Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ГРУПОВОЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ



УДК 378.147(073)

П 32

Рекомендовано до видання методичною радою факультету банківських технологій Української академії банківської справи, протокол № ___ від __________ 2015 р.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри банківської справи, протокол № 1 від 31 серпня 2015 р.

 

 

Укладачі:

д.е.н., професор

Васильєва Т.А.

к.е.н., доцент

Лукін Д.А.

к.е.н.

Мінченко М.Г.

Рецензент:

 

Відповідальний за випуск

Мінченко М.Г.

П 32

Підготовка та захист групової курсової роботи: методичні рекомендації для викладачів і студентів денної форми навчання [Текст]/ Укладачі : Васильєва Т.А., Лукін Д.А., Мінченко М.Г. – Суми : УАБС, 2015. – 19 с.

 

 

Дані методичні рекомендації підготовлено з метою надання організаційно-методичної допомоги студентам та викладачам по написанню групової курсової роботи.

 

УДК 378.147(073)

© Українська академія банківської справи


ВСТУП

 

Групова робота над курсовою роботою – форма роботи студентів, яка передбачає поглиблення знань, спільне планування роботи та взаємоконтроль, обговорення і вибір способів розв'язання поставлених завдань. Методично правильно організована робота студентів в малих групах надає всім учасникам можливості діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, розв'язання протиріч).

Саме групова форма роботи при написанні курсової роботи у вищій школі допомагає створити комфортні умови для взаємодії студентів і викладачів, студентського взаємонавчання та співпраці. Групову навчальну діяльність потрібно розглядати як активну форму організації навчання у малих групах студентів (від чотирьох до шести осіб), об’єднаних загальною навчальною метою.

Співпрацюючи зі студентами, викладач керує групою та мотивує кожного студента опосередковано, через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між викладачем та студентами набувають ознак співпраці, тому що педагог у разі потреби безпосередньо втручається у роботу груп, коли вони звертаються до нього за допомогою. У студентів, які працюють в такому проекті, підвищується відповідальність за участь у навчальному процесі, активізується мотивація досягнення успіху, з’являється можливість вільно висловлювати і відстоювати свою позицію. Поряд з цим, працюючи в малих групах студент (група студентів) отримує:

• навички реальної самостійної дослідницької роботи;

• навички самостійного аналізу величезного обсягу інформації;

• навички роботи в малих групах, рівних за кількістю співробітників в секторі, відділі (згідно оргструктури) банку;

• дослідницькі навички аналізу реальної ситуації в економіці;

• можливість публікації результатів досліджень в наукових журналах та групової презентації на всеукраїнських та міжнародних конференціях;

• можливість включити в особисте резюме дані про реальний досвід аналітичної роботи в банківській сфері, що дозволить йому(їй) підвищити власну конкурентоспроможність на ринку праці.

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ГРУПОВОЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Групова курсова робота – це навчально-наукове дослідження, виконане групою студентів (4-6 осіб) на проміжному етапі навчання в Академії. Завдяки роботі викладач з’ясовує рівень знань і практичних навичок, які здобули студенти в результаті вивчення дисципліни.

Групова курсова робота повинна містити результати:

по-перше глибокого теоретичного осмислення актуальної організаційно-управлінської та економічної проблеми;

по-друге проведений аналіз об’єкта дослідження;

по-третє якісно оформлений звіт.

Тематика курсових робіт відповідає визначеній головній темі навчальної дисципліни і тісно пов’язана з практичними питаннями конкретної спеціальності.

Завдяки груповій курсовій роботі студенти навчаються систематизувати отримані теоретичні знання з дисциплін та застосувати їх на практиці, а викладач зможе перевірити якість цих знань, виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студентів, їх здатність застосовувати отримані знання для вирішення конкретних проблем, схильність до аналізу і узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Групова курсова робота є колективною студентською практичною роботою, яка включає в себе дослідження конкретної проблеми. Робота має всі риси наукового твору. У ній чітко сформульовані проблеми і дослідницькі питання, обґрунтована їх актуальність, викладений ступінь вивченої проблеми, стан її дослідження.

Форма звіту групової курсової роботи:

1. Курсова робота.

2. Презентація результатів дослідження (використання Power Point, Infografics, роздаткового матеріалу тощо).

Групова курсова робота як вид звіту про проведене дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг групової курсової роботи має бути близько 40-60 сторінок друкованого тексту, не враховуючи списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи не повинен перевищити 120 сторінок.

Мова групової курсової роботи – українська (англійська – за бажанням), стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Курсова робота повинна мати таку структуру:

· титульний аркуш;

· особистий внесок;

· рецензія керівника;

· зміст;

· вступ;

· основна частина курсової роботи:

- перший розділ – теоретична частина;

- другий розділ – методи дослідження, гіпотези, перевірка математичного апарату тощо;

- третій розділ – результати дослідження (обробка, формулювання висновків)

· висновки;

· список використаних джерел;

· додатки.

Титульний аркуш виготовляється друкарським способом і оформляється за встановленим зразком.

Особистий внесок –документ, в якомустуденти звітують про особистий внесок кожного з групи окремо, та надають інформацію про написання підпунктів, виконання групових обов’язків, тощо.

Бланк рецензії(див. додаток А) студенти заповнюють та підшивають в готову групову курсову роботу перед поданням на рецензування.

Змістподають на початку групової курсової роботи, після титульного аркуша та бланку рецензії. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст повинен бути оформлений у вигляді розгорнутого плану.

Вступє дуже важливим розділом, в якому обґрунтовується актуальність теми, розкривається її значення, визначається мета і завдання роботи, об’єкт та предмет дослідження, обґрунтовуються методи та інформаційна база, що були використані в ході дослідження. Вступна частина називається «ВСТУП», що зазначається вгорі сторінки по центру, її обсяг не повинен перевищувати 1,5-2 сторінки.

У вступі обов’язково відображаються наступні елементи:

1. актуальність теми;

2. мета і завдання роботи;

3. об’єкт та предмет дослідження;

4. методи та інформаційна база, що були використані в ході дослідження.

Поняття «актуальність» вміщує корисність і доцільність розгляду чи розробки теми. Обґрунтовуючи актуальність роботи, важливо зазначити, що проблема цікавить багатьох економістів, але в ній містяться ще й недосліджені моменти або існує невивченості певного питання чи різноманітності поглядів на нього. Актуальність дослідження може зумовлюватись також поширеністю певного явища, його типовістю і важливістю для банківської діяльності. Актуальність теми визначає її значення як для конкретного суб’єкта господарювання (банку), так і для економіки в цілому.

Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона дає таке визначення мети: «Цель, философ., есть представление, которое человек стремится осуществить. В понятие цель входит определенное представление, стремление к его осуществлению и представление о тех средствах, коими цель может быть осуществлена». Таким чином, мета групової курсової роботи – це кінцевий результат, який планується отримати за допомогою наукового дослідження. Вона має формулюватись максимально лаконічно, але змістовно.

Завдання групової курсової роботи характеризують кожен етап дослідження для досягнення кінцевої мети. Сформульовані завдання групової курсової роботи можуть бути подані з нумерацією і без неї, але бажано кожне положення подавати з абзацу.

Об’єкт та предмет дослідження визначаються на першому етапі підготовки роботи та наводяться у вступі.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об’єкт» і «предмет» дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього треба спрямувати основну увагу, оскільки предмет дослідження визначає тему групової курсової роботи.

Також у вступі необхідно вказати методи, які були використані при написанні групової курсової роботи. Розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові методи наукового пізнання.

Потрібно вказати ті з нижченаведених методів, які використовувались в ході дослідження та написання групової курсової роботи:

Загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

Аналіз (від грец. analysis) – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета шляхом мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об’єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Наприклад, аналіз продуктивності праці службовців проводиться по банку в цілому і по кожному підрозділу окремо. У наукових дослідженнях при комплексному вивченні діяльності галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку галузей економіки тощо широко застосовується системний аналіз, який являє собою вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування.

Синтез (від грец. synthesis – поєднання, з’єднання, складання) – метод вивчення об’єкту у його цілісності, в єдиному і взаємному зв’язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле (продуктивність праці службовців банку).

Індукція (від лат. inductio – наведення, побудження) – метод дослідження, при якому загальний висновок про ознаки множини елементів формується на основі вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Наприклад, так вивчаються фактори, які негативно впливають на продуктивність праці по кожному окремому банку, а потім узагальнюють по банківській системі, до складу якого входять ці банки.

Дедукція (від лат. deductio – виведення) – метод логічного висновку від загального до окремого; виведення на підставі законів логіки однієї думки із іншої прийнятої за істинну.

Аналогія (грец. analogia – відповідність, подібність) – метод наукового дослідження, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Він ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ.

Моделювання – метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні предмета або явища, які вивчаються на їх аналог, модель, що містить істотні риси оригіналу. В економічних дослідженнях широко застосовується економіко–математичне моделювання (коли модель та його оригінал описуються тотожними рівняннями).

Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікати) – метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення діяльності суб’єктів гопподарювання за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, перспективи розвитку галузі визначають на підставі конкретних розрахунків впровадження нової техніки і технологій, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів та ін.

Конкретно–наукові або емпіричні методи включають теоретичні та емпіричні прийоми досліджень.

1. Теоретичні прийоми – використання існуючих теорій, а також створення нових теорій, притаманних певній науці. До них належать: формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.

Формалізація (від лат. formula – форма, певне правило) – метод дослідження об’єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, собівартості продукції – формулою, де за допомогою символів показано статті витрат.

Гіпотетичний метод (від грец. hipotheticos – побудований на гіпотезі) ґрунтується на гіпотезі, науковому припущенні, висунутому для пояснення певного явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною науковою теорією. Він застосовується при дослідженні нових економічних явищ, які не мають аналогів (вивчення ефективності нових машин і устаткування; собівартість нових видів продукції та ін.).

Аксіоматичний метод передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знаннями, які застосовуються у наукових дослідженнях як відправні початкові положення для обґрунтування нової теорії. Передусім це стосується використання економічних законів у наукових дослідженнях, що є аксіоматичними знаннями наукової теорії, які використовуються для подальшого розвитку науки.

Створення теорії – узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об’єктів, що вивчаються, а також поширення результатів дослідження на інші об’єкти і явища, які сприяють підвищенню надійності проведеного експериментального дослідження.

2. Емпіричні прийоми, за якими проводяться конкретно–наукові дослідження (емпіричні), формуються на основі загальнонаукових методів і відображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це спостереження, експеримент і впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

Спостереження – апробація обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження з використанням аксіоматизованих знань про об’єкт, а також практики його функціонування (хронометраж, анкетування, експрес–діагностика та ін.).

Проводиться в умовах, які дають змогу спостерігати за розвитком явища і відтворювати його у заданих умовах, наприклад проведення експерименту у окремій галузі економіки щодо застосування "ноу–хау".

Впровадження результатів дослідження у практичну діяльність – методичні прийоми реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність людей (удосконалення технологічного процесу, менеджменту, маркетингової діяльності та ін.).

Останньою складовою вступу є загальна характеристика джерел інформації, які були використані при написанні роботи.

У першому розділі автори характеризують основну літературу з обраної теми, дають короткий виклад теоретичних положень. Огляд літератури з теми повинен засвідчити, що автори роботи ознайомлені з основними напрацюваннями учених із проблеми, обраної для дослідження. Більш детально слід охарактеризувати загальнотеоретичні праці, взявши до уваги й окремі статті, у яких простежуються визначальні для певного напряму наукових студій висновки. Обов’язково звертається увага на праці прикладного характеру (словники, методичні посібники тощо), оскільки саме на основі аналізу практичного матеріалу можна робити певні узагальнення щодо досліджуваної проблеми. Оскільки наукова робота звичайно присвячується порівняно вузькій темі, то огляд наукового доробку попередників варто робити лише з визначеної теми, а не з усіх тих тем, які стосуються її опосередковано.

Другий розділ включає в себе представлення алгоритму проведення спостереження, обстеження, обґрунтовуються критерії оцінки, описується механізм збирання і групування інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій. Власне виконання дослідження передбачає формулювання гіпотез, науковий експеримент, коригування попередніх результатів, оприлюднення проміжних результатів. Створення нової інформації полягає у проведенні спостережень і виборі оціночних критеріїв, досліджуваних економічних процесів, а також збереженні і групуванні інформації. Це дає змогу виявити позитивні та негативні фактори, що впливають на функціонування об'єкта дослідження, і визначити, за якими критеріями їх вимірювати.

В даному розділі також наводиться опис проведення наукового дослідження, включаючи обґрунтування математичних моделей, які використовувалися в ході дослідження з обов’язковим посиланням на автора(ів) таких моделей та опубліковані результати їх апробації.

Третій розділ включає в себе узагальнення, апробацію та реалізацію результатів дослідження. Дослідна і завершальна стадія науково-дослідного процесу є взаємно обумовленим ланцюгом інтелектуальної діяльності у сфері науки.

В даному розділі наводяться проміжні та підсумкові результати проведеного наукового дослідження включаючи графічний та табличний матеріал, а також авторські пояснення щодо отриманих результатів. Важливою частиною даного розділу є опис наукової цінності отриманих результатів та можливостей їх використання у практичній діяльності банків, органів державної влади та інших суб’єктів економіки.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.