Сучасний стан грунтів України та шляхи його поліпшення.

Найбільше природне багатство України – це її чорноземні грунти, в Міжнародному інституті метрології, що у Парижі, поруч з еталонами метру, кілограму та інших мір вміщено моноліт чорнозему з Воронезької області як еталон найбільш родючого грунту в світі. Вони складають майже 50 % світових чорноземів. Розорані землі в Україні складають біля 85 % від площі Степу і Лісостепу. Посівні площі займають 33,5 млн. га. Вже зараз зіпсовано 60 % чорноземів, щорічно втрачається 100 тис. га родючих грунтів. Майже 50 % урожаю сільськогосподарських культур вирощують на грунтах, оброблених мінеральними добривами та отрутохімікатами. Майже 50 тис. га орних земель підтоплені, 3,7 млн. га земель знаходиться в Чорнобильській зоні.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільсько-господарських культур, неефективного ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площі ріллі, природоохоронних кормових угідь, лісових та водних ресурсів – і, як наслідок, – інтенсивна ерозія, ущільнення орного шару грунту, послаблення стійкості природних ландшафтів України.

Проблема охорони та раціонального використання земель є одним з найважливіших завдань людства, бо 98 % продуктів харчування отримуються за рахунок обробітку грунту. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частинах планети розквітали і гинули цивілізації, колись квітучі краї перетворювалися на пустелі. Низька культура землеробства та хижацька експлуатація земель призвели до руйнування грунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд. га родючих земель.

Заходи, направлені на збереження, охорону і підвищення родючості земель, дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система. Тому потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало свого дбайливого господаря, грамотного, розсудливого, щоб від стану поля залежала не лише його доля, а й доля його дітей і онуків.

Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель – повне або часткове відновлення ландшафту та родючості грунту, порушених попередньо господарською діяльністю. Однак розрив між відпрацьованими і поновленими площами ще великий. Раціональне землекористування в сільському господарстві включає правильну організацію користування територією, формування культурного агроландшафту. У кожному конкретному районі повинно бути своє, науково-обгрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймами, що дасть високий господарський ефект і збереже навколишнє середовище.

Важливим напрямком є організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних сівозмін. Поля сівозмін потрібно нарізати за контурами грунтових відмін, а не розбивати різногрунтові ділянки на правильні прямокутники з метою полегшення механізованого обробітку.

Для збереження фізичних властивостей грунтів – структури, пористості, оптимального водно-повітряного режиму потрібно різко скоротити повторність обробітку грунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини та механізми. Уже доведено, що можна відмовитися від традиційного плуга і оранки. Можна перейти на поверхневий обробіток грунту, але це нове, і цього ще побоюються.

У Канаді витрачено 20 років, щоб перейти на безплужну систему обробітку грунту. Це відбулося тоді, коли на зміну батькам-консерваторам прийшли їх діти. Безплужний обробіток грунту є одним з елементів мінімального обробітку, який зберігає грунт. Зараз уже ведеться розмова про нульовий обробіток, коли механічне втручання здійснюється 1 раз на декілька років. Але тут потрібна висока культура поля, коли можна сіяти або садити спеціальними навісними агрегатами у лунки, які роблять свердлами. Такі агрегати крокують по полю, опускають свердла для утворення лунок, закладання добрив і насіння у лунки і закривають їх. Технологія нульового обробітку грунту вдосконалюється і в майбутньому знайде широке застосування.

Важливим в збереженні грунтів є впровадження альтернативного землеробства – біологічне, органічне і ін.

Щоб врятувати український чорнозем, потрібно щороку вносити на кожний гектар 30-40 т органіки. Але де ж її взяти, коли зараз занепало тваринництво?

Зараз на поле вивозиться гноївка і сечовина, які отруюють грунт. Уже доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки місто з 400-тисячним населенням. Але гній, гноївку можна переробляти на цінне біологічне паливо (метан) та концентроване органічне добриво.

Підвищенню вмісту гумусу в грунтах сприяє, обробіток грунту, а також грунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних решток. Особливо велика роль у цьому дощових черв'яків (вермикультура, біогумус). Черв'яків розводять на біофабриках, фермери їх купують і завозять на поля.

Збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність мінеральних добрив, знижує їх негативну дію, сприяє нейтралізації шкідливих домішок. Але і без мінеральних добрив гумус буде втрачатись.

Для постійного збереження і невпинного підвищення родючості грунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

Меліорація – докорінне поліпшення природних умов грунтів з метою підвищення їхньої родючості. Є декілька видів меліорацій :

- агротехнічні – передбачають суттєве поліпшення агрономічних властивостей грунту шляхом оптимального обробітку з застосуванням спеціальних прийомів – переривчастого боронування, щілинування, лункування та інших прийомів для затримування снігу і стічних вод ;

- лісотехнічні меліорації здійснюються з метою поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту грунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, розведення лісів загального агрономічного призначення ;

- хімічні меліорації поліпшують агрономічні і агрофізичні властивості грунтів шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною та інших матеріалів, що збагачують грунт на органіку ;

- гідротехнічні меліорації спрямовані на поліпшення водного режиму шляхом обводнення або осушення правильним регулюванням водного режиму грунту.

Всі ці види меліорацій потрібно застосовувати лише на основі науково-обгрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

Таблиця 1

Наслідки антропогенних впливів на грунти

Поиск по сайту: