Тема 7. Дискурс політичної комунікації: семіотичний підхід

1. Знакова природа політичного дискурсу.
2. Семіотика як інструмент політичних технологій.

Література:1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 15, 18, 19, 22, 31, 33

Семінарське заняття № 23

Тема 7. Дискурс політичної комунікації: семіотичний підхід

1. Типологія методів семіотики: інтерпретація, кодування тексту.
2. Збереження коду. Часткове перекодування. Повне перекодування. Символіка політіміджу.

Література:1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 15, 18, 19, 22, 31, 33

1. Завдання для самостійної роботи студентів

Тема 1. Політичні комунікації: поняття, сутність, функції.

1. Ознаки політичних комунікацій. Діалогічність та монологічність. Агресивність і толерантність.

Література: 1, 3, 5, 6, 8, 20, 22, 25, 32

Тема 2. Політичні комунікації у сучасному світі.

1. Інтерактивна політика. Електронний уряд.

Література: 3, 4, 6, 13, 14, 25, 30, 32, 34

Тема 3. Особливості політичної масовокомунікаційної системи.

1. Світовий ідеологічний ринок – ринок ціннісних орієнтацій. Ринкова, постмодерністська, теоцентрична та ін. ідеології.

Література: 3, 4, 5, 8, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 24, 34

Тема 4. Політичні функції засобів масової інформації.

1. Феномен «news entertainment».

Література:1, 2, 3, 5, 7, 8, 15, 18, 20, 22, 25, 27, 28, 30

Тема 5. Роль засобів масової інформації у здійсненні політичних комунікацій.

1. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі. Медійно опосередкована ПК (новина). Частково медійно опосередкована ПК (інтерв’ю). Без впливу ЗМІ (політична реклама).

Література: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 18, 20, 22, 23, 32

Тема 6. Технології політичних комунікацій: подієва комунікація

1. Функції: інтеграційна (взаємні обов`язки народу і президента, єдність нації); інспіраційна (безперервність історичних традицій, цінність досвіду минулого, прославлення величі нації, традиційних цінностей, піднесені емоції); деклараційна (затвердження нових принципів правління); перформаційна (посада президента і символічна роль лідера нації).

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 12, 15, 18, 19, 22, 29, 34

Тема 7. Дискурс політичної комунікації: семіотичний підхід

1. Технології: «вписування» у модель лідера минулого, сексуальна символіка, концептуальна модель «свій-чужий».

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 15, 18, 19, 22, 31, 33

Завдання для проміжного контролю.

Контрольна робота №1

З навчальної дисципліни «Політичні комунікації»

Варіант 1.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Діалогічність та монологічність ПК.

1.2. Функції політичних комунікацій.

2. Дайте визначення:

2.1. Езотеричність політичної комунікації – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Прихований вплив у комунікації відповідає наступному аспекту повідомлення:

а) локутивному

б) ілокутивному

в) перлокутивному

г) фактичному

3.2. Тойн ван Дейк є відомим дослідником

а) дискурсу новин

б) рекламного дискуосу

в) фольклорного дискурсу

г) літературного дискурсу

Варіант 2.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Структурні компоненти державної ідеології.

1.2. Поняття медіаполітики.

2. Дайте визначення:

2.1. Інституціональність політичної комунікації - -це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Три парадигми влади досліджував

а) Т. ван Дейк

б) Ф. Ніцше

в) Е. Тофлер

г) Г. Почепцов

3.2. Семіотика є теорією

а) знакових систем

б) ідеології

в) демократії

г) публіцистичного тексту

Варіант 3.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Інавгураційна промова як текст-перформатив.

1.2. Функції мас-медіа в демократичних суспільствах та у диктаторських державах.

2. Дайте визначення:

2.1. Імплікатура – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Езотеричність ПК означає

а) заплутаність змісту

б) зв'язок з ритуалами

в) орієнтованість на групу фахівців

г) підтримку релігійної традиції

3.2. Знайдіть наслідок/наслідки наведеного засобу поширення знакової системи - поширення фреймів та оцінок серед широкої аудиторії мовців за допомогою реклами, кодової мови новин і повідомлень:

а) збільшення кількості стереотипних оцінок

б) засвоєння нової інформації про події

в) підкреслення єдності соціальної групи

г) ствердження спільності соціокультурного середовища

Варіант 4.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Функції ЗМІ з точки зору участі у політичних комунікаціях.

1.2. Представницько-демократичний тип ПК.

2. Дайте визначення:

2.1. Медіатизація – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Що визначає Ю. Габермас як „діалог, що ведеться за допомогою аргументів і стосується норм”?

а) комунікацію

б) мовлення

в) дискурс

3.2. Методику аналізу новин як дискурсу розробив

а) Г. Почепцов

б) Т. Ван Дейк

в) Дж. Сьорл

Варіант 5.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Фактори новинності.

1.2. Патерналістсько-ієрархічний тип ПК.

2. Дайте визначення:

2.1. Соціалізація – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Який напрямок розглядає порозуміння як панування найвагомішого аргументу?

а) герменевтика

б) деконструкція

в) трансцендентальна прагматика

г) конфліктологія

3.2. Антропосеміоз реалізується в наступних сферах:

а) дихання, травлення, рух

б) досвід, освіта, обов’язок

в) мова, культура, цивілізація

Варіант 6.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Інавгураційна промова як текст-перформатив.

1.2. Історичні моделі відносин держави з медіаструктурами

2. Дайте визначення:

2.1. Перформанс – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Прихований вплив у ЗМІ здійснюється за допомогою:

а) первинної ілокуції

б) вторинної ілокуції

в) локуції

г) перформативу

3.2. Концепція «суспільства спектаклю» належить

а) Аристотелю

б) М. Фуко

в) Ж.-Ж. Русо

г) Г. Дебору

Варіант 7.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Бюджетно-бюрократичний тип ПК.

1.2. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі.

2. Дайте визначення:

2.1. Дискурс – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Теорія симулякрів належить

а) У. Еко

б) Ж. Бодрийяру

в) Платону

г) Ж. Дельозу

3.2. Категорія „Чужий” вказує на

а) різницю традицій відносно до категорії "Свій"

б) різницю норм і світобачення відносно до категорії "Свій"

в) загрозу відносно до категорії "Свій"

Варіант 8.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі.

1.2. Різновиди політичного дискурсу

2. Дайте визначення:

2.1. Медіадраматургія – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Проблематику тотальності досліджує

а) Е. Левінас

б) Ю. Габермас

в) Г. Дебор

г) М. Бубер

3.2. Ритуальність ПК вказує на

а) зв'язок з релігійними ритуалами

б) необхідність планування подій

в) наявність фактичних комунікативних актів

г) сприйняття лідера як сакральної істоти

Варіант 9.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Модель «свій-чужий».

1.2. Індивідуалістсько-анархічний тип ПК.

2. Дайте визначення:

2.1. Новинність – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. Фрейм у повідомленні

а) виступає як тема

б) вказує на відомий соціокультурний контекст

в) вказує на негативне соціальне обличчя

г) вказує на позитивне соціальне обличчя

3.2. Соціодинаміку культури досліджував

а) Е. Тофлер

б) М. Кастельс

в) А. Моль

г) Г. Почепцов

Варіант 10.

1. Дайте відповідь на питання:

1.1. Дискурс як «комунікативна подія».

1.2. Популістсько-медіократичний тип ПК

2. Дайте визначення:

2.1. Семіотика – це…

3. Виберіть єдину правильну відповідь:

3.1. «Позачасовий час» у комунікації означає

а) парадигму влади, за Е. Тофлером

б) комунікативну спільноту, за Ю. Габермасом

в) характеристику мережі, за М. Кастельсом

г) тип екрану знань, за А. Молем

3.2. Інавгураційний текст є перформативом, оскільки

а) є небуденним, передбачає церемонію

б) проголошується новим політичним лідером

в) змінює соціальну реальність через висловлювання

г) передбачає протиставлення профанного і сакрального

Питання для підсумкового контролю

1. Поняття «політика». Політика і влада.
2. Комунікація як атрибут політичної діяльності.
3. Підходи до вивчення політичних комунікацій.
4. Актори політичної комунікації.
5. Політична інформація та політична комунікація: розмежування понять.
6. Одиниці політичних комунікацій: повідомлення, текст.
7. Політична сфера комунікації та її різновиди.
8. Функції політичних комунікацій.
9. Типологія політичних комунікацій.
10. Типологічні ознаки політичних комунікації.
11. Ритуальність та інформативність.
12. Інституціональність і особистісний характер.
13. Схематичність та повнота інформації.
14. Діалогічність та монологічність.
15. Агресивність і толерантність.
16. Оцінка обговорюваних фактів і проблем з метою переконання адресата та спонукання його до певних дій (пряма та прихована форма оцінки).
17. Вплив глобалізаційних процесів на політичні комунікації.
18. Зміна ролі національної держави.
19. Політична роль інтернет-технологій.
20. Процеси медіатизації.
21. Поняття медіаполітики.
22. Реалізація законів медіадраматургії у політиці.
23. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу державного управління. Інтерактивна політика. Електронний уряд.
24. Культурно-інформаційні ресурси влади.
25. Масова культура – система стандартних зразків життєдіяльності суспільства.
26. Міфи та стереотипи у сучасному інформаційному просторі.
27. Поєднання у структурі міфу соціокультурного виміру з політикою, економікою, масовою психологією.
28. Ідеологія як засіб досягнення і здійснення влади: духовне обґрунтування та мобілізаційна основа.
29. Структурні компоненти державної ідеології.
30. Цінності та антицінності у політичних комунікаціях.
31. ЗМІ як основний ретранслятор масової інформації.
32. Функції ЗМІ з точки зору участі у політичних комунікаціях.
33. Соціалізація та інтеграція.
34. Представництво інтересів. Захист соціально незахищених верств населення.
35. Політичне навчання і виховання.
36. Формування громадської думки та політичної волі.
37. Функції мас-медіа в демократичних суспільствах та у диктаторських державах.
38. Відбір і трансформація подій у ЗМІ.
39. Форми інформації: Відомості про події → Інформація → Факт → Новина → Тема → Супертема.
40. Структура новини і сприйняття політики.
41. Фактори новинності. Види факторів новинності. Вплив факторів новинності на діяльність ЗМІ та аудиторію.
42. Державна інформаційна політика.
43. Історичні моделі відносин держави з медіаструктурами (обумовлюються типом правлячого режиму).
44. Роль держави і ЗМІ в умовах тоталітарного, авторитарного, демократичного, постдемократичного режимів.
45. Відносини між політикою і мас-медіа у політичній системі.
46. Основні типи ПК у демократичних країнах (на прикладі взаємин між партіями і мас-медіа).
47. Бюджетно-бюрократичний тип ПК.
48. Патерналістсько-ієрархічний тип ПК.
49. Представницько-демократичний тип ПК.
50. Популістсько-медіократичний тип ПК.
51. Індивідуалістсько-анархічний тип ПК.
52. Дійові особи політичної роботи з пресою: «стратеги зв’язків з громадськістю», політики.
53. Цілі політичної роботи з пресою.
54. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі.
55. Медійно опосередкована ПК (новина). Частково медійно опосередкована ПК (інтерв’ю). Без впливу ЗМІ (політична реклама).
56. Перформанс як послідовність символічних дій, об’єднаних однією тематикою.
57. Функції та місце ритуалів у політичних комунікаціях: історичний ракурс.
58. Гіперболізовано-перформансні ролі у суспільстві.
59. Технологічний паспорт перформансу: категорія, вид, назва, анотація, роль героя, учасники, цільові групи, час проведення, місце проведення, комунікативні цілі та завдання, бюджет.
60. Аналіз ритуалу на прикладі інавгураційної церемонії. Історія ритуалу посвяти. Перформансні ознаки інавгурації.
61. Інавгураційна промова як текст-перформатив. Інавгураційне звернення як фатична комунікація.
62. Функції: інтеграційна (взаємні обов`язки народу і президента, єдність нації); інспіраційна (безперервність історичних традицій, цінність досвіду минулого, прославлення величі нації, традиційних цінностей, піднесені емоції); деклараційна (затвердження нових принципів правління); перформаційна (посада президента і символічна роль лідера нації).
63. Дискурс як «комунікативна подія».
64. Політичний текст і соціальний контекст комунікації. Типологія дискурсу політичної комунікації.
65. Різновиди політичного дискурсу за комунікативними цілями, тематикою, функціями, акторами, інформаційними каналами, знаковою специфікою перформансу.
66. Знакова природа політичного дискурсу.
67. Семіотика як інструмент політичних технологій.
68. Типологія методів семіотики: інтерпретація, кодування тексту.
69. Збереження коду. Часткове перекодування. Повне перекодування. Символіка політіміджу.
70. Технології: «вписування» у модель лідера минулого, сексуальна символіка, концептуальна модель «свій-чужий».

Поиск по сайту: