Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Оптоволоконний кабель.



Його основною перевагою є значна швидкість передачі даних (до 10 Гб/с) та довжина фізичного сегменту (до 40 км, а також несприйнятливість до зовнішніх електромагнітних шумів.

Для передачі інформації через оптоволокно використовуються електромагнітні хвилі із довжинами, 850 нм, 1310 нм або 1550 нм. Коли світловий промінь потрапляє на межу розділу двох середовищ (падаючий промінь), частина світлової енергії відбивається назад (відбитий промінь).

Та частина світлової енергії, яка не відбилася, буде поглинута іншим середовищем. Але через різницю оптичної густини падаючий промінь заломиться.Саме завдяки заломленню світлових променів на межі розділу середовищ можливе використання оптоволоконного кабелю для передачі інформації.

Кут падіння, при якому промінь при переході з більш оптично густого середовища у менш оптично густе вже не заломлюється, а повністю відбивається у середовище, називається критичним кутом.

Світловий промінь, який несе інформацію у оптоволокні, мусить залишаться всередині оптоволокна на всьому шляху від відправника інформації до отримувача. Він не повинен заломлюватися всередину матеріалу, який знаходиться навколо світловоду, оскільки через заломлення буде втрачатися частина енергії.

Закони відбивання та заломлення ілюструють, як спроектувати волокно, у якому світлова енергія буде втрачатися мінімально. Таке волокно повинно задовольняти двом умовам:

- центральна частина оптоволокна повинна мати більший індекс заломлення, ніж матеріал, який її оточує;

- кут падіння світлового променя повинен бути більшим за критичний кут для ядра та оболонки.

Коли обидві ці умови виконуються, падаючий промінь повністю залишається у волокні. Це явище називається повним внутрішнім відбиванням.

Контролювати кут падіння променя дозволяють два фактори:

- числова апертура – межі кутів падіння променя, при яких він буде повністю відбиватися;

- мода– шлях проходження променя через оптоволокно.

Якщо діаметр волокна дозволяє, можна одночасно пропустити через нього кілька променів. Говорять, що таке волокно є багатоходовим на відміну від одномодового, у якому може проходити лише один промінь у певний момент часу.

Кожен волоконно-оптичний кабель, який використовується для передачі інформації у мережах, складається з двох світловодів у спільній оболонці – для передачі інформації у двох напрямках.

Як правило, волоконно-оптичний кабель має наступну будову:

- зовнішня оболонка - для попередження забруднення кабелю розчинниками, абразивними речовинами та іншим.

- підсилюючий матеріал - попереджає ушкодження кабелю у процесі інсталяції

- буфер - Він дозволяє убезпечити оболонку та ядро від пошкоджень

- оболонка - Оболонка навколо ядра виготовляється з двоокису кремнію, але з меншим індексом заломлення, ніж ядро. Дозволяє досягнути у ядрі ефекту повного внутрішнього відбивання

- ядро - це скло виготовлене з двоокису кремнію

 

 

Безпровідні локальні мережі Стандарт 802.11: стек протоколів

Всі протоколи, використовувані сімейством стандартів 802.x, схожі по структурі. Що стосується 802.11, то підрівень MAC (підрівень управління доступом до середовища) відповідає за розподіл каналу, тобто за те, яка станція передаватиме наступною. Над MAC в ієрархії знаходиться підрівень LLC (управління логічним з'єднанням), завдання якого полягає в тому, щоб зробити відмінності стандартів 802.x невидимими для мережевого рівня.

застосовується радіозв'язок невеликого радіусу дії (при цьому працюють методи FHSS і DSSS). Вони обидва використовують не належні ліцензуванню частина спектру (діапазон ISM 2,4 Ггц). Незалежно від методу швидкість роботи складає 1-2 Мбіт/с, і сигнал використовується відносно малопотужний, що дозволяє зменшити кількість конфліктів між передавачами. З метою збільшення пропускній спроможності в 1999 році були розроблені два додаткових метода: OFDM і HR-DSSS. Вони працюють з швидкостями 54 Мбіт/с і 11 Мбіт/с відповідно. У 2001 році була представлена нова модифікація OFDM.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.