Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти



Розвиток мережі дошкільних закладів. Традиційно завдання виховання дітей дошкільного віку цілковито покладено на сім'ю. Донедавна мережа дошкільних закладів у більшості країн була слаборозвиненою й здебільшого належала приватному секторові. 70 —90-ті роки XX ст. — період бурхливого розвитку дошкільної ланки в системі неперервної освіти.

У західних країнах у розвитку мережі дошкільних закладів поєднуються зусилля як державних органів, так і приватних організацій та приватного бізнесу. Наприклад, у програмі розвитку американської освіти на XXI ст. дошкільне виховання поставлено під «номером один». Федеральна влада США фінансує програму «Початковий старт», що має на меті створення мережі безкоштовних дошкільних закладів у районах, де високий рівень безробіття і бідності. У Франції понад 90 % 4 —5-річних дітей охоплено дошкільними закладами, причому більшість із них — державні.

Значну увагу починають приділяти організації мережі дошкільних закладів у країнах, що розвиваються. В Індії, наприклад, уряд розробив програму «Комплексна служба роз­витку дитини», яка передбачає різні види (медичні, психо­логічні, педагогічні, матеріальні) допомоги дітям насамперед з бідних сімей, відсталих племен і каст.

Якщо в розвинених країнах дитячі садки відвідують понад 40 % дітей віком 3 — 4 роки, підготовчі групи при школах — 90—100 % 5-річних, то в країнах, що розвиваються, охоплення дітей дошкільними закладами зазвичай не перевищує 12 — 15 %.

У більшості західних країн приватний сектор дотепер домінує у сфері дошкільного виховання.

Види дитячих установ. Для розвитку дошкільного виховання створено дитячі заклади різного типу. Найпоширеніші з них:

• дошкільні (підготовчі) класи при початкових школах;

• державні, громадські, приватні дитячі садки з режимом повного дня;

• центри короткочасного догляду за дітьми (3 — 4 год);

• дитячі садки для дітей при організаціях, підприємствах, де працюють їхні батьки;

• дитячі групи при церквах;

• дитячі садки для дітей з бідних і соціально неблагополучних сімей;

• дитячі садки (приватні та державні) для дітей з фізичними і розумовими вадами.

Світова практика засвідчує, що стійка тенденція до роз­витку мережі дошкільних закладів різних видів і типів збережеться й у найближчому майбутньому. Активність держави в їхньому фінансуванні зумовить подальше зростання кількості дітей віком 3 — 4 роки у дитячих закладах.

Міжнародні організації з дошкільної освіти. 20 листопада 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію про права дитини, яку ратифіковано в усіх цивілізованих країнах світу. Це унікальний документ, статті якого охоплюють як громадянсько-політичні, так і соціально-економічні й культурні права дітей від народження до повноліття. У ст. 6 Конвенції визначено: «Кожна дитина має право на життя». Це право разом із правом на піклування, виховання мають забезпечити батьки, громадськість, державна влада.

У Конвенції наголошується, що дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя у суспільстві й вихова­ною в дусі миру, гідності, свободи, рівності та солідарності.

Міжнародний захист прав дітей — це система взаємоузгоджених дій державних і позаурядових міжнародних організацій, спрямована на розроблення і забезпечення прав дитини з метою формування гармонійно розвиненої особистості та сприяння їх закріпленню у національному законодавстві. Ця система охоплює міжнародні угоди, конвенції, пакти, статути та інші документи.

При ООН діє спеціалізована міжурядова міжнародна організація ЮНЕСКО, створена для багатостороннього регулювання співробітництва держав з питань науки, культури та освіти, а також Дитячий фонд ООН — ЮНІСЕФ.

Серед благодійних фондів, що забезпечують міжнародне співробітництво у сфері охорони дитинства, — Міжнародний благодійний фонд ім. Г. Гмайнера. Герман Гмайнер — засновник так званих дитячих будинків сімейного типу, які вперше з'явилися в Австрії і призначалися для виховання дітей поза їхніми сім'ями. Сім'ї, яку очолює мати — державний педагог зі спеціальною підготовкою, — надається будинок, певна державна допомога. Дитячі будинки сімейного типу, об'єднані у так звані Гмайнерівські селища, давно вже вийшли за межі Австрії і нині організовані в багатьох країнах світу.

Значну координаційну роботу в галузі виховання і навчання проводять міжнародні педагогічні центри: Інтернаціо­альне бюро виховання (Швейцарія), Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина), Міжнародний педагогічний центр (Франція), Міжнародний інститут освіти (США), Товариство з порівняльної педагогіки (Англія), Міжнародна Монтессорі-асоціація (Данія), Педагогічне товариство імені Я. Корчака (Польща), Міжнародне товариство послідовників В. Сухомлинського (Німеччина) та ін.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.