Стан господарства після розпаду СРСР

Тема: Стан економіки після розпаду СРСР.

1. Актуальність теми:знати про особливості розвитку економіки України після розпаду СРСР, перспективи на майбутнє, відомості про свій край.

2. Навчальні цілі заняття:

Знати : про Україну в умовах незалежності .

Вміти: формувати оціночні судження про найважливіші історичні події, аналізувати історичні документи, їх роль в розвитку Української держави, оцінювати перспективи української держави, її міжнародне становище сьогодні.

Зміст теми заняття

Стан господарства після розпаду СРСР.

Економіка України, керована командно-адміністративною системою, наприкінці 1980-х років становила потужну частину союзної економіки, видобуваючи 46,4 % руди, виробляючи 41,4 % чавуну, 35 % сталі, готового прокату, сталевих труб, понад 25 % видів машин і устаткування, при цьому 50 % локомотивів, кораблів і літаків, а також більшу частину високотехнологічної продукції, 50 % цукру, 25 % зерна та м’яса. У цілому Україна виробляла 17,4 % промислової та 22 % сільськогосподарської продукції СРСР.

За кількісними показниками Україну можна було б визначити як економічно розвинуту країну. Однак за якісними витратами матеріалів, енергії та праці українська економіка суттєво відставала від економік країн з ринковими механізмами господарювання, які довели високу ефективність і соціальну спрямованість.

Насамперед це проявлялося відсутністю приватного сектору. За цим показником Україну того часу не можна порівняти навіть із соціалістичними НДР, Польщею та Угорщиною. Вона характеризувалася повним одержавленням економіки. Підприємства України не вміли працювати в ринкових умовах, вони не займалися закупівлею сировини, устаткування, енергоносіїв. Для них не існувало труднощів щодо збуту готової продукції. Усі ці питання вирішувалися централізовано через Держплан СРСР.

Українська економіка характеризувалася монополізмом, спрямованістю на екстенсивний шлях розвитку, мілітаризацією. Вона визначалася диспропорційністю: надмірним розвитком галузей важкої промисловості та недостатнім розвитком легкої та харчової промисловості, що виробляли продукцію для задоволення потреб людей. На початку 1990-х років 80 % промислової продукції, 60 % національного доходу припадало на галузі важкої промисловості. В Україні домінували матеріало- та енергомісткі виробництва.

До того ж у попередні десятиліття енергомісткі виробництва були переведені на використання нафти і газу, а не вугілля. Це ставило Україну в залежність від країн-постачальників і насамперед — від постачальників енергоносіїв.

Складовою важкої економічної ситуації стала вкрай складна екологічна ситуація, через яку Україна втрачала 10 % ВВП. До величезних економічних втрат призвела катастрофа на ЧАЕС.

Українська економіка за радянського часу була вибудувана на принципі незавершеності.

У більшості випадків українські підприємства виготовляли лише окремі деталі, вузли, напівфабрикати, які комплектувалися за межами України. Водночас виготовлення української продукції було можливе за умов постачання необхідних комплектуючих з інших республік. Загалом промисловість України виробляла не більше 20 % кінцевого продукту. На українську економіку поширювався принцип централізації. Раді міністрів УРСР до 1990 р. було підпорядковано лише 6-7 % виробничих потужностей України. Тому припинення зв’язків призвело до знищення в Україні цілих галузей.

Україна була практично позбавлена банківської та фінансової системи, які б забезпечували кредитування й накопичення фінансів, необхідних для організації виробництва в ринкових умовах.

Через панування державної монополії на міжнародну торгівлю підприємства не мали ніякого досвіду діяльності на міжнародному ринку.

Економічну ситуацію визначали й морально-психологічні чинники: психологічний клімат колективної пасивності, пройнятість консервативними настроями управлінців, які були готові повернутися в минуле, аніж займатися реформами.

Як наслідок руйнівні явища в економіці набували все більших масштабів.

Поиск по сайту: