ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ТРАНСПОРТНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ .

1. Транспортну іммобілізацію слід проводити на місці пригоди, забороняється проведення перекладання, перене­сення потерпілого без іммобілізації.

2. Перед іммобілізацією необхідно ввести знеболюючі засоби (морфін, промедол)

3. При наявності кровотечі, вона повинна бути зупинена накладанням джгута, або давлючої пов'язки. На рану необхідно накласти асептичну пов'язку.

4. Шину накладають безпосередньо на одяг, якщо ж шину доводиться накладати на голе тіло, то під неї підкладають вату, рушник або одяг потерпілого.

5. На кінцівках слід іммобілізувати два суглоби, а при травмі стегна і довгих трубчастих кісток - три суглоби.

6. При закритих переломах під час накладання шини необхідно провести легке витя­гання по вісі кінцівки за дистальну частину руки або ноги і в такому положенні зафіксу­вати кінцівку.

7. При відкритих переломах витягання неприпустиме і кінцівки фіксують у тому ж поло­женні, в якому вона знаходилась в момент травми.

8. Накладений на кінцівку джгут не можна закривати пов'язкою, що фіксує шину.

9. При перекладанні потерпілого з накладеною транспортною шиною необхідно, щоб помічник утримував пошкоджену кінцівку.

ПОШКОДЖЕННЯ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА

Накладають шину Крамера від кінчиків пальців по всій довжині руки, а потім по спині до здорової лопатки або надпліччя здорової руки, моделюючи шину, її вигинають під прямим кутом на відстані, що дорівнює дов­жині передпліччя і потім вдруге, відмірявши довжину плеча, плече фіксують у положенні відведення на 30° вперед і трохи вбік, лікоть під прямим кутом, кисть - долонею до тулуба. Шину закріплюють бинтами.

· 2. ПОШКОДЖЕННЯ КЛЮЧИЦІ ТА ЛОПАТКИ

Руку на боці ушкодження прибинтовують до тулуба пов'язкою Дезо, або фіксують косинкою.

· 3. ПОШКОДЖЕННЯ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ

Шину згинають під кутом 90° і фіксують нею кінцівку від кінчиків пальців до плечо­вого суглоба. долоня повинна бути повернена у бік тулуба, кисть у положенні невелико­го тильного згинання.

· 4.ПОШКОДЖЕННЯ ПРОМЕНЕВО-ЗАП'ЯСТКОВОГО СУГЛОБА, КИСТІ, ПАЛЬЦІВ

Імобілізація повинна бути від кінчиків пальців до ліктьового суглоба. Шини накла­дають з долонного боку. Кисть фіксують у положенні невеликого тильного згинання, в долоню кладуть жмут вати, або скатку бинта, пальці повинні бути напівзігнуті, в поло­женні не повністю стиснутого кулака. Кінцівку підвішують на хустці або з допомогою перев'язу.

· 5. ПОШКОДЖЕННЯ КІСТОК ГОМІЛКИ

Використовують три шини Крамера: одну накла­дають по задній поверхні кінцівки від пальців до сере­дини стегна, зігнувши в області п'яти під прямим ку­том, інші - по бокових поверхнях, від внутрішнього та зовнішнього країв стопи до середини стегна.

6. ПОШКОДЖЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ТРЕТИНИ КІСТОК ГОМІЛКИ ТА ТРАВМИ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Використовують пневматичні шини, а також три шини, але верхні кінці їх повинні досягати області кульшового суглоба. При відсутності трьох шин, накладають дві по бокових поверхнях, зігнувши одну з них в області п'яти під прямим кутом. Або викорис­товують одну шину і накладають її по задній поверхні кінцівки.

7. ПОШКОДЖЕННЯ КІСТОК СТУПНІ.

Шину Крамера накладають по задній поверхні кінцівки від кінчиків пальців до сере­дини гомілки.

· 8. ПОШКОДЖЕННЯ СТЕГНА.

Транспортна іммобілізація виконується за допомогою пневматичних шин, шини Дітеріхса, або ж трьома шинами Крамера.

· 9. ПОШКОДЖЕННЯ ШИЙНИХ ХРЕБЦІВ.

Для транспортної іммобілізації використовують ватно-марлевий комір Шанца або картонно ватно-марлевий комір.

· 10. ПОШКОДЖЕННЯ ГРУДНИХ ТА ПОПЕРЕКОВИХ ХРЕБЦІВ.

Хворого транспортують на твердих ношах, або дошках у положенні на спині, а при відсутності твердої поверхні вкладають на звичайні носилки на живіт. Також можуть використовуватись вакуумні носилки НВ.

11. ПОШКОДЖЕННЯ КІСТОК ТАЗА.

Хворих транспортують на носилках з рівною поверхнею, що не прогинається, в положенні “жаба” - лежачи на спині з зігнутими в колінах та розведеними стегнами та м'якими валиками висотою 30-40 см, підкладеними в підколінні ділянки.

· 12. ПОШКОДЖЕННЯ ОСНОВИ ЧЕРЕПА

Транспортна імобілізація виконується за допомогою шини Єланського, яка має форму силуету голови, шиї та грудей і складається з двох половин, що з'єднані шарні­рами. У ділянці потилиці хворого вона має два півкруглих валика. Шину обережно підво­дять під голову, шию і спину хворого, фіксують ременями, голову прибинтовують до шини. Застосовується також фіксація за методом Башмакова: одну шину Крамера мо­делюють за контурами голови, шиї та підпіччя, другу кладуть по задній поверхні голови, шиї і по спині, зав'язують їх та прибинтовують. Можна також вкласти голову на слабко надутий гумовий круг або кільцевидний валик з підручних засобів.

13. ПОШКОДЖЕННЯ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ.

Для транспортної іммобілізації використовують пращевидну шину Ентіна з опорною шапочкою, до якої шину прикріплюють гумовими кільцями. Можна також виконати транс­портну іммобілізацію за допомогою пращевидної пов'язки.

14. ПОШКОДЖЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ.

Для транспортної іммобілізації користуються шиною Лімберга, її вставляють в рот хворого і також фіксують до опорної шапочки.

Контрольні питання по темі заняття:

§

§ Які основні методи обстеження травматологічного хворого?

§ Особливості імобілізуючих шин

§ Загальні правила транспортної мобілізації

§ план обстеження хворого при пошкодженнях м»яких тканин

§ Оцінити стан хворого та обсяг першої медичної допомоги

§ Іммобілізація ушкодженої кінцівки

Поиск по сайту: