Голод 32-33 років –історична трагедія українського народу. Головна причина голоду – аграрна політика, яку проводила ВКП(б). В результаті суцільної колективізації відбулося різке падіння сільськогосподарського виробництва. Селян-одноосібників не залишилося, колгоспи працювали погано: багато селян виїхали із сіл у пошуках кращої долі. У ході хлібозаготівель 1930 року колгоспи і селяне-одноосібники здали 477 млн. пудів хліба – рекорд за всі роки радянської влади. Однак вже у 1931 року об’єм хлібозаготівель знизився, в 1932 Україна не змогла виконати план по хлібозаготівлям. У сільському господарстві не вистачало кваліфікованих фахівців, а там, де такі фахівці були, вони виконували партійні і державні директиви з питань сільського господарства. У серпні 1932 р. були прийняті постанови, згідно з якими крадіжка колгоспного, державного, кооперативного майна каралася розстрілом, а незаконний продаж – ув’язненням у таборі від 5 до 10 років без права амністії. За таких умов колгоспи дуже швидко прийшли до господарської катастрофи. Виправити ситуацію, що склалася, керівництво країни вирішило за допомогою репресій. У грудні 1932 р. ЦК ВКП(б) скасувало постанову ЦК КП(б)У від 18 жовтня, тому що вище керівництво вважало її занадто «м’якою», особливо щодо вилучення посівного зерна. У січні 1932 р. був знятий з посади Харківського обкому КП(б)У Р. Терехов, який насмілився докласти Сталіну про голод в Україні. Вже в січні 1933 р. становище в голодуючих областях стало катастрофічним, і держава була змушена почати надання допомоги голодуючим. Були створені пункти харчування для голодуючих дітей, залишалося заготовлене зерно для харчування, але лавина голодних смертей наростала з місяця в місяць до початку літа. Справжні масштаби голоду керівництво СРСР і України приховало.
Міжнародна наукова конференція дійшла висновку, що кількість померлих від голоду складає 9 млн. чоловік. Результати перепису населення показали зменшення кількості населення на 15 млн. чоловік. Результати перепису населення було знищено, а учасників перепису – репресовано. Такими були наслідки господарювання комуністів в Україні на початку 30-х років. Саме тому голод 32-33 рр. називають геноцидом українців.
23 Який внесок зробили вояки УПА в боротьбі за державність України у 40-50рр. ХХ ст..
ОУН-УПА заснована у Відні 1929р. під девізом «Незалежна Україна».30 червня 1941р. проголосили Незалежність України.Починаючи з 1943 р. УПА активно вели бої проти радянських партизан і окупантів. У цій складній ситуації верховне командування УПА вирішило звернутися до радянських партизанів. Цей лист підкреслює позицію УПА щодо подальшої долі України. У жовтні 1943р., УПА схвалювало боротьбу проти гітлерівських варварів –це великий і священний обов;язок кожної чесної людини. Але знищивши це зло – писалось у листі – треба було думати що буде далі. Замість «Нової Європи» прийде СРСР? НІ!. Не за таку зміну ми боремося, не такого бажаємо собі ладу В Україні і в світі. Вояки УПА закликали приєднуватися до них. У жовтні і листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Німці втратили 1500 солдатів і офіцерів, УПА 414 повстанців. Тактичними формами збройних дій УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обозу, зіткнення з радянськими партизанами, військами НКВС, польськими бойовиками, підрозділами Армії Крайової.Вже незабаром після свого створення УПА контролювала значну частину Волині й Полісся. Спроби німців, які до того часу терпіли поразку за поразкою на східному фронті і опинилися перед загрозою відкриття другого фронту в Європі (а тому не мали можливості активно діяти проти партизан), встановити контакти з УПА і досягти угоди з нею не мали успіху. Повстанці не бажали йти на компроміс. До осені 1943 р. чисельність УПА значно збільшилася, вона розповсюдила сферу своїх дій на Буковину, Галичину, деякі території Наддніпрянщині. Тоді ж було створено Головне командування УПА, яке очолив Р. Шухевич.Останні бої з нацистами УПА вела восени 1944 р. УПА, в основному для видобутку озброєння. З цього періоду її головні сілисосредоточілісь на антисоветской і анти фронтах. Новий прихід комуністів, з їх колективізації, репресіями, пошуками «пособників окупантів і бандитів» змусив населення України братися за зброю і масово йти в УПА. З моменту вступу Червоної Армії на західно-українські землі УПА, виконуючи вказівки керівництва ОУН (Б) і приписи Третього надзвичайного великого збору ОУН (серпень 1944 р.), повністю зосередилася на збройному протидії фронтові з’єднанням Червоної Армії та радянських партизанів. Бої та сутички з регулярними військами тривали і після проходження через Україну основних сил діючої армії.УПА створила після встановлення радянсько-польського кордону 6-й військовий округ під кодовою назвою «Сан», який охоплював етнічні українські землі. Про великих масштабах бойових дій в цьому регіоні свідчать дані про бойові втрати з обох сторін. Так, згідно з довідкою НКВД УРСР, підписаній заступником наркома Т. троката, який курирував західні області, з лютого 1944 р. до жовтня 1945 р. Червона Армія і війська НКВД провели 26685 бойових операцій проти ОУН і УПА. За цей час були вбиті 98846 повстанців і підпільників, взяті в полон або заарештовані 104990 чоловік. Були, звичайно, втрати і з іншого боку. Як зазначено в довідці, загинули 9621 червоноармійців і співробітників ЦКВД, поранено 1343 і пропали безвісти 2456 чоловік. І це всього за 20 місяців. Однак з 1947 року наступальні операції УПА майже припинилися. Вкрай ускладнилася зв’язок між окремими боевкамі. Тоді УПА відмовилася від фронтальних боїв, перейшла до дрібних підпільно-партизанським акціях, стала проводити політико-пропагандистські рейди. Свої ідеї УПА доносила до народу через друковані органи, листовки, обращения и т.д. Після загибелі Р. Шухевича 5 березня 1950 р. сяють повстанського руху помітно спав. Новий головнокомандувач В. Коваль вже не зміг відродити УПА, хоча аж до 1953 р. організація продовжувала от случая к случаю завдавати ударів по ворогу. Только с арестом Коваля в 1955 р. діяльність УПА фактично припинилася.