І. Послідовність проведення роботи

1. На плече накладають гумову манжету. Манжета повинна розміщуватися на 2-2,5 см вище ліктьового згину, а з’єднувальна трубочка тонометра – над ліктьовою ямкою. Манжету потрібно одягати трохи навкіс – таким чином забезпечується рівномірне прилягання її до всієї поверхні.

Вимірювання механічним тонометром проводять на оголеній руці. Категорично заборонено закочувати рукава – тоді одяг стискає судини й порушує кровообіг!

Під час вимірювання артеріального тиску механічним тонометром треба пам’ятати, що швидкість зниження тиску повітря у манжеті повинна становити два-три мм рт. ст. за секунду. Коли тиск більш ніж 200 мм рт. ст. – чотири-п’ять мм рт. ст. за секунду, електронний тонометр самостійно контролює швидкість випуску повітря з манжети, забезпечуючи високу точність вимірювання.

2. Її заповнюють повітрям для того, щоб стиснути м'які тканини і артерії.

3. Фонендоскоп встановлюють на ліктьовому згині, де вислуховуються тони на ліктьовій артерії.

4. Випускаючи повітря з манжети; одночасно вислуховують тони на ліктьовій артерії.

5. Поява перших тонів відповідає артеріальному тиску систоли (максимальному), його значення визначають у цей момент на ртутному манометрі.

6. По зникненню тонів, що вислуховуються, встановлюють значення діастоличного (мінімального) артеріального тиску.

Повторні вимірювання проводять з інтервалом не менш ніж дві хвилини. За цей час кровообіг у судинах повністю відновлюється. Під час першого дослідження тиску необхідно виміряти артеріальний тиск на обох руках. У разі виявлення стійкої асиметрії (більш ніж десять мм рт. ст. для систолічного АТ й п’ять мм рт. ст. для діастолічного АТ), усі наступні вимірювання проводять на руці з вищими показниками. Якщо значної різниці не виявлено, то вимірювання проводять, зазвичай, на “неробочій” руці.

Якщо перші два результати вимірювання артеріального тиску відрізняються між собою не більш ніж на п’ять мм рт. ст., вимірювання можна зупинити й за його рівень прийняти середнє значення цих величин.

Коли різниця перевищує п’ять мм рт. ст., проводять третє вимірювання, яке порівнюють із другим, а якщо виникає необхідність, здійснюють і четверте вимірювання.

Якщо під час цього циклу виявляють прогресивне зниження артеріального тиску, необхідно дати пацієнтові додатковий час, щоб він розслабився. Якщо ж є різноспрямовані коливання тиску (наприклад, систолічний тиск: 166 – 160 – 164 – 160 – 166 – 158), то подальші вимірювання припиняють і визначають середнє трьох останніх вимірювань, виключаючи мінімальні й максимальні значення АТ.

7. Записують результати вимірювань у таблицю.

8. Зробити висновки за результатами проведених лабораторних досліджень про вплив температури, вологості повітря та атмосферного тиску на значення систоличного та діастоличного тисків.

4. Звіт про виконану роботу повинен складатисяз:

1.Коротких теоретичних відомостей про проблеми вимірювання артеріального тиску.

2. Описання лабораторної установки.

3. Схема лабораторної установки.

4. Методика проведення роботи.

5. Висновків за результатами проведеної роботи.

Контрольні запитання

1. Поняття метеочутливості.

2. Що таке систоличний та діастоличний тиск.

3. У яких умовах потрібно вимірювати артеріальний тиск?

4. Якою має бути техніка вимірювання?

5. Як часто можна вимірювати тиск?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончарук Є.Г. Загальна гігієна. Підручник.-К.: "Вища школа.", 1995,-550 с.

2. Лужников Е.А. Клиничиская токсикология. Учеб. Пособие.-М: Медицина, 1982.-368 с.

3. Кочергин И.Г. Справочник практического врача.-М: Медицина, 1967-741 с.

4. Білявський Г.О., Фурдуй А.С. Практикум 13 загальної екології. Навч. Посібник-К.: Либдь, 1997. -160 с.

5. Лопухин Ю.М., Молоденков М.Н. Гемосорбция,- М.: Медицина, 1978.- 300 с.

6. Шумейко В.Н. и др. Экологическая фармакология. Учебник.- К.: Фитосоциоцентр, 1998. -269 с.

7. Безденежных И.С. Методы оценки эффективности иммунизации. Учебник. -М.: Медицина, 1989. -231 с.

8. Неговский В.А. Основы реаниматологии. Учебник, -М.: Медицина, 1987. -596 с.

Поиск по сайту: