Роль суду у виконавчому провадженні

Суд відіграє важливу роль у процесі примусового виконання судових рішень, здійснюючи роз’яснення рішень, вирішуючи питання про виправлення помилки у виконавчому листі та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу, питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу або порядку виконання, про визнання мирової угоди сторін або прийняття відмови стягувача від виконання, про заміну сторони виконавчого провадження, про поворот виконання, здійснюючи контроль за виконанням судових рішень тощо.

Для відкриття виконавчого провадження державному виконавцеві обов’язково має бути надано оригінал виконавчого листа або судового наказу, а у випадку його втрати, а також за деяких інших обставин – дублікат. Відповідно до ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Також суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника видати дублікат виконавчого листа. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. За видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу стягувачу справляється плата в розмірі, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни [6]. При розгляді даної заяви суд за матеріалами справи перевіряє підстави, покладені у її обґрунтування, і заперечення, зокрема, перевіряє обставини, що підтверджують факти втрати виконавчого листа, встановлює стан виконання, непогашений розмір стягнення за загубленим виконавчим листом, з’ясовує, чи не порушений строк для його примусового виконання. Для вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд має точно встановити, що сума, присуджена стягувачу, ще не стягнена, та що строк давності для пред’явлення виконавчого листа не пропущено. У раз його пропуску, дублікат виконавчого листа не може бути виданий, а слід вирішувати питання про поновлення пропущеного строку. При задоволенні заяви про видачу дубліката суд поновлює його зміст згідно з резулятивною частиною судового рішення, не допускаючи при цьому будь-якої зміни, враховуючи погашений розмір стягнення, щодо якого робляться відмітки у дублікаті. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу, якою задовольняє заяву про видачу дубліката виконавчого листа або відмовляє в її задоволенні. Відповідно до пункту 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України таку ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку. Дублікат виконавчого листа видається після набрання ухвалою суду про його видачу законної сили [17, с.536]. Видачу дубліката не слід плутати з виданням кількох виконавчих документів за одним рішенням або з виданням нового виконавчого документа у разі зміни способу або порядку виконання рішення [13, с.708].

Відповідно до ст. 373 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку
або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання, мають оціночний характер, оскільки у законодавстві не надається їх вичерпний перелік. Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14 додає до них ще «інші надзвичайні події». Такими обставинами можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, в строки та порядку, визначеному у ньому [13, с.718].

Під відстрочкою виконання слід розуміти перенесення строку виконання рішення на більш пізній строк, при цьому платіж здійснюється однією сумою. Під розстрочкою виконання слід розуміти встановлення періоду, протягом якого борг відшкодовується частковими платежами. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися й одночасно з ухваленням рішення у справі відповідно до ст.217 ЦПК України. Зміна способу і порядку виконання передбачає заміну одного заходу примусового виконання іншим. Так, необхідність у зміні способу та порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення, яким присуджені певні речі, виявляється неможливість виконання за відсутності присудженого майна внаслідок його знищення, пошкодження, підміни, або знецінення об’єкта стягнення. Відсутність майна у боржника в натурі є підставою звернення стягнення на грошові кошти у розмірі вартості майна, що здійснюється при зміні способу та порядку виконання рішення. За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 20 ч.1 ст. 293 ЦПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 8 ч.1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку. Особливості мирової угоди у виконавчому провадженні полягають в тому, що вона фактично укладається щодо правовідносин, які вже перестали бути спірними, вона спрямована на закінчення виконавчого провадження, вона передається державним виконавцем до суду, який має її перевірити на відповідність чинному законодавству [13, с.713-714].

Відповідно до ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Правонаступництво на стадії виконання - це перехід процесуальних прав та обов’язків у виконавчому провадженні від право попередника (сторони, яка вибула із виконавчого провадження) до правонаступника (особи, яка замінює стягувача або боржника), в силу правонаступництва у матеріальних правовідносинах, які виступають предметом виконання [13, с.729]. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Поворот виконання - це повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Відповідно до ст.381 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, мається на увазі місцевий суд, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому ЦПК України. Відповідно до ст. 381 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 28 ч. 1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст.382 ЦПК України поворот виконання в окремих категоріях справ має особливості. Так, у разі скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Суд може вирішувати й інші питання, зокрема, про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання відповідно до ст.371 ЦПК України, про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу відповідно до ст.374 ЦПК України, щодо оголошення розшуку боржника або дитини відповідно до ст.375 ЦПК України та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи відповідно до ст. 376 ЦПК України, про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідно до ст. 377 ЦПК України, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами відповідно до ст.379 ЦПК України. Суд розглядатиме справу за позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, що передбачено ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження». Суд розглядатиме справу за позовом стягувача до юридичної особи, яка зобов’язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи відповідно до ч.1 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження».

Поиск по сайту: