Перехід Суворова у Альпи та додому.2011р. Явлення місії. 1992р.
Кобзар (Портрет Тараса Шевченко). 1992 р. Політ Вакули. 2011р.
Автопортрет під липами. 2011р. Дві пташки. 2011р.
Наполеон та слон. 2011 р. Портрет дяді Сема.2011р.
Минуло тринадцять.2009р. Наша дума, наша пісня
1.4. Мої спостереження
Я спробувала показати картини Олега Шупляка своїм однокласникам та попросила їх відповісти на питання « Що ви бачите в першу чергу, а що потім?» Більшість учнів відповіли , що спочатку бачать велику картину, та придивляючись і трохи згодом, вже бачать приховане зображення видатних постатей чи предметів або звірив та птахів. Переводячи погляд з однієї точки картини в іншу та фокусуючи погляд в різних місцях бачимо зовсім інше видення зображення, і це зачаровує. Гра з кольором, проекцією та формами дає нам змогу бачити такі непрості картини з подвійним змістом.
ВИСНОВКИ
90% інформації входить у наш мозок через очі. Знаючи особливості зору, він (хто? мозок? може аналізувати отримувану картинку, розуміти, коли його обманюють, а коли зображення повністю реально (не можу зрозуміти). Такі знання можуть істотно полегшити життя, позбавивши від неприємностей, пов'язаних із зоровими обманами. Допоможуть краще розуміти деякі природні явища, устрій деяких предметів. Оптичні ілюзії супроводжують нас протягом усього життя. Тому знання основних їх видів, про причини і можливи наслідкі необхідно кожній людині.
У ході дослідження даної роботи можна зробити висновки:
· по-перше, ілюзії, що виникають у процесі сприйняття - де створюваний художником образ індивідуалєн і належить тільки його внутрішньому світу, який залежить від безлічі факторів: особистісних інтересів, нужд і потреб, мотивів, зовнішніх установок й так далі. Характер сприйманого образу й визначає індивідуальність творчого усвідомлення дійсності.
· по-друге, передбачається, що одиницею ілюзорного сприйняття як у творчості художника, що безпосередньо створюючи художній витвір, так і при сприйнятті творів мистецтва виступає художній образ.
· по-третє художник Олег Шупляк в своїх роботах неначе запрошує до гри з такими картинами-ілюзіями, спочатку побачити одне, потім друге, а вкінці все разом у цілісності і таким чином зрозуміти всю філософію задуму.