ЦИВІЛЬНО ПРОАЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. ПРОБЛЕЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

1.ПОНЯТТЯ ОЗНАКИ КРИТЕРІЇ НАУКОВІ ПІДХОДИ ВЧЕНИХ ПРОЦЕСУАЛІСТІВ

2.КЛАСИФІКАЦІЯ СУБЄКТІВ ЦПВ НАУКОВІ ПОГЛЯДИ

1…

Відносно цього інституту склалося декілька підходів різних шкіл.

1) Вперше введено 1868 Оскаром Бюлем :

Процесуальне право визначає права і обов’язки суду і сторін в їх взаємних відносинах, де сторони мають права по відношенню до суду які кореспондують обов’язки суду і тому розумілося як співвідношення прав сторін і обов’язків суду.

2) Класична теорія: (розвиток в працях Васьковського Голцстерма гордона нефедьева) погоджуючись що цивільний процес є правове відношення вони бачили різницю в змісті цього відношення в тому як юридично відносяться одне до одного суд і сторони та інші учасники процесу і тому Гольцстен визначив що цивільний процес є складне відношення як по суб’єктах так і за змістом. До центрального відношення між судом і сторонами доповнювалися допоміжні відношення між судом і свідком..і інше.

Пізніше в доктрині визнавалося що сторони мають не тільки процесуальні права а й обов’язки, а суд не тільки обов’язки й права.

3) Сучасна процесуальна доктрина визначила 2 основні підходи:

- Цивільний процес це єдине багатосуб’єктне правовідношення – гурвіч, осокіна щеглов гугельсон

- Це система процесуальних відносин елементами якї є елементарні правовідносини між судом і кожним учасником цпп – ванеєва, мельников штефан комаров

Гурвіч: цивільний процес це складне комплексне правовідношення що складається з елементарних правовідносин:

- Головне суд-сторони- тоз ст. 45

- Додоткове : суд – тобез- органи що виконують функції надання висновку ст 45

- Службово-допоміжні : суд – особи що сприяють здійсненню правосуддя

=» склад цивільно-процесуальні правовідносин складають елементарні правовідносини що складаються між судом і учасниками процесу, тому елементарне процесуальне правовідношення не існує не в зв’язку з іншими поза їх системою що визначаться системність цпф

Суд як обов’язків суб’єкт

Його процесуальний статус визначається сукупністю процесуальних прав і обов’язків що обумовлено функцією здійснення правосуддя

В силу свого процесуального становища здійснює індивідуальне цивільно процесуальне регулювання забезпечує дотримання виконання норм ЦПП суб’єктами ЦПВ тому його діяльність є необхідною і обов’язковою умовою функціонування механізму

Його керівна роль владний характер діяльності виявляється на наступному:

1) Керує ходом процесу, направляє осіб що беруть участь у справі забезпечує виконання прав і обов’язків виносить судові постанови, вирішує спір і окремі процесуальні питання протягом всієї процесуальної діяльності, може застосовувати санкції на всіх осіб, права і обов’язки відповідають правам і обов’язком всіх суб’єктів ЦПП

2) Обов’язки суду відповідають одночасно повноваженню держави в цілому і представляються правові ,у суду більше прав і обов’язків будь якого суб’єкта

3) Процесуальні дії суду є основними юридичним фактом що впливають на динаміку правовідносин

Таким чином правове становище суду характеризуєься поєднанням 2 якостей

- Основний учасник ЦПВ

- Виступає в якості органу що наділені повноваженням вирішувати всі питання в зв’язку з розглядом справи.

Штефан: що секретар судового засідання і судовий розпорядник мають бути віднесені до групи осіб що здійснюють правосуддя організаційно технічні повноваження

Ознаки ЦПВ:

ü Процедурно правова форма – виникають з приводу специфічного предмет діяльності, здійснення судочинства в цивільних справах - дане положення обґрунтовується закріпленими не лише можливостями поведінки суб’єктів, а й регламентують спосіб і порядок реалізації, послідовність вчинення дій, форми та змісту процесуальних документів що фіксують їх результат

ü Владний характер – які сьогодні можна охарактеризувати імперативно-диспозитивними

ü Індевідаулізований характер – до кожного суб’єкта порядок послідовність

ü Динамічність

ü Багатостадійсність

ü Системний характер

ü Зв'язок з матеріально правовими відносинами –

Підходи:

Цивільно-процесуальні правовідносини – Сахнова - система врегульованих ЦПП які виникають між судом і кожним учасником цивільного процесу у зв’язку здійснення правосуддя у цивільній справі.

Цивільно-процесуальні правовідносини – Афанасьєв - врегульоване нормами ЦПП відношення що складаються між судом загальної юрисдикції та іншими учасниками процесу комплексом прав і обов’язків діючим з метою досягнення завдань цивільного судочинства

Цивільно-процесуальні правовідносини – Паскаль – що врегульоване нормами ЦПзаконадавста система багатостадійних динамічних процесуальних зв’язківміж суддею (колегіальним складом суду у виначених випадках, народних засідателей) з іншими індивідуалізованими учасниками процесу які виникають в процесі розгляду і вирішенні цивільних прав на основі взаємних прав і обов’язків через процесуальну діяльність здійснюються за чітко визначеною процедурою (ЦПФ) з метою ст 1

2. ..

Класифікація суб’єктів має дуже важливе значення том що вона визначає різні процесуальні статус учасників процесу поділяючи їх на осіб що беруть участь у справі і осіб що сприяють здійсненню правосуддя.

Відмінності цих осіб проводяться за характером і об’ємом процесуальних прав і обов’язків також розмежування цих суб’єктів на 2 групи пов’язана з юридичним інтересом .

Особи що беруть участь у справі :

- Параграф 1 глава 4 ст 26, юридичний інтерес як підстава вступу до процесу, як критерій до визначення процесуального положення як підстава для відводу суддів та інших осіб(Дукасян).

· Юридичний інтерес передбачений законом щодо отримання судового акту відповідного змісту, правовий результат що має наступити щодо зацікавленої особи у звязку з розглядом і вирішенням справи -» умова участі відповідної особи в цивільному судочинстві.

· Особистий- суб’єктивний – матеріально правовий і юридичний як виключно процесуальний, тому залежно від характеру юридичної зацікавленість особи поділяються на

· Осіб що захищають особистий інтерес – матеріально зацікавлені – не завжди припускаються носіями матеріально правового інтересу

· Що захищають чужі права та інтереси не мають матеріальної зацікавленості – такі особи мають лише процесуальний інтерес і приймають рішення які є сприйнятливими для іншої сторони –» вони поділяються на 2 підгрупи : - від свого імені (процесуальні позивачі)- ст 45, - особи що захищають від імені іншої особи – представники

- Сприяють здійсненню правосуддя – не мають юридичного інтересу, ні матеріального ні процесуального, не можуть суттєва спливати на хід судового розгляду та його результати, не мають зацікавленості по справі, за ініціативи зацікавленої особи, або суду. Характерна ознака: спочатку виступають процесуальні обов’язки ст 48-50, а потім процесуальні права що повязуються з їх функцією сприяння правосуддя. Самостійно не вступають, вплив не здійснюють, суб’єктами розгляду не являються залучаються на відповідному етапі для виконання конкретної функції шляхом участь в ЦПВ (ст 53, 50, 54,) використовувати рідну мову ст. 55, ст 56

Функції ЦПВ:

1) Забезпечують функціонування механізму цпрегулювання, оскільки воно можливо тільки в межах і за допомогою ЦПВ.

2) Опосередковують реалізацію положень норм цпп через конкретні моделі поведінки суб’єктів так як вони є форми реалізації норм цпп способом здійснення процесуальних прав і обов’язків суб’єктів процесу, є в межах цпв відбувається втілення загальних приписів норм ЦПП в конкретній моделі поведінки ЦПВ.

3) Індивідуалізують суб’єктів ЦПВ результатом чого є набуття процесуального становища конкретного суб’єкта цивільного процес та наділення цив-проц правами та юридичними обов’язками.

4) Конкретизують цив-процес права і обов’язки суб’єктів

5) Опосередковують досягнення цілей функціонування процесуальних механізмів

6) Локалізують дію механізма цпрегулювання у часі просторі та колом осіб

В докрині існує різна класифікація суб’єктів, що пов’язана з їх процесуальними функціями, процесуальними діями що вони здійснюють і вплив на судочинство.

Штефан:

3 групи – функції нормативне виявлення, функції (Руденко, Дунас, Томарв, Шакарян, Чечет, Щкглов)

1. Особи що здійснюють правосуддя:

- Суди 1 інстанції

- Суди апеляції, касації

- ВСУ (нововиявленими)

- Особи діяльність яких пов’язана з здійснення правосуддя.

2. Особи що беруть участь у справі

- З метою захисту своїх інтересів

- З метою захисту інших осіб ст 45 ЦПК

3. Особи що не беруть участь у справі (сприяють розгляду справи) ст 47 ЦПК

Фурса:

3 групи і покладає наступну класифікацію, характер інтересу, процесуальну роль, вплив на судочинство. Співпадають з класифікацією Штефана за деякими пунктами

1. Особи що здійснюють правосуддя

+ Допоміжний персонал

2. Особи що беруть участь у справі

3. Особи що не беруть участь у справі, крім секретаря і розпорядника, т я вона відносить їх до Допоміжний персонал

Співак:

3 групи – неоднакова зацікавленість,

1. Суд - в будя якому складі та в різних інстанціях

2. Особи що беруть участь у справі – характер юридичної зацікавленості

3. Інші учасники процесу:

- Особи що сприяють встановленню обставин справи – свідок, експерт, перекладач. Спеціаліст, правову допомогу

- Які сприяють проведенню судового розгляду справи – секретар і розпорядник

Тертишніков

Не виділяє суд в окрему групу – головний і обов’язків суб’єкт є суд, котрий владним яктом вирішує спір про право, здійснює захист порушених прав і керує процесом. Інших суб’єктів на 2 групи:

1. Особи що беруть участь у справі

2. Особи що сприяють здійсненню правосуддя – такі учасники законодавством не визначаються як юридично зацікавлені. А залучаються або допускаються для надання допомоги суду в розгляду справи і в допоміжних цілях.

Васильєв:

Суд – обов’язково

В залежності від процесуального статусу:

Самолюк

4 групи ЦПВ

1. Що здійснюють правосуддя – єдиний суб’єкт з владними повноваженнями, має виключно притаманну йому функцію вирішення справи по суті, не має матеріально-правового інтересу в справі, а процесуальний інтерес полягає в виконанні завдань цивільного судочинства. Не пов'язаний з інтересами зацікавленої особи.

2. Що беруть участь у справі і мають самостійний інтерес і мають право на здійснення процесуальних дій на виникнення розвиток і дослідження на той чи іншій стадії

3. Захищають матеріальний інтерес інших осіб і мають в процесі процесуальний інтерес і можуть реалізувати лише необхідні процесуальні права.

4. Характеризуються відсутністю і матеріально – процесуально- правовим інтересом і залучаються судом чи особами що беруть участь у справі.

Паскаль:

6 груп

1. Що здійснюють правосуддя – Суди, а в деяких випадках і судді – одноособово, колегіально (суддя + 2 народних засідателів), колегія суддів в апеляції (3 судді), касації (5 суддів), в ВСУ

2. Що беруть участь у справі

- Захищають свої права і інтереси

- Захищають права і інтереси інших осіб, обмежено

3. Суб’єкти що сприяють здійсненню правосуддя:

- Які сприяють розгляду і вирішенню справи

- Які здійснюють організаційно – технічне забезпечення

4. Суб’єкти що не брали участі в справі, але суд вирішив питання про їх права і обов’язки

5. Суб’єкти які отримують докази і отримали ухвалу про витребування доказів

6. Особи присутні в залі судового засідання які визначені в законодавством випадках притягаються до юридичної відповідальності

Актуальні питання інституту доказування науки ЦПП

1. Поняття і ознаки судових доказів нові підходи вчених

2. Предмет доказування класифікація фактів, наукові концепції

1. ..

В Процесуальній доктрині склалося 3 концепції відносно доказів.

1) Судові докази – фактичні дані за допомогою яких у визначеному законом порядку суд встановлює невідомі основні факти – це факт отриманий з передбачених законом джерел у передбачених законом способом що знаходиться в відповідному зв’язку х основним фактом - Курильов і Осиков – критика – Клейман Треушніков, Кутис (вони визначили що це поняття не визначається правильним, т я розуміння доказів як фактів веде до відриву змісту доказів до їх процесуальної форми, тобто засобів доказування)

2) Доказами є факти дійсності а також процесуальні засоби їх встановлення. – Сегун, Чечек – критика Треушніков – докази не можуть бути одночасно відомостю про факти і засобом доказування

3) Судові докази – єдине поняття в якому взаємопов’язані фактичні дані і процесуальна форма як зміст і форма – визнана більшістю процесуалістів – Молчанов, Жуков, Треушніков

Судові докази мають 3 складові

1) Зміст – інформація щодо головного основного факту відомості щодо фактів об’єктивної дійсності

2) Процесуальну форму – носія інформації і спосіб доведення її до суду

3) Визначений законом процесуальний порядок отриміння і дослідження доказової інформації

2 і 3 складові у сук-сті процесуальні засоби встановлення фактичних данних, процесуальні інструменти за допомогою яких встановлюються фактичні обставини справи. –» докази елемент механізму судового доказування

=» найбільш обґрунтована концепція – докази - єдність відомості інформація про факти і форми існування зовнішнього вираження існування їх через засоби доказування визнач. Ч.2 ст. 57

Судовий доказ це інформація яка повинна

1) Перебувати у об’єктивному зв’язку з юридичними фактами що підлягають доказуванню і обставинами зо мають значення

2) Мати визнач законом внутрішню форму – міститися передбачених законом джерел

3) Отримано за процедурою що відповідає вимогам процесуальної форми

=» ознаки:

Відомості про факти реальної дійсності що відображаються в письмових речових..

Відомості про факти що підлягають доказуванню – по кожній справі існує коло обставин що підлягають доказуванню і які в сукупності складають предмет доказування, саме ці обставини і встановлюються за допомогою доказів. Закон поділяє на 2 групи

- Відомості на підставі яких встановл наявність чи відсутність обставин обґрунтовуючи вимого чи заперечення сторін. Іншим джерелом предмета доказування – норма матеріального права де визначено …!вписать

- Відомості про факт на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність інших обставин, що мають значення для правильного розгляду і вирішення справи – крім основних фактів підлягають встановленню інші обставини що пов’язана з існуванням доказових фактів – такий взаємозв’язок говорить про належність фактів

- Відомості про факти повинні бути отримані досліджені в процесуальній форми що розкриває правила допустимості ч 1 ст 59

- У передбаченому цив зак-ством порядку інакше вони не будуть мати юридичної сили і не можуть бути покладені в обгунтування рішення

- Мають бути отримані з засобів перерахованих в ЦПК ч 2 ст 57

- В науковій літературі якості ознак і наз достовірністю

Достовірність – перевірка того чи можна на підставі в сукупності поданих доказів переконатися в інстування або відсутності певного факту що входить до предмету доказування і підлягає встановленню судом. Це оціночне поняття і в кожність справі оцінюється індивідуально, але оцінку достатності повинна здійснюватися з урахуванням усієї сукупності доказів, тому саме так можливо усунути суперечності між доказами та сумніви висновку зробленого на підставі доказової інформації

Достатність – якість сук-сті доказів у справи необхідних для його розгляду

Правила достовірності

- Отримана з доброякісного джерела

- Перевіряється шляхом співставлення декількох доказів

- Достовірність перевір шляхом оцінки сук-сті всі доказів по справі

=» якість доказів що характеризує точність правильність відображення обставин що входять до предмету доказування

Належність : об’єктивні підстави для застосування:

Треба дослідити:

- Первісно визначити чи входить факт для встановлення якого подається даний доказ до предмету доказування або до кола інших фактів що необхідні для правильного розгляду справи

- Чи може цей доказ з урахуванням його змісту цей факт встановити чи є зв'язок між доказом чи фактом який підлягає доказуванню

=» належність – наявність об’єктивного зв’язку інформації що міститься в джерелі доказів з фактими яких належить встановити в ході судового розгляду. Поняття належності пов’язане зі змістом в доказі

Допустимість – ст 59 – характеризує форму доказів і означає що обставини справи що мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені ніякими іншими, тому означає

- Докази мають бути одержані в передбачені законом порядку ст 213, 132

- Можуть бути отримані з засобів доказування встановлених законом, ст 184

- Отримані з порушенням закону не мають юр сили і не можуть бути покладені в обґрунтуванні судового рішення

- Передбачає їх правильне фіксування

- Треба сказати про позитивний характер допустимості коли правові норми приписують використанню певних доказів для встановлення деяких обставин справи, норми допустимості негативного характеру забороняють використання певних засобів даказування , таким чином обмежуються доказові можливості сторін

- Загальний х-тер – по всіх справах незалежно вд категорії має бути дотримана вимога щодо отримання інформації з визнач законом засобів доказуванні і дотриманням порядку 1) збирання 2) подання 3) дослідження:

- Спеціальні вимоги – обов’язковість певних засобіа доказування для певних категорій справ або заборона використання бя з них для підтвердження конкретних обставин

Докази – відомості про факти що підлягають встановленню що отримані з вказаних законом засобів в порядку передбач. ЦПК

САХНОВА _ докази – інформація отримана в становленому законом порядку яка відповідає якості їх належності і допустимост і на підставі якої суд встановлює наявність або відсутність обставин юр і доказових фактів що мають значення для …

2. ..

В зв’язку з тим що в зак-сті виділено 2 групи фактів – головні і інші- в процесуальній літературі існує дискусія щодо широкого і вузького

Вузький підхід – до прелмеиу відноситься лише сук-сть обставин з допомогою яких встановл. Підстави вимог і заперечення сторін

Треушніков – перераховує 4 групи фактів:

- Юридичні, що мають матеріально-правового характер

- Доказові

- Процесуального характеру

- Виконання виховних і превентивних функцій

Предмет як особливий проц. Інститут в який входять лише ті факти що мають матеріально правовий характер без яких не можна правильно вирішити справу. інші факти – до меж доказування

Широка – сук-ть всіх фактів і обставин що мають суттєве значення по справі.

Прихильники – коваленко решетнікова.

=» все сводиться до того чи входять до предмету тільки основні факти або й інші

Закон ч 1 ст 57 називає 2 групи обставин: основні – матеріально правові, та інші обставини.

Перша група – головні юр фати від встановлення залежить розгляд

Друга – допоміжні – можуть впливати на розгляд справи.

Факти матеріально правового х-ру –» в нормах матеріального права, залежить правильне вирішення судом справи по суті, передумова права по захисту.

Складають :

- Що обумовл існування суб’єктивного права чи законного інтересу що підлягає захисту.

- Що підтверджують належність спірного права, інтересу як сторони

- Що свідчать про порушення або загрозу порушення суб’єктивного права чи інтересу.

Процесуальні – факти мають проц. Знаення з якими пов’язане виникнення права на позов від яких залежить вирішення процесуальних питань.

- Підвідомчість

- Підсудність

- Вирішення питань

- Слухання справи при наявці осіб

- Поважності неявки

- Зупинення закриття провадження, залишення заяви без розгляду на підставі обставин – 201 202 205 207

- Наявність у законного представник45к87пливати на розгляд справи, на здійснення певних окремих проц. Дій, тому виходячи з впливу на розгляд можуть:

1) Входити до предмету доказування поряд з фактими матер-прав х-ру,

2) Утворювати самостійний предмет доказування

Носять факультативний х-тер необхідність їх доказування виникає тальки при наявності вказівок в підставах чи заперечення.

Доказові факти- факти що безпосередньо не стосуються справи але так чи інакше пов’язані з матеріальними фактами.

Требі визначити що вони мають не лише матеріально правове а й процесуальне значення. Не кожен сам по собі а у своїй сук-сті свідчать про наявність чи відсутність основного юридичного факту.

Молчанов: - факти які хоча і не мають самостійного значення але в випадках їх доказування з допомогою судових доказів дозволяють зробити висновок щодо наявності чи відсутності основних юридичних фактів.

=» тому вони виступають в якості передумов для висновків щодо основних юридично-значимих фактів.

Доказовий факт – факти які після встановлення судом використовуються в якості доказів для встановлення обставин предмету доказування.

- Факти з якими норми матеріального права повязують настання правових наслідків, але не прямо а через основні факти

Своєрідність доказових фактів заключається в тому що вони як і будь які факти на підставі яких суд має зробити свої висновки повинні бути доведені і в зв’язку з тим можуть бути включені до предмету доказування по деяким категоріям справ.

Коли існування доказового факту буде підтверджено доказами суд зобов’язаний на його підставі зробити висновок про існування іншого пов’язаного з доказовим, тобто основного головного юр факту

Елементи предмету доказування:

n Факти підстави позову, або правовстановлюючі факти

n Факти приводу до позову – юр факт що породжує звернення до суду за захистом

n Факти активної або пасивної легітимації котрими підтверджується належний хар-тер позивача і відповідача і належний характер правовідносин між ними

Предмет доказування- сук-сть обставин що передбач норамами матерр і проц. Права встановлення яких необхідно для розгляд справи по суті

- Сук-сть фактів матер правового х-ру що мають значення для вирішення справи по суті і обов’язок доказування покладається на сторони та інших осіб

Значення предмету доказування :

- Виконаує орієнтуючу фун-ції в доказуванні.

- Визначає доцільність діяльності суду, сторін, інших учасників

- Направляє діяльність на встановлення фактів що скл його зміст

- Визначє об’єм і межі судового пізнання

- Слугує критерієм виявлення належності доказів у справі.

Актуальні питання позивної форми захисту цивільних прав

1. Пон-тя позову як процесуального захисту в теорії науки ЦПП

2. Проблемні питання елементів позову. Тотожність позову. Концепції вчених

Позовне провадження

Основні ознаки:

n Обов’язкова наявність матеріалів правого вимоги о випливає з порушеного права сторони і підлягає в силу закону визначеному порядку тобто в порядку позову

n Спір про суб’єктивне право

n Рівність суб’єктів позивного провадження – позивача і відповідача

n Наявність 2 сторін з протилежними інтересами і однаковими повноваженнями по захисту прав і інтересів в суду

n Позов – найважл засіб захисту порушеного права, а спосіб – позивний

n Спірні вимоги що подляг розгляду в рамках процесу – позивні

n Предмет захисту – припущення щодо порушеного або оспорюваного права

n Така форма є найбільш пристосованою для розгляду і вирішення спрору. Поховне провадження – основний вид судочинства

n Порядок визначено нормами цив-проц закону

n Особам надається достатні проавові гарантії щодо можливості впливати на хід процесу і виимагати законного обгрунтов рішення

n Носить змагальних х-тер

- Це врегульований розділом 3 цпк розгляд прав і суб’єктивних обов’язків що є суб’єктами спірних матеріально правових відносин

Існує декілька визначень:

Позов – як самостійний інститут проц. Права – сук-сть норм що регул відносини що складаються в процесі позовного провадження – Логінов

Позов – засіб захисту суб’єктивних прав і охорон законом інтересв

Позов – сама процесуальна дія – зверненя до суду шляхом подання позовної заяви як юр факт що породжує охоронне правовідношення – Мішутин

Позов – матеріально-правова вимога позивача до відповідача при цтому данна вимога виступає в 2 різновидах: - як реквізит позовнї заяви,- якість ознаки що використовується щодо індивідуалізації спрору у цивільній справі.

Отже:

Всі визначення поняття позову можна поділити на 4 основні групи:

- Матеріально правовий або процесуально правовий підхід до пон-тя і в якому співвідношеня знаходиться в самому позові матеріальне і процесуальне відношення

1) Матеріально-правові – добровольст=кий іванова кастрова мухамедших шалавом – визнач позов як матеріально правову вимогу позивача до відповідача що розгул судом. Головне – матеріально правова вимогу – кожен суб’єкту притаманні субжктивні цивільні права і позов реаліз як право на захист. Позов – не самостійний вид права

2) Процесуально правова – 50-60 рр. – Гордок, Гольстен, Федельсон, Вікут, Осокіна – позов – звернення до суду 1 інстанції з ввимогою щодо захисту спірного суб’єктивного права чи інтересу – позов як специфічний засіб судово правового захисту. Основну форму порушення процесуального захисту. Аналіз концепції приводить до висновку що дії матеріально правової вимоги є не суттєвими і в загалі знаходяться за межами цього поняття

3) 2 самостійних категорій – матер і проц. Розумінні – суть – в ЦП і ЦПП не може бути одного пон-ття позову. В ЦП – слід використ термін в матер розумінні, а в ЦПП – процесуальному розумінні. – Бойліч, Абрамов, Чечена, Ткачов. – позов в матер роз-ння – матеріально–правова вимога позивача до відповідача в розумінні можливості його примусового здійснення іі яке підлягає судовому розгляду. Позов в проц. Розумінні – вимога до суду щодо захисту порушеного права тобто сама процесуальна дія позивача щодо порушеного цивільного процесу.

4) Єдиного пон-тя що має 2 сторони. (матеріальну і процесуальну) – Клейман, Добровольский, Чечет Онісімова. – суть – будучи єдиним пон-тям внутр. Зміст викладаєься в позовній заяві об’єднуються 2 вимоги - 1. Матеріально правова що направлена до відповідача і важливо що вона є одночасно предметом позову. 2) вимогу процесуального х-ру щодо захисту права що направлено до суду.

- Виступають в нерозривній єдності і рлзєднання не можливе. Звернення буз спірної вимоги і правовідношення є безпредметним, а вимога що не підягає розгляду – не може бути позовною.

=» наявність останніх 2 концепцій на відміну від інших – позов розум як складне явище сутність визначається :

1) Хар-ром захищаємої вимоги до відповідача

2) Формою якої захист здійсн в цив процесі.

Позов має спосіб захисту в 2 значеннях:

- Порушити процес

- Отримати захист

Позов – засіб захисту суб’єктивного цивільного права і законного інтересу при наявності спору про них. Однозначна вимога і до суду щодо захисту і до протилежної сторони яка реалізується через процесуальну форму.

2. …

Виділяють 2 елементи

- Предмет

- Підстава

Ще пропонували 3 елемент – зміст =- Зельдер, Клейман

Предмет, підстави, сторони – Осокіна

Значення елементів.

1) Проводять індивідуалізацію позову

2) Равиьно визначають внутрішню і зовнішню тотожність

3) Визначають межі зміни предмету або підстави

Концепції:

n Предмет – по різному.

- Відпов до матеріально правового розуміння – предметом є спірне матеріальне правовідношення або суб’єктивне право вказане позивачем що підлягає захисту –

- Процесуальна – предмет –» захист, спосіб захисту

- Комплексне розуміння – матер правову вимогу позивача до відповідача.

n Пістави :

- Фактичне обставини що підлягають доказуванню

- - фактична – факт з якими норму права повязує виникнення зміна …

- Юридична – різні точки зору – Осокіна – відносять суб’єктивне право або законний інтерес а також матеріальний закон що передбачає виникнення зміну припинення і спосіб захисту. Залежні віб способу захисту виділ.

а) виділення

б) зміст – визнають не всі процесуалісти а прихильники візначають що він визначає вид захисту порушеного права

фактична причина підстави – факти реальної дійсності(правостворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі, правоперешкоджаючі)

сторони: наявність 3 елементу підтверджується п 2,3,4 ч 2 ст 122 =»

предмет – конкретно визнач що вимагає позивач (поновити, визнати, стягнути, розірвати)

підства – відпов на пит. На підставі яких фактів і закону позивач просить про захист суб’єктивного права

сторони – елемент позову розкрив зміст з точки зору – хто і в чиїх інтересах шукає захист порушеного права і того хто відповідає за позовом.

Тотожність позову.

Питання про тотожність позову має дуже важливе практичне значення що повязне з правом на предявлння позову, його зміни, правом суду на вихід за межі заявлених позовних вимог

В цивільно процесуальній доктрині визначається 2 підходи:

Внутрішня тотожність, що складається в тому що дозволяє визначити межі зміни позову в процесі судового розгляду, тото межі в змні внутрішньої структури позову вихід за який за діючим законодавством заборонено.

Така заборона пояснюється що ст 31 ЦПК дозволяє позивачу права лише на зміну у позову, а не на заміну його іншим

Це поняття дозволяє визначити межі судового дослідження фактів і правовідносин в силу чого суддя зобов’язаний дати в своєму рішенні відповідь на вимогу що була заявлена позивачем і досліджувати лише ті факти і правовідносини які відносяться до заявленого позову .

Таким чином це інститут забезпечує збереження процесу що винк по цив справі у незмінному вигляді.

=» визначається шляхом порівняння елементів позову(предмету, підстави і сторін), тому в силу необхідності внутр. Тотожності не можливо одночасно змінити предмет підставу на інше.

Зовнішня тотожність – порівнянню підлягають елементи 2 і більше позовів за предметом і підставами і сторонами.

Тому, позови тотожні коли тотожні між собою всі елементи і сторони.

Практичне значення в тому що це є інструментом з допомогою якого реаліз законодавча заборона на тотожний розгляд одного й того є позову.

Наслідки:

1) на стадії порушення цивільного процесу (відкриття провадження): відмова у відкритті провадження на підставі п 2,3,4 ч 2 ст 122 ЦПК

2) на стадії розгляду справи: при закритті провадження на підставі п 2,5 ст 205 ЦПК; може бути залишення заяви без руху ст 207

Проблемні питання одо видів судових актів в цивільному процесі

1. проблемні питання щодо судового рішення і його юридичної сутності

2. проблемні питання щодо поняття сутності і видів судових ухвал як актів спрямованих на досягнення актів правосуддя

визиває зауваження:

- назва глави

- статті

- послідовність актів

- недостатність в переліку судового наказу

судове рішення:

ü припиняє спір про право через його розгляд по суті і завершує судочинство у справі

ü воно відновлює законність порушену однією зі сторін

ü упорядковує в вносить стабільність у відносини

ü полягає в безпосередньому захисті підтверджене в суду дійсних матеріальних правовідносин між сторонами

ü підтверджує наявність чи відсутність фактів для охорони прав ита інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових та майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності майнових прав

ü примушує всіх зобов’язаних за рішенням осіб дотримуватися розпоряджень що містяться в ньому

ü реальність виконання рішення є способом захисту суб’єктивних прав

ü здійснює профілактичну функцію правосуддя і здійснює виховний вплив на учасників правосуддя

ü є правозастосовним актом який лише доповнює, посилює владність юридичних норм, конкретизує щодо конкретних суб’єктів.

ü Судове рішення є індивідуальним регулятором з допомогою яких усувається спірність невизначеність у правовому положенні як об’єктів так і суб’єктів матеріальних правовідносин

Сутність судового рішення полягає в тому що воно є основним і важливішим актом правосуддя яке вирішує цивільну справу по суті, містить державно-владне індивідуально-конкретне розпорядження застосування норм права до встановлених в судовому розгляді прав і правовідносин, ухвалене в передбаченому законом іменем д-ви і спрямованим на виконання завдань цивільного судочинства ст 1

Суть судового рішення заклечається в тому що:

- це акт застосування права що має певні особливості:

· має разове значення,

· містить індивідуальні розпорядження до конкретних осіб

- Офіційний документ що виражає волю д-ві ухвалюється компетентним органом

- Викликає певні юр наслідки індивідуального характеру

Розпорядження суду на підставі загальних норм визнає індивідуальну міру важливої поведінки для конкретних осіб

Є відповідні умови щодо змісту!!!!

Є зовнішнім формальним закріпленням результату правозастосування в кожність цив справі.

Має відповідати закріпленому в ЦПЗ вимогам – законності і обґрунтованості

Законність! – є рішення якщо воно ухвалено при точному дотриманні викнанні і використанні норм процесуального права а також у повній відповідності до норм матеріального права які підлягають до застосування данних правовідносин або застовино на застосуванні у необхідних випадках закону що відновідно до даних правовідносин, або виходить з аг засад і змісту законодавства

Обґрунтованість! – є рішення якщо с уд повно і всебічно зясував всі значення для справ, обставини а висновки суду щодо встановлення обставин і правових наслідків відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами і зокрема у засіданні

Судове рішення – це процес акт /документ/, що ґрунтується на встановлених в судовому розгляду фактів і застосування норм права. Яким вирішується по суті вимоги заінтересованої особи про захист прав та інтересів або вимоги спрямованих на захист прав та інтересів в окремому провадженні, що набирає законної сили в встановленому порядку і підлягає виконанню

Таким чином, судовим рішення підсумовується комплект застосування судом проц.+матер норм при чому останні регламент д-сть суду і забезпечують правильніст застосув. Норм процесуального права

2.

Сутність:

- Оперативно-розпорядчі проц. Акти які оформлюють і закріпл дії суду в ходу суд розгляду справи

- Акти правосуддя якими окремі проц. Виріш по суті, а також

- Акти що створюють змінюють і припиняють процесуальні правовідносини

Ознаки: /вимоги/

- Повинна бути постановлена судом

- Закон повинен передбачати постанову відповідних ухвал ч 2 ст 100. Ч 4 с 121, ч 5 ст 122

- Повинна бути виражена в стонові законом формі і містити передбач реквізити ст 121

- Винесенню ухвали мають передувати дії

- До винесення ухвали має бути приведені і встановлені обставини з наявністю яких закон повязує можливість установлення ухвали

Судова ухвала – постанова суду щовирішує окремі питання процесуального характері поставлених судом заявлених клопотаннями особи що беруть участь у справі і виникають в процесі порушення розгляду і припинення судочинства а токаож у зв’язку з виявлення суттєвих недоліків. Або порушення законів окремими особами

Класифікація

- За формою:

· В формі окремого проц. Док-та

· Що заносяться до проц. Журналу

- За змістом

- Підготовчі до вирішення судом І інстанції – з питань руху справи ст 191,

- Залежно від доказового матеріалу

- Питань залучення нових осіб ст 36,

- Про забезпечення ст 153

- Слухання ч 7 ст 6

- Що перешкоджають виникненню цив процесу

- Про відмову ч 5ст 122

- Без розгляду ст 207

- Про закриття провадження ст 205

- Заключні ухвали:

- Без винесення судового рішення п 3 ст 205, п 4 ст 205,

- З приводу винесеного судового рішення і виконання

- Роз’яснення ст 221

- Додаткове рішення ст 220

- Про негайне виконання ст 367

- Про виправлення помилок ст 219

- Відстрочка ст 273

- Окремі ухвали суду – реагує на порушення!

- Ухвали що постановл з приводу заяв про перегляд рішення ухвали наказу з ново виявленими обставинами

=» ухвали свідчать про те що існують обов’язкові ухвали/що виносяться в кожній справі/

Винесення яких залежить від настання відповідних умов

Поиск по сайту: