Шляхи виведення ксенобіотиків та їх метаболітів з організму.

При виведенні отруйних речовин в навколишнє середовище організм використовує ті ж механізми, що і при резорбції. Тому загальні закономірності, які визначають якісні та кількісні характеристики виведення речовин з організму, не відрізняються від закономірностей, які керують резорбціею і розподілом токсикантів в організмі.

Часто провідним процесом виведення речовини з організму є не дифузія або активний транспорт, а фільтрація ксенобіотиків, і, відповідно, основне навантаження при виведенні ОР лягає на нирки. Інші органи, через які виводяться отруйні речовини, - це легені, печінка і, в значній мірі, залози кишечника та шкіри.

Виділення з організму отрут і їх метаболітів протікає двох-трьох-фазно. Це пов'язано з різною формою циркуляції і депонування речовин в різних органах і тканинах. У першу чергу, як правило, видаляються з організму сполуки, що знаходяться в незміненому стані або дуже слабо пов'язані з біологічними компонентами, потім відбувається виділення отрут, що знаходяться в більш міцно зв’язаній формі, і в останню чергу виводяться отрути з постійних «тканинних депо».

Через легені виділяються летючі отруйні речовини і летючі метаболіти нелетких речовин. Виділення починається відразу після припинення надходження речовини в організм. При цьому швидкість виділення і кількість речовини, що видаляється залежать від фізико-хімічних властивостей (коефіцієнта розчинності, розміру часток, агрегатного стану). Чим менша розчинність ОР, тим швидше вона виводиться.

Основним механізмом процесу виведення отрути через легені є дифузія ксенобіотика, що циркулює в крові, через альвеолярно-капілярний бар'єр. Чим менша розчинність речовини, тим швидше вона видаляється. Через легені з організму виводяться леткі органічні розчинники. Метаболізм деяких органічних сполук відбувається з утворенням СО2, який легко видаляється через легені.

Нирки - найважливіший орган виведення ОР з організму. При цьому працюють два механізми: пасивна фільтрація і активний транспорт. Через нирки виводяться продукти обміну речовин, багато ксенобіотиків і продукти їх метаболізму. Маса нирок становить менше 0,3% маси тіла, проте через них протікає більше 25% обсягу хвилинної циркуляції крові. Завдяки доброму кровопостачанню речовини, що знаходяться в крові і підлягають виведенню, швидко переходять в орган, а потім виділяються з сечею.

Печінка виступає щодо ксенобіотиків, що потрапили в кровотік, і як орган їх виведення, і як орган їх метаболізму. Механізм виведення ксенобіотиків через нирки включає в себе як просту дифузію, так і активний транспорт.Печінка виділяє хімічні речовини в жовч. В жовчі в тій або іншій кількості виявляються речовини, що відносяться практично до всіх класів хімічних сполук.

Виділення ксенобіотиків та їх метаболітів через шлунково-кишковий тракт (ШКТ) з екскрементами відбувається в результаті:

- Неповного всмоктування в ШКТ;

- Виділення слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту.

Летючі неелектроліти (вуглеводні, спирти, ефіри тощо) практично не виводяться через ШКТ. Для металів виведення через шлунково-кишковий тракт має більше значення, ніж для органічних сполук, а для деяких речовин цей шлях є основним.

Виведення ксенобіотиків та їх метаболітів може здійснюватися й іншими шляхами, наприклад з молоком матерів-годувальниць та секретом потових, сальних, слинних залоз. Як правило, в основі появи токсиканту в секреті залоз лежить механізм простої дифузії. З грудним молоком, наприклад, виділяються деякі неелектроліти, інсектициди, метали, які потім можуть надійти в організм дитини. Через шкіру, в основному з потом, виділяються багато органічних речовин (етиловий спирт, ацетон, фенол та ін.) У балансі виділення ОР з організму ці шляхи можуть мати значення при розвитку інтоксикації і розподілі речовини.

Виведення ксенобіотиків та продуктів їх метаболізму з організму здійснюється як природним шляхом, так і за допомогою розроблених методів підсилення і прискорення природної детоксикації[5].

Висновок

Проблема вивчення впливу на організм людини ксенобіотиків (тобто чужорідних сполук) залишається однією з найважливіших для людства. В Україні проблема токсичних ефектів лікарських засобів також набуває гостроти з огляду на широке і, нерідко, безконтрольне застосування лікарських засобів , а відродження промисловості в Україні знову загострило проблему несприятливого впливу промислових ксенобіотиків на організм і стимулювало інтерес до дослідження механізмів гепатотоксичної дії ксенобіотиків та пошуку гепатопротекторів.

На виробництві, в побуті, в природі на людину, як правило, діє велика кількість хімічних речовин. Практично ніколи ефект поєднаної дії не є простою сумою ефектів, і це суттєво ускладнює нормування хімічного впливу: визначення гранично допустимої концентрації (ГДК) і т.д.

Коергізм - одна з основних причин значної невизначеності суджень при оцінці ризику, пов'язаного з дією шкідливих чинників на організм, популяцію, екосистему.

Коергізм лежить в основі розробки антидотних засобів, терапії отруєнь. В якості засобів, ефективних при інтоксикації тією чи іншою речовиною, можуть виступати лише хімічні сполуки, які володіють антагоністичними відносинами з токсикантом.

Використана література

1. Нечаєв О.П. Харчові добавки:Учеб. / О.П. Нечаєв, А.А. Кочеткова, О.Н. Зайцев. – М.: Колос;Колос-Пресс, 2002. – З. 15.

2. Токсикологічна хімія: підручник / Ніженковська І.В., Вельчинська О.В., Кучер М.М. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 372 с.

3. Головко А.И. Экотоксикология./ А.И. Головко, С.А.Куценко, Ю.Ю. Ивницкий и др. – СПб.: НИИХВ СПбГУ, 1999. – 124 с.

4. Михайловська Т.М. Основи екологічної токсикології./ Т.М. Михайловська. – Чернівці, 2010. – 282 с.

5. Михайловська Т.М. Методи вилучення токсичних речовин із біологічних об’єктів і методи їх очищення та дослідження:[ Навчальний посібник]/ Т.М. Михайловська. – Чернівці: Технодрук, 2008. – 117 с.

Поиск по сайту: