Основні методи і засоби забезпечення нормативних рівнів звуку

Визначення шумового забруднення території

Теоретичні відомості

Звук – це повздовжня хвиля, тиск якої поширюється в повітряному середовищі з певною частотою. Шум – хаотична сукупність звукових коливань на різних частотах.Шум — одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, пере­ривчастий, імпульсний. Загалом шум — це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо виливають на здоров'я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля — важливий і обов'язковий захід.

Шум характеризується наступними параметрами: частота (Гц), звуковим тиском (Н/м²), силою звуку (Вт/м²), рівнем сили звуку (дБ) і т.д.

До звукових коливань, які сприймаються людським вухом, відносяться коливання, частота яких знаходиться в межах від 16 до 20000 Гц. Коливання з частотою нижче 16 Гц відноситься до інфразвуку, понад 20000 Гц – ультразвуку.

Людина сприймає подразнюючий вплив шуму за логарифмічною шкалою. Тому на практиці величини інтенсивності звуку, звукового тиску, звукової потужності застосовують їх логарифмічні залежності, що називаються рівнями звуку в дБ. Одиницею вимірювання прийнято умовну величину, що називається бел (Б) – відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини.. Частіше використовують таку одиницю, як децибел — дБ, яка дорівнює 0,1 Б.

В техніці визначено різні коригувальні частотні характеристики А, В, С, Д. Як стандартну частотну характеристику прийнято шкалу А, яка найбільш близька до частотної характеристики чутливості сприйняття слухового апарату людини.

Рівень шуму навколишнього природного середовища складає 30–60 дБА. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 дБА.

Загальний шум автомобіля, що рухається складається з шуму, який створюється двигуном, агрегатами автомобіля, кузовом коченням шин, потоком повітря. Шум, який виникає під час роботи двигуна і автомобіля в цілому, можна поділити на дві групи – аеродинамічний і механічний.

Близько 60-80% шумового фону міст створює автомобільний транспорт. Тому для цього застосовують нормування шуму автомобілів, тобто встановлюють гранично допустимі рівні шуму в децибелах за коригувальною шкалою А (дБА)

1.1. Джерелами зовнішнього шуму в містах і інших населених пунктах є:

– потоки всіх видів наземного автомобільного і рейкового транспорту;

– авіаційний транспорт в аеропортах і зонах повітряних підходів до аеродромів;

– майданчики навантажувально-развантажувальних робіт об'єктів транспорту, підприємства торгівлі і інших комунально-побутових установ обслуговування;

– промислові підприємства, окремі установки і агрегати;

– відкриті спортивні споруди і ігрові майданчики; механізми і установки, що виконують роботи по будівництву, прибиранню і впорядкуванню міських територій.

1.2. Боротьба з шумом в містах і інших населених пунктах здійснюється наступними основними напрямками:

– на джерелах шуму конструктивними і адміністративними методами /створення і застосування малошумних агрегатів і екіпажів, а також регламентація часу їх работи/;

–на шляху розповсюдження шуму від джерела до об'єктів шумозахисту архітектурно-планувальними і інженерно-будівельними методами і засобами;

–на об'єкті, що захищається від шуму, конструктивно-будівельними заходами, що забезпечують підвищення звукоізолюючих якостей конструкцій, що захищають, будівель і споруд, раціональним внутрішнім плануванням житлових будівель.

1.3. Для забезпечення нормативних рівнів звуку в будівлях і на територіях рекомендується при розробці проектних рішень на всіх стадіях містобудівного проектування враховувати наступне:

– кожне подвоєння відстані від джерела шуму дає зниження рівня звуку на 4...5 дБА;

– підприємства, екрани, стінки, спеціальні зелені насадження, укоси і тому подібне, розташовані на шляху розповсюдження звуку /якщо їх довжина і висота більше 6...10 м/, можуть понизити рівень звуку на 5... ...25дБА;

– звукоізоляція конструкціями об'єкту, що захищається, або джерела шуму, що захищають, може забезпечити зниження рівня звуку 50 дБА;

– поглинання поверхні землі, будівель і споруд, над якими відбувається розповсюдження шуму, можуть забезпечити додаткове зниження рівня звуку 20 дБА.

1.4. Засоби і методи шумозахисту, які сприяють забезпеченню нормативних рівнів шуму в проектах планування і забудови міст і інших населених пунктах, рекомендується розробляти на основі акустичних розрахунків рівня шуму джерел, очікуваного шумового режиму в характерних точках об'єкту, що захищається, і оцінки забезпеченості його акустичним комфортом, приведених в справжніх вказівках.

1.5. Оцінка відповідності шумового режиму нормативним рівням звуку на об'єктах, що захищаються від шуму, проводиться по формулі, дБА:

де L_{A екв доп} – допустимий рівень звуку на об'єкті, що захищається, дБА (додаток 1); L_Аекв – розрахунковий рівень шуму джерела на стандартній відстані /7,5 м/, дБА (додаток 2); А₁, – зниження шуму в повітряному приземному просторі від L_Аекв як функції відстані і типу поверхні землі, дБА (додаток 3); А₂, А₃ – додаткове зниження шуму відповідно за наявності на шляху розповсюдження шуму захисних смуг зелених насаджень; за рахунок звукоізоляції віконних отворів,дБА (додаток 3).

Основні методи і засоби забезпечення нормативних рівнів звуку.

2.1. Необхідне зниження рівнів звуку на об'єктах захисту від шуму слід забезпечувати комплексом планувальних і інженерно-технічних засобів і методів, характерних для вибраної стадії проектування.

2.2. На стадії районного планування /РП/ створенню умов акустичного комфорту сприяють:

– функціональне зонування і структурне розчленовування проектованої території /поясне, секторне, змішане і т.п./, направлене на виділення і ізоляцію зон і ареалів з підвищеним рівнем звуку;

– взаємне розміщення вказаних зон з дотриманням необхідних територіальних розривів між містами, населеними пунктами, рекреаційними і лікувально-курортними зонами і аеродромами, промисловими вузлами, грузоемкими складськими зонами, трасами наземного, повітряного і водного транспорту;

– раціональна транспортно-планувальна структура території, що передбачає суміщене трасування в транспортних коридорах швидкісних автомобільних і залізних доріг в обхід міст, населених пунктів, лікувально-курортних і рекреаційних зон.

2.3. На стадії техніко-економічного обгрунтування /ТЕО/ і генерального плану міста, населеного пункту /ГП/ для необхідного зниження рівнів звуку доцільно передбачати:

– функціональне зонування території з відділенням селітебних, лікувальних і рекреаційних зон від промислових, комунально-складських зон і основних транспортних комунікацій;

– формування загальноміської системи зелених насаджень, які сприяють шумозахисту;

– трасування швидкісних і вантажних автодоріг в обхід житлових районів і зон відпочинку;

– поєднання трас залізниць і автомобільних швидкісних і вантажних доріг;

– диференціацію вулично-дорожньої сітки щодо складу транспортного потоку з виділенням основного об'єму вантажного руху на спеціалізовані магістралі;

– використання шумоэахисних властивостей рельєфу при трасуванні автодоріг і міських магістралей, прокладку по можливості в тунелях, виїмках, за схилами штучного або природного рельєфу /холмов, ярів, балок, земляних кавал’єрів і ін.

– створення системи паркування автомобілів, що передбачає крупні стоянки і гаражі за межами центральних і житлових районів;

– укрупнення міжмагістральних територій для віддалення основних масивів забудови від транспортних магістралей і вибір компактних геометричних форм міжмагістральних територій, що дають велику площу акустичного комфорту;

– введення нового малошумного вигляду транспорту для обслуговування територій центрів міста і житлових районів /экскалаторов, рухомих тротуарів, електрокар і т.д.

2.4. При розробці проектів детального планування районів міста /ПДП/ і проектів забудови /ПЗ/ рекомендується передбачати містобудівні і інженерно-технічні засоби і методи шумоэахисту.

З числа найбільш ефективних містобудівних прийомів захисту від шуму перш за все рекомендується виділити:

зонування територій житлових районів, що полягає в перерозподілі щільності житлового фонду зосередженням установ культурно-побутового обслуговування і частини житлового фонду в будівлях-екранах, розташованих у зупинок транспорту і уздовж міських і районних магістралей, відведенні внутрішніх територій району для основного житлового масиву підвищеної поверховості, дитячих і дошкільних установ, шкіл і місць відпочинку (Рис.1.1).

Рис 1.1. Схема зонування примагістральної территорії (на прикладі Франції) І, ІІ - пояси захисту від шуму, що включають земляний кавальер; 1 – джерело шуму; 2 – нешкідливі промислові підприємства і установи, обслуговуючі населення; 3 – житлова забудова, яка зонована по поверховості і з односторонньою орієнтацією житлових кімнат

– формування системи спеціальних зелених насаджень, що передбачає захист забудови від транспортного шуму на магістралях і від локальних джерел шуму: ігрових, спортивних майданчиків і тому подібне.

Додаток 1

Таблиця 1.1

Поиск по сайту: