Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю



Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю — це такі багато-компонентні складнопідрядні речення, що поєднують у собі послідовну підряд-ність і супідрядність. В одних із цих конструкцій переважає послідовна підряд-ність, в інших супідрядність: І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір, і намір наш і діло те кленуть (І. Ф,); Лише той гідний світлого майбутнього, хто свято шанує минуле, пишається героїчною історією свого народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш славним, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Ц.). У першому із наведених речень, що складається з трьох підрядних частин, перева-жає однорідна супідрядність (дві з них є однорідними), у другому, що також має три підрядні частини, — послідовна підрядність (дві з них поєднані послідовною підрядністю).

 

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДНІ СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ

 

Складні синтаксичні конструкції — це складні речення, в яких поєднані три й більше предикативні частини (прості речення) різними типами синтаксично­го зв’язку: сурядним, підрядним, безсполучниковим.

 

ТИПИ СКЛАДНИХ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

 

Серед синтаксичних конструкцій можна виокремити кілька типів:

1) із сурядністю та підрядністю;

2) із сурядністю й безсполучниковим зв’язком;

3) з підрядністю та безсполучниковим зв’язком;

4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв’язком.

Найпоширенішими із зазначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні частини поєднані сурядним, а інші – підрядним зв’язком.

Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюють три різновиди:

а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією спільною підрядною частиною;

б) лише одна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні час-тини;

в) кожна з двох або кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.

Перший з наведених різновидів трапляється порівняно рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене порою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких ли-ше при одній з кількох сурядних частин виступає одна або кілька підрядних: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол прав-ди і науки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сос.). У першому реченні, що має три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в другому, до складу якого входять дві сурядні частини, - лише при другій.

Нерідко також трапляються сурядно-підрядні речення, в яких кожна суряд-на частина має при собі одну чи кілька підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу (П. З.).

У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні синтаксичні конструкції із сурядністю та безсполучниковим зв'язком. Наприклад, у реченні І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, Ів тисячні боки розприска­лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз гри-мали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­в'язаних між собою спо-лучниками сурядності і — і — і, безспо­лучниковим причиновим зв'язком приєд-нується четверта пре­дикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв’язком: Коли вона просну­лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас-

­тів’ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­ша підрядна части-на, яка стоїть на початку складної синтак­сичної конструкції, пояснює всі три нас-тупні головні частини, пов’язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником під-рядності наче, а до неї третя підрядна части­на — сполучним словом де.

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­рукцій з різними типами зв’язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком, також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­му стилі мовлення. Наприклад, за типом цієї конструкції може будува-тися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелес-тять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Ося-яні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (О. О.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­нані безсполучниково, третя приєдну-ється до попередніх за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання, що в кожно­му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­єднується до третьої підрядним зв’язком за допомогою сполуч­ного слова що.

 

 

ДОМАШНЯ РОБОТА

 

1. Переписати та схарактеризувати складні речення з різними типами зв’язку. Накреслити їх структурні схеми та пояснити розділові знаки.

1. Але воно живе — забуте й незабуте, а час не зупиняється, а молодість біжить, і миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить (Сим.).

2.І хоч тепер уже лягла утома і борозни прорізали чоло, — я все ж радий, що кожну ко-му в своїх піснях я напоїв теплом (Фальк.).

3. Зійде сонце, сонце волі, поспадають ланцюги, і весь край в щасливій долі, як в ясному ореолі, засміється навкруги (Олесь).

4. Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони всі сяяли і променилися (О. Ів.).

5. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться і поплигає з дерева на дерево — їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб найде, який сама влітку на гілці су-шити залишила (В. Чапліна).

6. Коли вона загляне в сад — наллється соком виноград, і різні яблука ренет солодкі ста-нуть, наче мед (І. К).

7. Горів десь небокрай, і брали люди його пісні собі у груди, несли Тарасів заповіт у той широкий, вольний світ, який, він вірив — буде, буде! (Заб.).

8. Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі, та очі мої вже ніколи сльозами не блис-нуть красі: покинули друзі безсилі мене умирати в степу, де вітер гойда на могилі у житі одвіч-ну жур­бу; де сокіл мандрує під небом й несе мою волю кудись; де сер­це моє вже над степом не здужає крикнуть «вернись» (Осьм.).

9. Такий мій гріх і вічна мода — всьому навчитись хочу я, що вміє вчителька моя, непе-ревершена природа, щоб повторити образ твій, невинний, жалібно-веселий, у переливах акваре-лей, у золотавих тінях мрій, усе вселенське відтворить — від краплі моря до світила (Ю. Б.).

10. Хліборобська праця звично панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміре-ному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб із вироще­ного ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік ро­дить! (Гонч.).

2. Накресліть схеми поданих речень за наведеним зразком (безсполучниковий зв’язок позначайте похило перекресленою лінією).

 

І я подумав (1): як то добре отако вірити в когось, поклас­тися на когось (2), але все те до пори (3), бо надходить час (4) і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (5)

(Ю. Мушкетик).

 

 

     
     
         
   

1. Ридаю, молю ридаючи: пошли, подай душі убогій силу, щоб огненно заговорила, щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце розтопило (Т. Шевченко).

2. Коли чиниш добре, так і лице весело позирає; коли чиниш недобре, то на тебе гріх чигає на порозі, щоб одоліти тебе (М. Стельмах).

3. Моя душа лежить в мертвотності намулах, — і кидаю я крик до ра­дощів минулих, як воїн, що вночі на полі, сам-один, зове то­варишів, довічним сном поснулих (Михайло Орест).

4. Один раз слуга не підмітав — і те панові на руку, бо вимів би коштов­ний камінець.

5. Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

6. Якщо я довго не бачу сонця, мене охоплює туга і здається, що на мене щось чигає (3 тв. Р. Андріяшика).

7. У цьому селі я давно не бував і ось повернувся з літами: занедбаний клуб, і занедбаний став, поля заросли бур’янами.

8. Хрестом на горі височіє вітряк, мов знак, що село вигибає, і землі до рук прибирає чужак, і влада йому потурає (3 тв. М. Луківа).

 

3. Перепишіть текст. Розставте розділові знаки.

Амбітність

Амбітність слово іншомовне. Воно походить від латинського аmbire, що означає «ходити навколо». Давні римські кандидати на різні посади своїм на­стирливим і впертим «ходінням нав-коло» під час ви­борів надали цьому слову той новий зміст який знаходимо в усіх сучасних європейських мовах.

Амбітністю тепер називають пристрасне бажання виробити собі ім’я й становище в світі піднестися в який-небудь спосіб над сірою анонімною масою примусити про себе говорити до-вести свою вищість осягнути шану й почесті. З цього окреслення амбітності випливає що вона охоплює цілу низку людських рис споріднених між собою.

З одного боку амбітність може піднести до праг­нення справжньої слави що означає бажа-ти безсмерт­ності а з іншого боку через незмірний простір звичай­ного честолюбства зійти до рів-ня порожньої чвань­куватості та марнослів’я.

З огляду на те що амбітність охоплює таку широ­ку гаму людських почувань її не можна категорично віднести ані до позитивних ані до негативних рис людської вдачі. Усе залежить від того на що саме на яке поле людської діяльності скеровується ця амбітність честолюбника а та-кож і від того якою мірою цей амбітник зважає на інтереси й потреби суспільства до якого нале-жить якими засобами ко­ристується.

Нема людини що тією чи іншою мірою не була б амбітною. Важко собі уявити що було б з усією люд­ськістю якщо б люди були позбавлені амбітності. Можна здогадуватися що вони ще й досі блукали б мов ті дикі звірі десь по горах та лісах. Сама земля виглядала б тоді цілком інакше бо амбітність це справжні дріжджі цивілізації. Подібно до того як для фізичного розвит-ку людського роду на землі природа прив’язала до акту розмноження незвичайну чуттєву насо-лоду так і для розвитку духовних сил людини природа дала їй безконечні втіхи задоволеної ам-біт­ності.

І саме тому що задоволення амбітності походить не стільки від оволодіння якоюсь річчю як від втіхи її жаданого здобуття не стільки від самої речі як від тієї ціни яку ми самі їй нада-ємо. Напрям нашої ам­бітності красномовно говорить про суспільну вартість нашої особи. Бо одну людину амбітність штовхає на шлях політичної демагогії де вона п’яніючи своїм впливом на масу цілковито забуває про обов’язки перед суспільством другу людину амбітність виводить на високу службову драбину бюрократична кар’єра якої позначається медалями та орденами третю людину амбітність спонукає чимсь відзначитися на полі науки прокласти нові шляхи для поступу люд­ської думки четверту підмовляє вперто працюва­ти щоб заробити добрий гріш і ма-ти можливість цим усе й усіх купити п’яту виганяє до кінотеатру чи концертної зали ваблячи втіхою оплесків та приманою великих літер свого прізвища на афішах розвішаних по всьому місту шосту ставить у лави народних працівників що мають надію спричинитися будь-якою це-глинкою до розбудови Батьківщини й записати тим своє ім'я в історії своєї нації сьому виво-дить на шлях геройської смерті на пам’ять і подив нащадків щоб міг потім батько сказати си-нові ...Молися Богу за Вкраїну, Молися сину мій! Щоб Бог підняв її з руї­ни Щоб дав він волю їй!

Розмовна мова що виступає часто як незаперечний суддя визначає амбітність як нейтральну пристрасть яка знаходиться поза межами добра й зла залежно як ми вище зазначали від якості цієї пристрасті. То­му амбітність для визначення своєї моральної вар­тості вимагає обов’язкового прикметника і тому ми говоримо про «шляхетну амбітність» і про «злочинну амбітність».

Тому й Тома Аквінський свого часу сказав Амбіт­ність добра річ але за умови щоб вона мала за принцип милосердя а славу Бога та добро ближньо­го за ціль (Є. Онацький).

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.