 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Виконання як елемент діяльності. Поняття виконавчого провадження ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
Виконання як елемент діяльності супроводжує попередню діяльність юрисдикційного органу щодо розгляду та вирішення спору. Виконувати необхідно щось, тобто акт уповноваженого органу чи особи. Тому виконання рішення і є кінцевим етапом юрисдикційної (правозахисної) діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, територіальних громад чи держави. Виконанням рішення суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України. На думку Щербак С.В., поняттям «виконавче провадження» фактично об’єднується декілька видів проваджень, які можливо виокремити, виходячи зі змісту Закону України «Про виконавче провадження»,тому вважаємо, що їх об’єднання під єдиним загальним поняттям «виконавче провадження» є некоректним, а сукупність цих проваджень слід більш правильно називати виконавчим процесом. Під виконавчим процесом слід розуміти врегульовану нормами законодавства про виконавче провадження діяльність органів державної виконавчої служби та інших суб’єктів виконавчого процесу, здійснювану в особливій процесуальній формі, та спрямовану на забезпечення примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, а також реальне поновлення прав фізичних та юридичних осіб шляхом застосування заходів примусового виконання. Критеріями виділення будь-якого виду юридичного процесу є три елементи, що складають процес: процесуальні провадження, процесуальні стадії і процесуальні режими. Кожний із зазначених елементів, в свою чергу, узагальнює підсистему характеристик, його більш конкретних ділянок. Це стосується й виконавчого процесу. Процесуальне провадження розглядається як головний елемент юридичного процесу, що являє собою системне утворення, комплекс взаємопов’язаних процесуальних дій. Виконавчий процес при цьому слід розглядати як сукупність вчинюваних проваджень та виконавчих процесуальних правовідносин, які виникають під час їх вчинення. В структурі виконавчого процесу можна виділити: 1) провадження щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі провадження про звернення стягнення на майно боржників-фізичних осіб та звернення стягнення на майно боржників-юридичних осіб, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 2) провадження щодо передачі майна; 3) провадження щодо виконання виконавчих документів немайнового характеру, в тому числі провадження про поновлення на роботі, про відібрання дитини, про виселення боржника та вселення стягувача тощо; 4) провадження щодо виконання забезпечувальних заходів. Кожне провадження характеризується сукупністю дій – дій виконавця та процесуальних дій інших учасників провадження. Процес включає в себе дії, документи та відповідні рішення. У виконавчому процесі слід виділяти такі стадії: 1) відкриття виконавчого процесу; 2) підготовка до виконання; 3) застосування заходів примусового виконання до боржника; 4) закінчення виконавчого процесу. Найбільш повно процесуальний режим виконавчого процесу був висвітлений у докторській дисертації російського дослідника виконавчого провадження Р. Х. Валєєва, захищеній у 2009 році на тему «Система процесуальних гарантій прав та організацій у виконавчому провадженні». Розділяючи всі процесуальні гарантії у виконавчому провадженні на 2 групи (гарантії реалізації прав та гарантії захисту прав), до числа процесуальних гарантій реалізації прав громадян та організацій Д. Х. Валєєв відносить: 1) конкретизацію прав громадян та організацій в поточному законодавстві про виконавче провадження; 2) межі реалізації прав громадян та організацій; 3) процесуальний механізм реалізації прав громадян та організацій у виконавчому провадженні; 4) заходи заохочення та пільги для стимулювання правомірної та ініціативної реалізації прав громадян та організацій у виконавчому провадженні [с. 90]. Процесуальними гарантіями захисту прав громадян та організацій у виконавчому провадженні є: 1) процесуальні форми здійснення нагляду та контролю; 2) заходи захисту прав громадян та організацій при оскарженні дій державного виконавця; 3) заходи захисту при пред’явленні позовів, пов’язаних з виконавчим провадженням; 4) заходи захисту при повороті виконання; 5) заходи відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження, в тому числі виконавчо-процесуальна відповідальність. Сукупність всіх вищевикладених елементів виконавчого процесу складає його зміст та свідчить про його самостійність як одного з різновидів юридичного процесу. Виконавче провадження розуміють у таких значеннях: - як певну сукупність (систему) правових норм, які регулюють певне коло суспільних відносин; - як процесуальну (процедурну) діяльність. Виконавче провадження у першому значенні — це сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно. Виконавче провадженняу другому значенні — це діяльність (сукупність процесуальних (процедурних) дій) органів та осіб (передусім державних виконавців) та інших учасників виконавчого провадження, спрямована на реалізацію юрисдикційних рішень, визначених законом, у передбаченій процесуальній формі. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таким чином, виконавче провадження розглядається як завершальна стадія судового процесу. Разом з тим слід зазначити, що серед вчених-процесуалістів немає єдності щодо включення виконавчого провадження до стадій, зокрема, цивільного процесу. Останнім часом набула поширення ідея про самостійність виконавчого провадження. Деякі фахівці зазначають, що виконавче провадження не може бути ні стадією цивільного процесу, ні стадією судового провадження, оскільки державний виконавець не уповноважений здійснювати правосуддя, а суд не вправі примусово виконувати виконавчі докумнети [Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Науково-практичний коментар/Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. – 1172 с., с.117]. Поряд з цим висловлюються думки, що такі судження є спірними, при цьому аргументами на користь включення виконання судових рішень до складу цивільного процесу є зв’язаність виконавчого провадження з попередніми стадіями цивільного процесу, що визначається цілями здійснення судочинства; те, що дії по виконанню судових рішень відбуваються в процесуальній формі; те, що при виконанні судових рішень суд залишається головним і активним його учасником; а також виражена в рішеннях Європейського суду з прав людини позиція, що виконання рішення, винесене будь-яким судом, повинно розглядатися як невід’ємна частина «суду»; те, що будь-який процес повинен знаходити своє завершення в реалізації судового рішення, що набрало законної сили [Талан Л. Виконавче провадження в структурі цивілістичного процесу/ Л. Талан// Вісник Академії правових наук України : збірник наукових праць / Президія Академії правових наук України. – Харків, 2009. – № 2. – С. 96-103., с.98, с.101-102]. На нашу думку, враховуючи, що виконавче провадження включає також дії щодо виконання рішень інших органів, а не судів, а також те, що воно стосується різних галузей судочинства, виконавче провадження звичайно не обмежується рамками цивільного процесу, судового процесу взагалі. Проте, у певному аспекті даного поняття виконавче провадження можна справедливо віднести до стадії цивільного процесу, враховуючи мету цивільного судочинства та значення виконавчого провадження. Звичайно, відносини, які складаються у процесі виконавчого провадження, мають іншу галузеву належність. Проте, віднесення виконання судового рішення до стадії цивільного процесу здійснюється не за галузевою належністю правовідносин, а за його призначенням. Серед фахівців немає одностайності щодо галузевої належності виконавчого провадження. Білоусов Ю.В. вказує, що визначення предмета та методу правового регулювання, наявність структурованої системи джерел разом із окресленням принципів виконавчого провадження дає підстави говорити про становлення у системі права України самостійної галузі права - цивільного виконавчого права [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с., с.14]. Натомість, Щербак С.В. вказує, що виконавче провадження є інститутом адміністративного процесу, а правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні (між органами та посадовими особами державної виконавчої служби, з одного боку, та іншими суб’єктами виконавчого провадження, з іншого боку, з приводу примусової реалізації виконавчих документів) є адміністративно-процесуальними [Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Науково-практичний коментар/Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. – 1172 с., с.117]. З такою точкою зору варто погодитися. Звичайно, в процесі виконання судових рішень можуть виникати і цивільно-процесуальні відносини між суб’єктами виконавчого провадження та судом.Значення виконавчого провадження полягає в тому, що воно гарантує фактичну реалізацію рішень судів та інших органів, завершує юрисдикційну діяльність щодо захисту суб’єктивних прав громадян та організацій, забезпечує зміцнення законності у сфері матеріально-правових відносин та сприяє вихованню громадян і службових осіб у дусі виконання законів України [Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Науково-практичний коментар/Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. – 1172 с., с.115].
Поиск по сайту: |