Первісною завданням педагогічного колективу є створення умов для розвитку ігрової діяльності. Тут важливе значення має пристрій ігрового куточка у груповій кімнаті. Устаткування його має враховувати вікові інтереси дітей івідповідатизавданням розвитку ігрової діяльності. Навчання грі проводитися на спеціальних заняттях і в спеціально відведений для вільної гри час, на прогулянках.
У програмі розділ «Гра» включає три напрямки навчання сюжетно-рольовій грі, рухомий і дидактичної. Заняття по першому напрямку проводяться вчителем-дефектологом і вихователем, по двох інших - в основному вихователем.
На початковому етапі навчання важливо викликати в дітей емоційне ставлення до іграшки і даної ігрової ситуації через взаємодію з дорослим, а також формувати орієнтовну діяльність дітей. З цією метою перші заняття проводяться за обіграванню дидактичних і сюжетних іграшок.
Особливе місце в керівництві педагогом грою дітей відводиться формуванню навичок ігрового поведінки. Необхідно вчити їх обмінюватисяіграшками, грати поруч, виховувати в них доброзичливість і поступливість.
Наступним завданням навчання грі є засвоєння дітьми логіки розвитку побутового сюжету, щоб діти розуміли закономірність розвитку ігрової дії, яка полягає в тому, що одну з таких дій є підготовчим по відношенню до іншого.
Тільки при розвитку предметно-ігрових дій може виникнути справжня, осмислена сюжетна гра, яка є великим досягненням в розвитку гри розумово відсталої дитини, її необхідним етапом.
Надалі проводиться навчання сюжетно-рольових ігор.
Саме цей вид ігор втілює в собі найбільш значимі і суттєві риси гри як діяльності. У них дитина перевтілюється в різні персонажі, ролі, діє в уявній ситуації, оперує безліччю різноманітних іграшок їх заступників. Головним моментом сюжетно-рольової гри є відтворення діяльності дорослих людей, їхніх стосунків. Через гру відбуваєтьсяпізнаннядошкільням різних сфер людської діяльності, освоюються різноманітні способи спілкування людей один з одним.
Формування ігрової діяльності у розумово відсталих дітей має проходити в тісному зв'язку з розширенням уявлень в них про явища соціального життя. На цьому етапі заняття спрямовані на накопичення, узагальнення та закріплення отриманого соціального та емоційного досвіду, з моральними нормами і людськими почуттями. Процес ознайомлення розумово відсталих дітей із соціальними явищами здійснюється різними методами: екскурсії, спостереження за стосунками людей у трудовій діяльності,читанняхудожньої літератури, перегляд діафільмів і кінофільмів, бесіди.
Дуже важливо підготувати самих дітей до зображення персонажів, до правильного відтворенню і розуміння мовного матеріалу, створити в них емоційне ставлення до подій. Для ігор-драматизаций підбирають казки, у змісті яких є діалоги між персонажами.
Одним з важливих моментів в керівництві грою дітей на даному етапі є підведення до усвідомлення ними виконується в грі ролі, а тим самим і підведення до справжньої рольовій грі.
У процесі проведення гри-драматизації потрібно надати дітям можливість спробувати себе в різних ролях, спонукаючи їх максимально діяти в умовах уявної ситуації. Цьому значно сприяє використання костюмів і різних атрибутів.
При проведенні гри педагог чітко повинен представляти свою роль. Спочатку кожної гри необхідно створити ігрове настрій у дітей, викликати у них емоційне ставлення до ролі. При цьому і сам педагог налаштовується на ігровий лад. Важливо зробити навчання цікавим, зберегти активність самих дітей.
Після проведення кожної гри необхідно провести з дітьми бесіду пропонуючивідповістина ряд питань. У що вони грали? Хто ким був? Що робив? і т.д. Таке підбиття підсумків дає можливість дітям закріпити свою поведінку уколективнійдіяльності з однолітками.
Навчання дошкільників сюжетно-рольовій грі має включати в себе наступні етапи:
цілеспрямоване формування уявлень дітей про професії;
підготовка атрибутів для майбутньої сюжетно-рольової гри;
проведення гри, де основну роль бере на себе дорослий