Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю

ТИПИ СКЛАДНИХ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Серед синтаксичних конструкцій можна виокремити кілька типів:

1) із сурядністю та підрядністю;

2) із сурядністю й безсполучниковим зв’язком;

3) з підрядністю та безсполучниковим зв’язком;

4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв’язком.

Найпоширенішими із зазначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні частини поєднані сурядним, а інші – підрядним зв’язком.

Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюють три різновиди:

а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією спільною підрядною частиною;

б) лише одна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні час-тини;

в) кожна з двох або кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.

Перший з наведених різновидів трапляється порівняно рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене порою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких ли-ше при одній з кількох сурядних частин виступає одна або кілька підрядних: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол прав-ди і науки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сос.). У першому реченні, що має три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в другому, до складу якого входять дві сурядні частини, - лише при другій.

Нерідко також трапляються сурядно-підрядні речення, в яких кожна суряд-на частина має при собі одну чи кілька підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу (П. З.).

У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні синтаксичні конструкції із сурядністю та безсполучниковим зв'язком. Наприклад, у реченні І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, Ів тисячні боки розприска­лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз гри-мали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­в'язаних між собою спо-лучниками сурядності і — і — і, безспо­лучниковим причиновим зв'язком приєд-нується четверта пре­дикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв’язком: Коли вона просну­лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас-

­тів’ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­ша підрядна части-на, яка стоїть на початку складної синтак­сичної конструкції, пояснює всі три нас-тупні головні частини, пов’язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником під-рядності наче, а до неї третя підрядна части­на — сполучним словом де.

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­рукцій з різними типами зв’язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком, також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­му стилі мовлення. Наприклад, за типом цієї конструкції може будува-тися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелес-тять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Ося-яні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (О. О.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­нані безсполучниково, третя приєдну-ється до попередніх за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання, що в кожно­му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­єднується до третьої підрядним зв’язком за допомогою сполуч­ного слова що.

ДОМАШНЯ РОБОТА

1. Переписати та схарактеризувати складні речення з різними типами зв’язку. Накреслити їх структурні схеми та пояснити розділові знаки.

1. Але воно живе — забуте й незабуте, а час не зупиняється, а молодість біжить, і миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить (Сим.).

2.І хоч тепер уже лягла утома і борозни прорізали чоло, — я все ж радий, що кожну ко-му в своїх піснях я напоїв теплом (Фальк.).

3. Зійде сонце, сонце волі, поспадають ланцюги, і весь край в щасливій долі, як в ясному ореолі, засміється навкруги (Олесь).

4. Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони всі сяяли і променилися (О. Ів.).

5. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться і поплигає з дерева на дерево — їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб найде, який сама влітку на гілці су-шити залишила (В. Чапліна).

6. Коли вона загляне в сад — наллється соком виноград, і різні яблука ренет солодкі ста-нуть, наче мед (І. К).

7. Горів десь небокрай, і брали люди його пісні собі у груди, несли Тарасів заповіт у той широкий, вольний світ, який, він вірив — буде, буде! (Заб.).

8. Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі, та очі мої вже ніколи сльозами не блис-нуть красі: покинули друзі безсилі мене умирати в степу, де вітер гойда на могилі у житі одвіч-ну жур­бу; де сокіл мандрує під небом й несе мою волю кудись; де сер­це моє вже над степом не здужає крикнуть «вернись» (Осьм.).

9. Такий мій гріх і вічна мода — всьому навчитись хочу я, що вміє вчителька моя, непе-ревершена природа, щоб повторити образ твій, невинний, жалібно-веселий, у переливах акваре-лей, у золотавих тінях мрій, усе вселенське відтворить — від краплі моря до світила (Ю. Б.).

10. Хліборобська праця звично панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміре-ному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб із вироще­ного ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік ро­дить! (Гонч.).

2. Накресліть схеми поданих речень за наведеним зразком (безсполучниковий зв’язок позначайте похило перекресленою лінією).

І я подумав (1): як то добре отако вірити в когось, поклас­тися на когось (2), але все те до пори (3), бо надходить час (4) і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (5)

(Ю. Мушкетик).

1. Ридаю, молю ридаючи: пошли, подай душі убогій силу, щоб огненно заговорила, щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце розтопило (Т. Шевченко).

2. Коли чиниш добре, так і лице весело позирає; коли чиниш недобре, то на тебе гріх чигає на порозі, щоб одоліти тебе (М. Стельмах).

3. Моя душа лежить в мертвотності намулах, — і кидаю я крик до ра­дощів минулих, як воїн, що вночі на полі, сам-один, зове то­варишів, довічним сном поснулих (Михайло Орест).

4. Один раз слуга не підмітав — і те панові на руку, бо вимів би коштов­ний камінець.

5. Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

6. Якщо я довго не бачу сонця, мене охоплює туга і здається, що на мене щось чигає (3 тв. Р. Андріяшика).

7. У цьому селі я давно не бував і ось повернувся з літами: занедбаний клуб, і занедбаний став, поля заросли бур’янами.

8. Хрестом на горі височіє вітряк, мов знак, що село вигибає, і землі до рук прибирає чужак, і влада йому потурає (3 тв. М. Луківа).

3. Перепишіть текст. Розставте розділові знаки.