Через наявність тільки ближнього порядку атоми або молекули в аморфних тілах час від часу «перескакують» з одного положення в інше. Якщо на аморфне тіло діють зовнішні сили, «перескакування» молекул в одному напрямі відбувається частіше, ніж в інших. У результаті форма тіла поступово змінюється, тобто аморфні тіла мають плинність.
Скло має плинність навіть за кімнатної температури, хоча і тече надзвичайно повільно: наприклад, шибки поступово товщають донизу, але це помітно тільки у вікнах дуже давніх будинків.
З підвищенням температури частота перескоків молекул чи атомів збільшується, і аморфне тіло, поступово розм'якшуючись, перетворюється в рідину. Таким чином, на відміну від кристалів,
Ø аморфні тіла не мають визначеної температури плавлення.
Наприклад, якщо скло нагріти, воно стає таким м'яким, що з нього можна ліпити. Ця властивість скла широко використовується в мистецтві та у склодувному виробництві — завдяки йому скляним виробам можна надавати практично будь-якої форми.
3. Рідкі кристали
Крім аморфного, відкрито ще один стан речовини з подвійною природою — і рідини, і твердого тіла — так звані рідкі кристали.
Ми підкреслювали, що речовини в рідкому стані мають лише ближній порядок у розміщенні частинок. Між тим у деяких випадках вони можуть мати і дальній порядок розміщення частинок. Речовини, які досить дивовижно поєднують властивості рідин і кристалів, дістали назву рідких кристалів» Вони текучі і утворюють краплі. Правда, їхні краплі можуть мати не сферичну, а видовжену форму. Детальне дослідження показало, що розміщення молекул у них має порядок, не властивий звичайним рідинам і твердим тілам. Якщо в твердих кристалах спостерігається дальній порядок у розміщенні частинок в будь-яких трьох взаємно перпендикулярних напрямах, то в рідких — в одному напрямі (одновісний дальній порядок).
Маючи впорядковану орієнтацію молекул в одному з напрямів, рідкі кристали характеризуються анізотропією фізичних властивостей: поверхневого натягу, електропровідності, магнітних і оптичних характеристик тощо. За механічними властивостями вони нагадують рідини, в'язкість яких коливається від рідкого клею до «Твердого» скла.
Існують рідкі кристали в певному інтервалі температур, різному для різних речовин. Нагріваючись, вони перетворюються у звичайну рідину, від охолодження стають твердими кристалами. Розрізняють два основних типи рідких кристалів: нематичний (від грецького «нема» — нитка) і смектичний (від грецького «смекма» — мило). В нематичних рідких кристалах впорядкованість розташування молекул полягає в тому, що в певному об'ємі, який відповідає одному «монокристалу», поздовжні осі всіх молекул паралельні, а будь-який інший дальній порядок у розміщенні частинок відсутній.
5.
Мал.5
У смектичних рідких кристалах молекули розташовані шарами . Найпоширеніший приклад смектичного рідкого кристала — розчин мила у воді. Ті якості мила, які роблять його миючим засобом, безпосередньо зв'язані з його здатністю утворювати рідкі кристали. Мильний розчин складається з великого числа подвійних шарів молекул мила, розділених шарами води. Коли ми миємо з милом руки, то шари молекул мила легко ковзають один відносно одного і шкіри, забираючи з неї бруд і передаючи його воді.
Зараз вивчено понад 3000 речовин, які утворюють рідкі кристали. До них належить багато органічних речовин біологічного походження, наприклад дезоксирибонуклеїнова кислота, яка несе код спадкової інформації, і речовина мозку.
Багато рідких кристалів мають дуже цінну якість: деякі їх властивості різко змінюються за порівняно незначної зміни зовнішніх умов (температури, електричного і магнітного полів тощо). Це явище знайшло вже практичне застосування: на основі рідких кристалів опрацьовано перетворювач інфрачервоного зображення у видиме, лабораторний прилад для вимірювання коливань температури і т. ін.
Надзвичайно велике значення рідких кристалів у біології ти медицині. Немає сумнівів у тому, що дальші дослідження цих речовин не тільки розширять їх застосування н техніці, а й дадуть змогу проникнути в таємниці біологічних процесів.