться:

а) за погодженням із прокурором;

б) за погодженням із прокурором і територіальним органом ДДУПВП;

в) за вмотивованим рішенням суду.

41. Норма житлової площі на одного засудженого до обмеження волі не може бути меншою:

а) 3 м²;

б) 4 м²;

в) 5 м².

42. Накладене стягнення на засудженого до обмеження волі звертається до виконання:

а) негайно;

б) не пізніше 10-и днів із дня його накладення;

в) не пізніше одного місяця з дня його накладення.

43. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким:

а) не раніше як через шість місяців з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі;

б) не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі;

в) після відбуття не менше ½ призначеного строку покарання.

Питання для підготовки до іспиту

1. Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України.
2. Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і методи.
3. Джерела кримінально-виконавчого права.
4. Наука кримінально-виконавчого права: ознаки, предмет, методи, об’єкт та функції.
5. Історія розвитку кримінально-виконавчого права України.
6. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України.
7. Дія кримінально-виконавчого законодавства України у просторі та часі.
8. Загально-правові принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
9. Міжгалузеві принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
10. Галузеві принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
11. Характерні особливості кримінально-виконавчої системи України.
12. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби.
13. Міжнародні стандарти поводження із засудженими.
14. Основи правового статусу засуджених.
15. Основні права засуджених.
16. Основні обов’язки засуджених.
17. Види органів виконання покарань.
18. Державний департамент України з питань виконання покарань як орган виконання покарань.
19. Кримінально-виконавча інспекція як орган виконання покарань.
20. Державна виконавча служба як орган виконання покарань.
21. Види установ виконання покарань.
22. Військова частина як установа виконання покарань.
23. Гауптвахта як установа виконання покарань.
24. Дисциплінарний батальйон як установа виконання покарань.
25. Арештний дім як установа виконання покарань.
26. Виправний центр як установа виконання покарань.
27. Спеціальні виховні установи, їх характеристика.
28. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
29. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
30. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки.
31. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
32. Слідчі ізолятори.
33. Міжнародний контроль за виконанням кримінальних покарань.
34. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.
35. Відомчий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.
36. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.
37. Виконання покарання у виді штрафу.
38. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
39. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
40. Виконання покарання у виді громадських робіт.
41. Виконання покарання у виді виправних робіт.
42. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.
43. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
44. Виконання покарання у виді арешту.
45. Особливості відбування покарання у виді арешту стосовно військовослужбовців.
46. Виконання покарання у виді обмеження волі.
47. Праця осіб, засуджених до обмеження волі. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі.
48. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі.
49. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
50. Класифікація засуджених до позбавлення волі і їх розподіл за видами установ виконання покарань.
51. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі.
52. Структурні дільниці виправних і виховних колоній.
53. Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях.
54. Режим у колоніях та засоби його забезпечення.
55. Умови відбування покарання в колоніях.
56. Праця засуджених до позбавлення волі.
57. Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі.
58. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі.
59. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.
60. Особливості відбування в колоніях різних видів.
61. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
62. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми.
63. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.
64. Підстави і порядок звільнення засуджених від відбування покарання.
65. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування.
66. Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку і закриттям кримінальної справи.
67. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
68. Звільнення у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
69. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання.
70. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання.
71. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.
72. Режим у місцях попереднього ув’язнення.
73. Правовий статус осіб, узятих під варту.
74. Заходи заохочення і стягнення до осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, порядок їх застосування.
75. Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування осіб, узятих під варту.

Поиск по сайту: