НІС ВАЖКИЙ ХРЕСТ НА ГОЛГОФУ

Вирок винесений Пилатом Спасителеві був — „Смерть на Хресті." Після винесення вироку Спаситель був у повній владі катів, які знущалися з Нього як тільки могли, їхній жорстокості не було меж.

Кати зібрали все необхідне для розп'яття. Все готувалось для скорботної і тяжкої Дороги, якою Спаситель нестиме гріхи світу, проливаючи Кров, Святу Кров, яка має звільнити людство.

Коли Спаситель побачив біля Своїх ніг Хрест, став на коліна, обійняв його і тричі поцілував з тихою молитвою вдячності за визволення роду людського. Визволення, яке щойно почалося.

Існував звичай, згідно з яким священик цілував вівтар, на якому вперше приступав до заколення жертви. Так і Спаситель цілував Хрест — вічно священний вівтар кривавої і викупної Жертви.

Кати поставили Спасителя на коліна і поклали на Нього Хрест. Його підвели з колін і Він відчув на Своїх плечах весь тягар Хреста. Нам доведеться нести свій хрест за Ним згідно з Його вічно справедливим і святим словом.

Рушили. Небо зі співчуттям дивилося на урочисту процесію Царя царів, а земля — як на крайнє приниження. До кінця Хреста були прив'язані дві мотузки, і два кати тримали цей кінець піднятим, щоб він не чіплявся за дорогу. Навколо Спасителя було четверо катів, які тримали чотири мотузки, прив'язані до пояса Спасителя. Поділ Його верхнього одягу був піднятий і прикріплений до пояса.

Спаситель ішов, хитаючись. Він зігнувся під величезним тягарем, покладеним на Нього.

Коли Спаситель дійшов до величезної брудної калабані, то зупинився, не мав сили іти далі. Кати ногами шарпали і брутально та жорстоко штовхали Його. Божественний Хрестоносець впав навзнак на камінь, і Його тягар впав разом з Ним. Марно Спаситель простягував руки, благаючи допомогти Йому підвестися: ніхто не прийшов на допомогу.

Його з жорстокістю підвели і знову поклали на Його плечі Хрест. Страждаючи, Він продовжував Свою Дорогу.

Після зачитання вироку Скорботна Мати Спасителя разом зі святими жінками та Іваном обійшла всі місця, відзначені особливими стражданнями Христа. Вона хотіла бачити як Він несе Хрест і благала Івана, улюбленого учня, повести її туди, де Він ітиме. Вони зупинились біля воріт, вглядаючись в процесію, що з'явилась вдалині. Пресвята Мати простягнула руки до Свого Сина, щойно побачивши Його. Вона побачила Свого Сина, Святого зі святих, Відкупителя людей. Він хитався і ледве тримався на ногах. Його Мати в пориві скорботи та любові до Нього не бачила ні катів, ні воїнів. Вона пробігла ті кілька кроків, що відділяли її від Спасителя, відсторонила катів, що мучили Його, впала перед Ним на коліна і обняла Його. Вони перекинулись словами „Сину Мій!" - „Мати Моя!".

Наступило сум'яття, кати не вгавали, але багато воїнів було глибоко зворушені. Ці воїни відвели Пречисту Діву, і жоден кат не доторкнувся до Неї.

Спаситель продовжував Свій Хресний шлях. Через деякий час Йому довелося пройти через великий камінь і Він знову впав. Фарисеї, що керували процесією, говорили воїнам: „Він не дійде до Голгофи, пошукайте когось, хто допоміг би нести Хрест".

В цей час вулицю переходив поганин Симон Кири-ней з трьома синами. Воїни схопили його і наказали нести Хрест. Симон спочатку відмовився. Він не хотів бачити побитого Спасителя, Його брудного одягу. Але коли зустрів сповнений Божественної любові благаючий погляд Спасителя, відчув співчуття.

Симон допоміг Спасителеві підвестися і кати поклали йому на плечі одну з перекладин Хреста. Симон йшов за Спасителем, полегшуючи таким чином Його тягар.

Процесія проходила повз будинок, в якому жила Се-рафія, дружина Сіраха, члена синедріону. За свою відданість Спасителю, потім вона отримала ім'я Вероніка (від слова „істинна").

Коли процесія наблизилась, вона вийшла на вулицю, її намагались відтіснити. Але любов, прагнення заспокоїти Божественного Учителя дали їй надзвичайну силу: вона відштовхнула воїнів та катів, стала на коліна перед Спасителем, подала йому хустку і промовила: „Дозволь мені витерти Обличчя мого Господа". Спаситель взяв лівою рукою хустку і приклав до Свого закривавленого Обличчя, потім повернув хустину благочестивій жінці і подякував їй. Серафія з трепетом поцілувала її і заховала під покривало біля серця.

Вже вдома Серафія поклала хустину на стіл. На хустині проступало скорботне, страшне в своєму стражданні і справжнє криваве зображення Обличчя Спасителя. Серафія стала перед хустиною на коліна і промовила: „Тепер я можу відмовитись від усіх благ світу, бо Господь мій залишив мені дорогоцінний доказ Своєї благодаті та любові!".

Коли процесія наблизилась до південно-західної брами, сторожа ще більше розлютилась. Дорога була нерівною, з великою калабанею посередині. Кати потягли вперед. Симонові Киринею вдалося обійти її, Хрест похитнувся, і Спаситель впав в брудну калабаню. Симонові коштувало багато зусиль втримати Хрест. Господь тоді чітко промовив голосом, надірваним від страждань: „Горе, горе тобі, Єрусалиме! Я любив тебе, Я хотів зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат під свої крила, а ти проганяєш Мене з усією жорстокістю поза стіни свої!"

Удари катів змусили Господа піднятися і йти далі.

Процесія наближалась до гурту жінок, які плакали голосно, висловлюючи свою скорботу криками та риданнями. Жінки хотіли подати Спасителеві, згідно з Юдейським звичаєм, полотно, щоб витерти Обличчя. Спаситель повернувся до них і сказав: „Доньки єрусалимські, не плачте за Мною, плачте за собою та своїми дітьми, бо прийде хвилина, коли скажуть: „Щасливі неплідні, щасливі лона, що не зачали, і груди, які не годують! Тоді скажуть горам: впадіть на нас! І пагорбам: накрийте нас! Якщо так чинять з зеленим деревом, то що буде з сухим?"

Потім Господь сказав ще кілька слів, щоб заспокоїти їх: „Ваші сльози не залишаться без нагороди, і ви підете кращою дорогою, ніж йшли досі".

Процесія рушила далі. Між брамою та Лобним місцем була важка та кам'яниста дорога. Воїни посилили удари, щоб змусити Спасителя йти швидше. В тому місці, де стрімка дорога повертає на південь, Спаситель знову впав. І це падіння було особливо тяжким та болісним...

Знову Його почали бити, щоб змусити встати та йти. Він знову впав, дійшовши до скелі, на якій мав померти...

Отче наш...

Богородице Діво, радуйся ...(10 разів)

Слава Отцю і Сину і Святому Духові... О наш любий Ісусе... Свята і Непорочно Зачата... 0 Мати Божа... Прийди Святий Духу, прийди...

Поиск по сайту: