Співвідношення прямих і не прямих податків у пс в України

Фактори, що впливають на співвідношення прямих і непрямих податків:

– життєвий рівень більшої частини населення;

– механізм стягнення податків, його здатність звести до мінімуму ухилення від податків;

– рівень податкової культури;

– рішення найбільш гострих соціальних проблем;

– традиції оподаткування.

Корпорацій, внески на соціальне страхування — всі вони складають 80-95 % всіх податкових надходжень .

Для розвинутих країн структура прямих податків відображує залежність співвідношення податку на прибуток корпорацій та індивідуального прибуткового податку від структури національного доходу. В національному доході переважають індивідуальні доходи (в США частка заробітної плати в національному доході складає 73,8 %, доходи підприємств — 6,8 %, прибуток корпорацій — 8,6 %).

Для країн, що розвиваються, характерною є перевага непрямих податків. Це обумовлено низьким рівнем доходів населення, що об'єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень.

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

Структура податкової системи України, в якій відносну роль відіграють непрямі податки, в цілому відповідає зальним закономірностям, які притаманні розвитку податкових систем.

В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низького рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків Так, частка непрямих податків у загальних податкових походах держави у 1993 р. становила 61,64 %, у 1994 — 47,38%, у ,995 – 44,60%, у 1996 — 40,03%, у 1997 — 82,27 %, у 1998 — 78 52 %, У 1999 — 79,76 %, у 2000 — 63,70 %, у 2001 р. — 71,65 %

Впливати на ділову активність, інвестиції, зайнятість можна за допомогою податкових ставок та їхньої диференціації. Механізм цього впливу відповідно до теорії Дж. Кейнса, такий: підвищення податкових ставок зумовлює зменшення доходів, що залишаються після сплати податків, а це, в свою чергу, викликає зменшення витрат споживачів, а отже, і сукупного попиту. Під впливом зменшення сукупного попиту скорочуються обсяги виробництва та зайнятість населення. Крім того, підвищення податків призводить до того, що праця, нововведення, інвестиції стають менш привабливими. Для того, щоб стимулювати працю, заохотити безробітних шукати роботу, слід зменшити граничні ставки податку на доходи.

Залежність бюджетних надходжень від ставок податку в довгостроковому періоді демонструє крива Лаффера, яка була відкрита у 80-х роках XX століття Було з'ясовано, що існує оптимальний рівень оподаткування (topt), за якого бюджетні надходження максимальні. При податкових ставках вищих за top, виробництво згортається, зайнятість скорочується, податкові надходження зменшуються, економіка стає тіньовою.

Якщо зменшити ставку податку з к до topl, то в короткий період надходження до бюджету зменшаться (Д), але в довгостроковій перспективі збільшаться доходи домашніх господарств (У) та прибутки фірм (Рг), зростуть заощадження (St) та інвестиції Щ), як наслідок відбудеться зростання виробництва (7) та зайнятості (Щ), а отже, і збільшення доходів, які є базою оподаткування.

Американський економіст А. Мардсен проаналізував зв'язок економічного зростання та рівня податків у 70-х роках у двадцяти країнах світу. У десяти з них застосовувались високі податки, а в десяти — низькі. В країнах з низькими податками швидше зростали зайнятість, капіталовкладення, продуктивність праці та в цілому був вищим рівень економічного зростання. Більш того, якщо в країнах з низькими податками інвестиції зросли на 9 %, то в країнах з високими податками вони скоротилися в середньому на 1 %.

У стимулюванні капіталовкладень особлива роль належить зміні податкових ставок на прибуток, диференціації оподаткування двох частин прибутку — розподіленої (йде на виплату дивідендів) та нерозподіленої (призначена для розширення виробництва), — а також податковим пільгам. Наприклад, у Німеччині розподілена частина прибутку оподатковується за ставкою 30 %, а нерозподілена — 50 %. Така диференціація податкових ставок стимулює зростання дивідендів на акції та, в кінцевому підсумку, призводить до розширення зовнішніх джерел інвестування. Цьому також сприяла відміна системи подвійного оподаткування, коли прибуток оподатковувався двічі: одного разу — на рівні підприємств, іншого разу — на рівні акціонерів. У Франції все навпаки: розподілена частина прибутку оподатковується за вищою ставкою, ніж нерозподілена. Це призводить до зростання внутрішнього нагромадження капіталу.

Поиск по сайту: