ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ ОФІСНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Продуктивна та безпечна праця офісних працівників забезпечується дотриманням правил організації робочого процесу, плануванням офісних приміщень, створенням комфортних умов праці і хорошого психологічного клімату.

На сьогодні в Україні не створені нормативні документи, що регламентують вимоги до організації та умов праці офісних працівників. Тому для гігієнічної оцінки праці цієї категорії осіб використовуються нормативні документи, що регламентують дію окремих шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища.

Організацію робочого процесу офісу потрібно починати з планування розміщення робочих місць та їх оснащення засобами і предметами праці.

Мета раціонального розміщення персоналу в офісі полягає в тому, щоб зменшити час, витрачений на виконання роботи, усунути зайві переміщення службовців, забезпечити оптимальні умови праці, зменшити напруження і стомлюваність працівників, ефективно використовувати площі і максимально підвищувати продуктивність праці персоналу. Розміщення персоналу в офісі залежить від планування офісних приміщень.

Існує три основних типи систем планування офісів (мал. 1):

ü кабінетна, при якій структурні підрозділи розміщуються на окремих поверхах будівлі, а відділи і служби — в окремих кімнатах, де перебуває від 4 до 3О чол. Перевагами такої системи є можливість створення творчої обста­новки і комфортних умов для малих груп співробітників, а недоліками — збільшення витрат на опалювання й освітлення та подовження маршрутів документопотоків;

ü зальна, при якій структурні підрозділи і виробництва розміщуються у великих залах (на поверхах) будівлі з кількістю співробітників більше 100. Її перевагами є зниження витрат на будівництво і експлуатацію приміщень, зменшення площ із розрахунку на 1 службовця, забезпечення раціональної технології управління. Головним недоліком цієї системи є неможливість ство- рення творчої обстановки, особливо для вчених і керівників, та надлишковий шум у залі;

а

б

в

рис. 1. Основні системи плануванню офісних приміщень:

а — кабінетна; б — зальна; в — комірчаста

ü комірчаста, при якій у великій залі розміщуються робочі місця спів­робітників підрозділу, а приміщення для керівників відділів і служб відокрем­люються за допомогою спеціальних пересувних перегородок із рифленого скла заввишки 1,5—2,0 м. Застосування перегородок створює сприятливу об­становку для співробітників відділу, у кожного з яких є своя «комірка». У той же час керівник підрозділу може вільно спостерігати за роботою відділів і служб та дисципліною працівників. Ця система широко застосовується у ве­ликих західних компаніях.

Робочі місця офісних працівників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 «Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономичес­кие требования», а при обладнанні їх комп’ютерною технікою — ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисп­лейними терміналами електронно-обчислювальних машин».

Сьогодні змінюється підхід до організації робочого місця й устаткування офісів, особливо у великих компаніях. Новий тип простору сучасного офісу складається з трьох основних компонентів: офісних меблів, електронної складової і систем офісних перегородок, які створюють особливе планувальне рішення.

Аби персонал був мобільнішим, для роботи слід використовувати стільці, крісла і столи на роликах або колесах. Пересувний стіл можна поставити в будь-якій точці приміщення і зібрати за ним співробітників, що беруть участь у вирішенні певної проблеми. Мобільні офісні меблі повинні бути реконфігурованими, тобто, щоб можна було переставляти їх повністю або переставляти окремі елементи, як у конструкторі.

За останні 5 років стали широко використовуватися невеликі приставні столи: при необхідності, якщо за основним столом не вистачає місця, до нього приєднуються додаткові елементи. З’явився навіть новий предмет меблів — настільні перегородки або настільні екрани. їх часто встановлюють прямо на стіл для створення необхідних умов та спокійної роботи.

Один із найбільш простих і ефективних шляхів досягнення мобільності офісу — використання мобільних офісних перегородок, незалежних від про­стору, оскільки вони не з’єднуються зі стінами і стелею. Тобто вони являють собою регульовані стіни або широкі стіни на колесах. Це дає можливість час­то «кроїти» простір без збитку для стану офісу.

Перевага сучасних мобільних офісних меблів полягає ще і в тому, що за­вдяки їм створюється полегшений доступ до електроживлення, освітлюваль­них приладів і інших комунікацій.

Усі документи (теки, папери) треба розташовувати так, щоб вони мали постійне місце і їх можна було легко знайти. Теки з постійними документами мають бути внесені до номенклатури діловодства підприємства (підрозділів) і зберігатися в певній шафі з вільним доступом співробітників. Теки, якими часто користуються протягом робочого дня, розташовуються в межах робочої зони працівника.

У нових умовах працювати за принципом «одна людина — один комп’ютер» стає недоцільно. Основа сучасного мобільного офісу — новий тип комуніка­цій. Такий офіс навіть породив афоризм: «Моє робоче місце там, де я постав­лю свій ноутбук». До речі, саме ноутбук в офісі нового типу замінює звичний настільний комп’ютер, який мало асоціюється з мобільністю.

Можливості вільного конструювання простору надає також технологія Wi-Fi (Wireless Fidelity), що позначає формат передачі цифрових даних по радіоканалах на відстань до 160 метрів і замінює традиційні кабельні мережі. При цьому підключення до мережі Інтернет здійснюється без використання звичних дротів і модемів. Таким чином, кожен користувач може вільно пере­міщуватися в межах офісу під час роботи в мережі.

Значний вплив на ефективність праці офісних працівників із великим обсягом зорових робіт має освітлення робочих місць, яке повинне відповіда­ти характеру виконуваної роботи відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 «Природ­не і штучне освітлення». Освітлення повинно діяти тонізуюче, створювати гарний настрій, зменшувати рівень зорового навантаження і втоми, покра­щувати перебіг основних процесів вищої нервової діяльності. Особливого значення для запобігання виникненню відбитої блискучості набуває правиль­не розташування робочих місць відносно джерел світла. Так, світло на робоче місце повинне падати не спереду, а з лівого боку.

Параметри шуму на робочих місцях в офісі повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфра­звуку». Існує декілька шляхів зниження інтенсивності шуму в офісі. З одного боку, потрібно усунути або знизити до допустимих значень параметри шуму від зовнішніх джерел, особливо якщо фасад будівлі виходить на вулицю з ін­тенсивним транспортним рухом. У таких випадках вирішення проблеми по­лягає в заміні старих вікон на сучасні віконні системи з дво-трикамерними склопакетами й створенні багатошарових фасадних систем із негорючого зву- ко- і теплоізоляційного матеріалу.

Для запобігання передачі структурного шуму і вібрації в офісні приміщен­ня слід розташовувати кондиціонери, чилери й вентилятори на технічному поверсі з використанням спеціальних демпфуючих платформ. Стіни при­міщень з цим устаткуванням оздоблюють спеціальними звукопоглинаючими матеріалами, підлогу роблять за типом плаваючої. Для запобігання аеродина­мічному шуму, що передається в приміщення через повітропроводи, на вен­тилятори та кондиціонери монтуються глушники шуму; повітроводи приєд­нуються за допомогою гнучких вставок тощо.

Для боротьби з внутрішнім шумом використовують двері зі звукопогли- наючих матеріалів, акустичні перегородки, підкладки для техніки тощо.

На робочих місцях офісних працівників повинні створюватися оптималь­ні параметри мікроклімату відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», а концентрації шкідливих хіміч­них речовин не повинні перевищувати ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Меб­лі, оздоблювальні матеріали приміщення та офісна техніка повинні мати від-

мал. 2. Система коцдиціонування повітря та механічної припливно-витяжної вентиляції офісних приміщень

повідні гігієнічні сертифікати і не виділяти токсичних речовин у повітря ро­бочої зони.

Для створення оптимальних параметрів мікроклімату та хімічного складу повітря в сучасних офісах необхідно застосовувати систему кондиціонування та механічної припливно-витяжної вентиляції. Приклад організації такої сис­теми для багатоповерхового офісу наведений на мал. 36.2.

Фанкойли працюють на рециркуляції повітря і здійснюють індивідуальне регулювання теплового режиму в кожному приміщенні.

Центральний кондиціонер забирає повітря з вулиці через жалюзійні гра­ти, що встановлені на фасаді технічного поверху. У холодний період року кондиціонер зволожує повітря для забезпечення необхідної вологості в при­міщеннях. У теплий період року вологість повітря, що подається, знижується за рахунок випадання конденсату на теплообмінній поверхні фанкойлів.

Припливне повітря від центрального кондиціонера по мережі повітро­водів самостійними каналами подається в приміщення на кожен поверх через припливні грати. Витяжне повітря видаляється з кожного поверху по мережі повітроводів через грати в стінах і потім витяжним вентилятором викидається в атмосферу.

Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповіда­ти вимогам ДСН 3.3.6.096-02 «Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів» залежно від частотного діапазону полів та тривалості їх дії.

Значне нервово-емоційне напруження з розвитком розумової втоми в офісних працівників і дефіцит рухової активності впродовж робочого дня ви­магають введення до режиму їх праці ряду оздоровчих заходів: регламентова­ної перерви на обід у певні години, короткочасних перерв на відпочинок і мікропауз. Під час регламентованих перерв і мікропауз усім працівникам ре­комендовано активний відпочинок у вигляді комплексу вправ виробничої гімнастики.

Враховуючи, що в офісних працівників переважно сидяча робота, їм ре­комендується годину до роботи рухатися. Фізичну і рухову активність слід підтримувати також виробничою гімнастикою, заняттями фізкультурою і спортом (біг, лижі, плавання, фітнес тощо). Перерви на виробничу гімнасти­ку доцільно проводити на свіжому повітрі або в кімнаті відпочинку. Остання має бути ізольована, добре провітрена й освітлена, а також естетично оздоб­лена.

До складання комплексу вправ виробничої гімнастики необхідно залучати методистів, спеціалістів із наукової організації праці і медичних працівників. Гімнастичний комплекс повинен включати вправи, що знімають застійні яви­ща в малому тазі та сприяють роботі м’язів спини, органів дихання і крово­обігу.

У динаміці робочого дня і тижня необхідно суворо дотримуватися раціо­нального режиму чергування праці і відпочинку (табл. 2).

ТАБЛИЦЯ 2

Схема розподілу перерв і раціонального використання вільного часу офісними працівниками

Через функціональне перенапруження організму працюючих осіб у по­неділок необхідно цього дня обмежувати об’єм службових завдань, а три­валість робочого дня не повинна перевищувати 8 год.

Загальна тривалість робочого дня для офісних працівників повинна від­повідати вимогам Кодексу Законів про працю. Для реалізації цього положен­ня необхідне складання чіткого розкладу перебування кожного співробітника в офісі, що передбачає підміну одного працівника іншим. Інформаційні пере­вантаження, що виникають через роботу з документацією, що надходить, можна зменшити за рахунок правильного її сортування відповідними служба­ми, механізацією процесів обробки документів, розробкою оптимальних мар­шрутів руху документів, раціоналізацією діловодства. Слід суворо регламенту­вати робочий день за видами діяльності (прийоми, робота з документами, наради) із метою скорочення кількості переключень.

Необхідно упорядковувати час проведення виробничих нарад з урахуванням оптимальних функціональних можливостей організму працюючих:

ü недоцільне проведення їх у другій половині робочого дня в понеділок і п’ятницю;

ü при тривалості нарад більше ніж півтори години необхідне призначення 10—15-хвилинних перерв через кожні 1,5 години наради.

Крім того, для запобігання емоційному перенапруженню необхідно:

Ø складати чіткі тимчасові плани-графіки на виробничі наради з інфор­мацією про порядок денний;

Ø уникати планування і проведення зайвих чи тривалих нарад;

Ø залучати до участі в нарадах лише необхідних працівників;

Ø прагнути створення на нарадах нормального психологічного клімату;

Ø здійснювати розгляд конфліктних питань із мінімальною кількістю учасників.

Працівникам офісів щотижня слід надавати встановлені законодавством вихідні дні (один або два відповідно 6- або 5-денного робочого тижня).

На підставі аналізу захворюваності й даних психофізіологічних дослід­жень працівників офісів для попередження захворювань органа зору, невро­тичних розладів і патології серцево-судинної системи необхідно проводити періодичні медичні огляди не рідше одного разу на рік відповідно до Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 р. «Порядок проведення медичних оглядів праців­ників певних категорій».

Для збереження здоров’я і високого рівня працездатності протягом року офісним працівникам доцільне проведення відпускного періоду в будинках відпочинку, турбазах, пансіонатах, санаторіях.

Оскільки основними індивідуальними чинниками ризику виникнення серцево-судинних захворювань є надлишкова маса тіла, куріння і вживання алкоголю, а також низька фізична активність, дотримання раціонального ре­жиму харчування та виконання фізичних вправ дозволить не лише підтриму­вати оптимальну масу тіла, а й запобігти розвитку атеросклерозу судин, гіпер­тонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань головного мозку, онкологічних хвороб тощо.

При всій очевидності медичних рекомендацій відмова від куріння часто важко дається офісним працівникам, оскільки куріння розглядається ними як спосіб зняття психоемоційного напруження. Таким чином, відмова від курін­ня неодмінно повинна супроводжуватися цілим комплексом психогігієнічних і мотиваційних заходів.

У зв’язку зі значним навантаженням на зоровий аналізатор офісних пра­цівників рекомендується виконувати вправи для очей не менше 2 разів про­тягом робочого дня. Комплекс вправ для очей наведено в ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними тер­міналами електронно-обчислювальних машин» та іншій спеціальній літе­ратурі.

Наполегливою вимогою часу є створення служб психологічної підтримки в офісах. Завданнями цієї служби мають бути:

Ø проведення психологічного тестування при прийомі на роботу, визначення груп ризику, розробка і здійснення на практиці програми психологічної підтримки осіб із груп ризику;

Ø вивчення чинників напруженості трудового процесу, включаючи соціальний клімат в офісі, і консультування керівників організацій щодо вдосконалення організації трудового процесу;

Ø навчання працівників методам зняття психоемоційного напруження;

Ø визначення раціональних режимів праці і відпочинку для конкретних категорій службовців.

Для зниження нервово-емоційного напруження, обумовленого характе­ром трудової діяльності офісних працівників, рекомендується також включи­ти в розпорядок дня індивідуальні сеанси психологічного розвантаження. їх можна починати проводити лише після опанування їх основ і техніки вико­нання під керівництвом спеціаліста-психотерапевта. Сеанси психологічного розвантаження тривалістю 10—20 хв необхідно проводити щодня в один і той же час (у години обідньої перерви після споживання їжі або в другій половині робочого дня о 15—16 год, коли починає знижуватися працездатність). Місце проведення має бути постійним — або у робочому кабінеті, або в кімнаті пси­хологічного розвантаження.

Офісним працівникам слід навчитися керувати собою і своїми емоціями, незважаючи на всі негативні чинники, що підстерігають їх в офісі та в житті в цілому. Звичка 10-хвилинного ранкового і вечірнього психотренінгу дасть змогу зберегти психологічну рівновагу впродовж дня.

Для контролю і регуляції психічних станів, у тому числі стану психічного перенапруження, рекомендується використовувати такі методи індивідуально­го психологічного розвантаження:

Метод відволікання, який полягає в довільному переключенні уваги з одного об’єкта на інший. Оволодіння цим методом необхідне особам, у яких напружена робота викликає нав’язливі думки, негативні емоції або надмірне емоційне збудження. Кожен працівник має виховати у себе здатність на де­який час довільно відволікатися від виробничого процесу і пов’язаних із ним негативних емоцій та зосереджувати думки на будь-якій сторонній темі.

Метод самонаказу, що полягає у свідомому спонуканні себе до вико­нання дуже важких і складних дій, у створенні внутрішнього стану впевненос­ті в тому, що ці дії будуть виконані. Формула самонаказу має словесне вира­ження. Необхідно виголосити (інколи багато разів) фразу, в якій виражається здатність здолати психологічну складність. Зазвичай це робиться про себе, впівголоса, інколи вголос. Наприклад, так: «Я можу зробити... Я повинен(на) здолати...» тощо.

Метод регуляції дихання, який полягає в повторенні поєднань глибоко­го вдиху з подальшим тривалим видихом. Правильно поставлене черевне ди­хання залучає до дихального акту всі легені, збільшуючи їх ємність; покращує насичення крові киснем. Діафрагма, що рухається, масажує органи черевної порожнини, насамперед печінку, покращуючи її кровопостачання. Спокійне впорядковане дихання сприяє емоційному вирівнюванню.

Метод зосередження уваги дозволяє виховати здатність у важливі мо­менти залишатися наодинці із собою і предметом своєї діяльності — конкрет­ним питанням або проблемою. У мозку одночасно не можуть бути наявними два значимі об’єкти уваги. Один із них незмінно притягує до себе всю нерво­ву активність. Тому треба навчитися витісняти непотрібне, замінюючи його потрібним, переконуючи себе, що потрібне є цікавим. Концентрація уваги на складніших предметах або діях досягається шляхом постійних тренувань і пе­ренесення надбаних навичок на інші ситуації.

Метод м ’язового розслаблення сприяє зняттю не лише психічного, а й фізичного напруження. Його мета — викликати відчуття тягаря і тепла в пев­них групах м’язів або кінцівках (ногах, руках). Саме відчуття тепла і тягаря характеризує розслаблення і спокій.

Офісним працівникам, що страждають від симптому хронічної нудьги, рекомендується зайнятися підвищенням рівня кваліфікації, визначитися з тим, які завдання вони могли і хотіли б виконувати, змінити свій підхід до роботи або навіть саму роботу.

Збереження здоров’я офісних працівників неможливе без їх усвідомлено­го відношення до гігієнічних аспектів трудової діяльності. Формування подіб­ного відношення потребує розробки і використання спеціальних схем навчання, що включають у себе спеціалізовані курси, короткочасні семінари, наочну агітацію і розповсюдження індивідуальних пам’яток про вплив факторів офісного середовища на працездатність і здоров’я працівників.

Сьогодні необхідне формування спеціальної системи гігієнічного норму­вання і медичного обслуговування офісних працівників різних рівнів. Напо­легливою вимогою часу є прийняття санітарних норм і правил, в яких були б узагальнені досвід минулих років і результати досліджень умов праці і стану здоров’я офісних працівників останнього десятиліття.

Поиск по сайту: