1. Поняття та класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин.
2. Державний виконавець. Повноваження державного виконавця. Призначення державного виконавця.
3. Сторони виконавчого провадження
4. Інші особи, які беруть участь у виконанні.
5. Особи, які сприяють виконанню.
6. Роль суду у виконавчому провадженні.
Поняття та класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин.
Враховуючи сучасний характер правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, неможливо говорити про їхню цивільну процесуальну природу.
Правовідносини, що складаються при примусовому виконанні рішень суду та інших юрисдикційних органів, є адміністративно-процесуальними.
До ознак адміністративно-процесуальних правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, слід віднести такі:
1) вони виникають при примусовому виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів та регламентовані законодавством про виконавче провадження;
2) без волі стягувача (фізичної або юридичної особи)державний виконавець не має права відкривати виконавче провадження. Якщо у державну виконавчу службузвертається представник стягувача, його повноваження мають бути підтверджені довіреністю. У випадку звернення прокурора із заявою про відкриття виконавчого провадження або органів чи окремих громадян, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захистом прав інших осіб, державний виконавець повинен повідомити про це стягувача і лише за його згодою відкрити виконавче провадження;
3) державний виконавець є обов'язковим суб'єктом правовідносин у виконавчому провадженні й на нього покладений обов'язок своєчасного, повного та реального виконання рішень судів та інших органів. Саме державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій інших суб'єктів та допускає у виконавче провадження заінтересованих осіб (представників, правонаступників), вирішує питання, що виникають під час виконавчого провадження, виносить постанови тощо;
4) необхідність у відкритті виконавчого провадження виникає тоді, коли суб'єкти права не можуть самостійно, без втручання компетентного органу реалізувати свої законні права або інтереси;
5) владний характер правовідносин. Між їхніми суб'єктами немає абсолютної рівності, оскільки Державна виконавча служба - орган держави, отже це відносини влади (з боку державного виконавця - наділеного певними повноваженнями) та підлеглості (з боку іншого суб'єкту правовідношення - стягувача, боржника, які зобов'язані дотримуватись вимог державного виконавця). Це означає також і обов'язковість вимог державного виконавця для всіх інших суб'єктів виконавчого провадження та для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб;
6) правовідносини у виконавчому провадженні виникають, змінюються та припиняються у певному порядку, закріпленому в законі (наприклад, правовідносини на стадії відкриття виконавчого провадження чітко визначені);
7) характерною рисою кола суб'єктів правовідносин виконавчого провадження є їхня чітка визначеність, оскільки це випливає з такої властивості судових рішень, як преюдиціальність. Державний виконавець не може застосовувати примус до тих осіб, рішення щодо прав і обов'язків яких не набрало законної сили;
8) процедура вчинення виконавчих дій регламентує права та обов'язки державного виконавця, за межі яких він не може виходити.
Отже, правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні,можна визначити як врегульовані законом суспільні відносини, що виникають між органами і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб'єктами виконавчого провадження щодо примусової реалізації виконавчих документів.
Елементами правовідносин у виконавчому провадженнівиступають їх суб'єкти, об'єкт та зміст правовідносин.
Об'єктом правовідносин у виконавчому провадженні виступають дії суб'єктів, спрямовані На виконання виконавчих документів.
Зміст цих правовідносин складається, з однієї сторони, з прав та обов'язків державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, який виконує свої функції адміністративно-правовими методами, і, з другої сторони, інших суб'єктів виконавчого провадження.
Слід зазначити, що правовідносини у виконавчому провадженні є логічним продовженням судових або адміністративних правовідносин, але на іншому рівні й регламентуються вони іншим законодавством і для їхнього врегулювання використовуються інші методи, властиві виконавчому провадженню.
Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що правовідносини, які виникають при примусовому виконанні рішень судів, є адміністративно-процесуальними, тому є можливість говорити про самостійність предмета регулювання у виконавчому провадженні.
У теорії існувало кілька класифікацій суб'єктів виконавчого провадження. Так, на думку П. П. Заворотька, їх можна поділити на п'ять груп:
1) Особи, наділені владними функціями, тобто судовий виконавець;
2) Особи, які беруть участь у виконанні і мають суб'єктивну матеріально-правову заінтересованість у виконанні, особи, які здійснюють прокурорський нагляд і особи, які захищають права інших осіб;
3) Особи, які в силу закону зобов'язані сприяти судовому виконанню (торговельні організації, органи внутрішніх справ);
4) Особи, які утримують майно боржника на законних підставах;
5) Особи, майнові права яких порушуються державним виконавцем, але у справі такі особи участі не беруть (власники майна, на яке був накладений арешт для задоволення вимоги стягувача до боржника).
П. П. Заворотько та М. Й. Штефандругу групу суб'єктів поділяли ще на три підгрупи: а) на осіб, які мають у справі суб'єктивну матеріально-правову заінтересованість - сторони; б) осіб, які мають у справі державну заінтересованість (прокурор, органи державного управління); в) осіб, які мають у справі громадську заінтересованість (профспілки та інші громадські організації).
Існували думки і щодо наявності у виконавчому провадженні третіх осіб за аналогією з цивільним процесом. Але зазначені особи не можуть бути суб'єктами виконавчого провадження, і питання про належність їм майна, що оспорюється, вирішується в порядку позовного провадження, а в самому виконавчому провадженні вони участі не беруть, у них немає будь-якого правового статусу.
Звернувшись до більш сучасних класифікацій суб'єктів виконавчого провадження, можна навести класифікацію Д. М. Сибильова , який поділяє учасників виконавчого провадження на. три групи: 1) державні виконавці, 2) особи, які мають особисту юридичну заінтересованість у виконанні рішення; до них відносить сторін виконавчого провадження та їхніх представників, 3) особи, які сприяють виконанню рішень; до них належать, на його думку, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, та інші особи.
Помилковим є ствердження, що представники сторін мають особисту заінтересованість у виконанні рішення державним виконавцем. Вони діють від імені особи, яку представляють, і це зовсім не означає, що стягнення проводиться на їхню користь. Деякі автори прямо зазначають, що у представників заінтересованість не особиста, а функціональна, як у прокурора та органів виконавчої влади.
Найбільш вдалою є класифікація російського науковця І. Б. Морозової, що вживає термін не «учасники виконавчого провадження», а «суб'єкти виконавчого провадження» та ділить їх на дві групи: 1) основні учасники виконавчого провадження (судовий виконавець, сторони, суд та суддя, прокурор, державні органи та органи місцевого самоврядування, банки (кредитні організації), 2) особи, які сприяють виконанню судових актів та актів інших органів (працівники міліції, організації, котрі здійснюють розшукові та охоронні функції, перекладачі та спеціалісти, спеціалізовані організації, що
Представників органів опіки та піклування, навпаки, слід віднести до першої групи, оскільки їхньому процесуальному статусу властивий значний обсяг прав, що визначений у Законі «Про виконавче провадження».
Цілий ряд інших осіб, які також беруть участь у виконанні рішення суду чи іншого юрисдикційного органу (органи державної влади і місцевого самоврядування, особи, що утримують майно боржника, зберігач майна боржника та інші), зовсім не увійшли до наведеної класифікації.
Поняття «суб'єкти виконавчого провадження» є значно ширшим, ніж поняття «учасники виконавчого провадження», а тому більше відповідатиме загальній характеристиці всіх суб'єктів правовідносин. Учасниками виконавчого провадження мають бути лише ті особи (фізичні, юридичні та громадяни-підприємці), які мають будь-яку заінтересованість у наслідках виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною в провадженні щодо виконання рішень. Мається на увазі, що вони можуть впливати на процес вчинення виконавчих дій.
Всі ж інші особи - не учасники, а суб'єкти виконавчого провадження, оскільки вони не заінтересовані в його наслідках, а лише сприяють проведенню виконавчих дій, їхня роль у виконавчому провадженні не активна, а пасивна. З урахуванням цієї думки не можна змішувати в одному понятті «учасники виконавчого провадження» органи примусового виконання рішень судів та інших органів, які не повинні мати особистої заінтересованості і мають бути неупередженими, зі сторонами виконавчого провадження. Роль державної виконавчої служби і, зокрема, державного виконавця збігається із завданнями виконавчого провадження.
Отже, слід запропонувати таку класифікацію суб'єктів виконавчого провадження:
1) органи і посадові особи державної виконавчої служби;
2) учасники виконавчого провадження (сторони та їхні представники, органи державної влади і місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи);
3) особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржник).
Суб’єкти виконавчого провадження – це носії процесуальних прав та обов’язків у виконавчому провадженні [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – С.44].
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання. Зокрема, прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.
Відповідно до ч.2 ст. 7 цього ж Закону для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.Теліпко В.Е. - у даній статті проводиться розмежування учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. На думку Білоусова В.Ю., доречнішою є класифікація суб'єктів (учасників) виконавчого провадження саме за ознакою того, чи мають вони юридичну заінтересованість у справі.Залежно від того, чи мають суб’єкти виконавчого провадження юридичну заінтересованість у справі, можна виділити їх наступні групи: 1) органи та посадові особи державної виконавчої служби; 2) учасники виконавчого провадження (сторони та їх представники, органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи); 3) особи, які долучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника) [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. –С.44; Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Науково-практичний коментар/ Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - С.227]. Незважаючи на важливу роль суду у процесі виконання судових рішень, він не належить до суб’єктів виконавчого провадження.Державний виконавець є посадовою особою органів державної виконавчої служби, яка зобов’язана вживати встановлених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Обов’язки та права державного виконавця у процесі виконавчого провадження визначені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги до державних виконавців встановлені в тому числі у Законі України «Про державну виконавчу службу». Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону, рішення судів можуть виконуватися іншими органами, крім державного виконавця, залежно від того, чи належить виконання таких рішень до компетенції цих органів, зокрема, податковими органами, установами банків, іншими фінансово-кредитними установами.Сторони виконавчого провадження – це суб’єкти виконавчого провадження, які мають юридичну заінтересованість у виконанні. Юридична заінтересованість у виконанні - це ознака суб’єкта виконавчих правовідносин, яка визначає його участь у виконанні, зважаючи на прагнення захистити свої права, права іншої особи, групи осіб, суспільства, держави, тобто тоді, коли участь у виконавчому провадженні зумовлена особистими інтересами чи виконанням, покладеними на цю особу, зобов’язаннями, чи у випадку, коли остання отримала такі зобов’язання за власним волевиявленням. Юридична заінтересованість у виконанні має матеріально-правовий та процесуальний аспекти. Матеріально-правова заінтересованість полягає у захисті власних суб’єктивних прав та інтересів у виконанні, що передбачає отримання за результатами виконання певного блага. Процесуальна заінтересованість - це прагнення отримати певний процесуальний результат діяльності державного виконавця щодо виконання рішення, спонукання державного виконавця до вчинення чи не вчинення відповідних виконавчих дій, спрямованих на виконання юрисдикційного рішення [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. - С.53]. Сторони у виконавчому провадженні є особами, які захищають власні інтереси. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За рішенням суду боржник зобов’язаний вчинити певні дії, зокрема, передати майно, виконати певні обов’язки, або утриматися від їх вчинення. Права та обов’язки сторін виконавчого провадження визначені у ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».Особами, які беруть участь у виконанні та представляють інтереси інших осіб, є: представник, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи та особи, які відповідно до закону уповноважені захищати інтереси інших осіб. Участь у виконавчому провадженні осіб, які долучаються до проведення виконавчих дій (експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника) регламентується ст.ст. 13-15, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Проблема участі суду у виконавчому провадженні полягає у тому, чи є суд суб'єктом виконавчих правовідносин. Дійсно, діяльність суду іноді має важливе значення для виконання, зокрема, у тих випадках, коли законом до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для розвитку виконавчого провадження. Суд може розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, однак ці правовідносини здебільшого мають цивільний процесуальний чи інший відповідний характер.