Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму автомобільного двигуна



Температура газів у циліндрах працюючого двигуна досягає 1800 – 2000 0С. Частина теплоти, що виділяється (для бензинових двигунів – 21… 28%, для дизелів – 29…42%), перетворюється на корисну роботу, частина (12...27% — для карбюраторних двигунів, 15...25 % - для дизелів) - відводиться з охолодною рідиною.

У разі перегрівання двигуна внаслідок недостатнього відведення теплоти його потужність зменшується, а витрата палива збільшуєть­ся. Крім того, це може призвести до заклинювання поршнів, обго­ряння головок клапанів, вигоряння мастила, виплавляння вкла­дишів підшипників, руйнування поверхні шийок колінчастого вала. В карбюраторному двигуні може виникнути детонація.

У разі переохолодження двигуна внаслідок втрати теплоти його потужність знижується, збільшуються втрати на тертя через густе ма­стило; частина робочої суміші конденсується, змиваючи мастило зі стінок циліндра, підвищується корозійне спрацьовування стінок ци­ліндрів унаслідок утворення сірчаних і сірчистих сполук.

В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолоджен­ня:рідинну (здебільшого) і повітряну (рідше).

Температура охолодної рідини, що міститься в головці блока ци­ліндрів, має становити 80...95°С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітря та наван­таження двигуна.

Рідинні системи охолодження бувають: відкриті і закриті. Відкрита система охолодження безпосередньо сполучаєть­ся з навколишньою атмосферою, а закрита, що засто­совується в сучасних двигунах, - періодично, через спеціальні кла­пани в кришці радіатора або розширювального бачка. В закритих систе­мах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини і вона менше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова. Як охолодну рідину використовують воду або антифризи (водяні розчини етиленгліколю, в тому числі «Тосол-А40» і «Тосол-А65» з температурою замерзання не вище ніж -40 та -65 °С від­повідно).

Для повітряних систем охолодження ха­рактерна безпосередня передача теплоти в атмосферу. Потрібна інтенсивність охолодження досягається за допомогою охолодних ре­бер, вентилятора та рефлектора. Витрата охолодного повітря може регулюватися. Система проста за будовою та в експлуатації, за­безпечує швидке прогрівання двигуна після запуску, має невелику масу. Недоліки системи повітряного охолодження: велика потуж­ність, що витрачається на привод вентилятора; шумність роботи; не­рівномірність відведення теплоти по висоті циліндра.

 

Мал. 5.1 Принципова схема охолодження двигуна

1 – радіатор

2 – пробка радіатора

3 – паровідвідна трубка

4 – патрубок підводу рідини в радіатора

5 – патрубок відводу води до насоса

(по малому колу)

6 – термостат

7,9 – рідинна сорочка головки циліндрів і блока

8 – водорозподільний канал

10,13 – крани зливу рідини

11 – рідинний насос

12 – патрубок відводу рідини з радіатора

14 – вентилятор

 

 

Рідинна система охолоджування включає водяні сорочки 9 і 7 (рис. 5.1) охолоджування блоку і головки циліндрів, радіатор 1 рідинний насос 11 і вентилятор 14, а також допоміжні пристрої (термостат 6, сполучні шланги, крани 13 і 10 зливу, датчик температури).

Під час роботи двигуна примусова циркуляція води в системі охолоджування створюється відцентровим рідинним насосом 11, який забирає воду з нижнього бака радіатора і нагнітає її під тиском у водяну сорочку 9, де вона охолоджує стінки циліндрів. Далі вода прямує через отвори і канали у водяну сорочку 7 головки циліндрів. По каналах потоки води рухаються до перемичок клапанних гнізд, схильних до найбільшого нагріву. У холодному двигуні вода прямує термостатом 6 з водяної сорочки до рідинного насоса 11 (радіатора 1 (по малому кругу), минаючи радіатор, а в прогрітому – в верхній бак радіатора (по великому кругу). Проходячи з верхнього бака радіатора в ніжній по численних трубках, вода охолоджується потоком повітря, створюваним вентилятором 14 і междутрубкамі, що поступає. З нижнього бака радіатора вода знов нагнітається насосом 11 у водяну сорочку двигуна. Завдяки високій швидкості руху різниця температур води, що виходить з сорочки охолоджування і входить в неї, невелика (4...7 °С), що створює сприятливі умови для рівномірного охолоджування двигуна.

Система охолодження двигуна ВАЗ-2108– рідинна закритого типу з примусовою циркуляцією рідини, з розширювальним бачком . Система має насос охолоджувальної рідини, нерозбірний термостат , електровентилятор, радіатор з розширювальним бачком , трубопроводи, шланги, зливальні пробки. Привід насоса здійснюється від зубчатого паса приводу розподільного вала. Місткість системи, включаючи опалювач салону, складає 7,8 л. Для контролю температури рідини є датчик , що вкручується у сорочку охолодження головки блоку циліндрів. Покажчик температури рідини встановлюється на комбінації приладів. При роботі двигуна нагріта в сорочці охолодження блоку і головки блоку циліндрів рідина надходить через випускний патрубок по шлангу у радіатор для охолодження або в термостат , у залежності від положення клапанів термостата. Далі охолодна рідина всмоктується насосом і направляється в сорочку охолодження двигуна. По шлангах забезпечується циркуляція рідини і підігрівання пальної суміші у впускній трубі і підігрівши зони дросельної заслінки первинної камери карбюратора. До системи охолодження через патрубки шлангами підключається радіатор нагрівника салону автомобіля.

Мал. 5.2 – Система охолодження двигуна ВАЗ-2108


1. Підвідний патрубок насоса;

2. Шланг відводу охолодної рідини від впускної труби на підігрів карбюратора;

3. Випускний патрубок головки блока циліндрів;

4. Патрубок підводу рідини в радіатор опалювача салону;

5. Шланг відводу рідини з підігріву карбюратора и впускної труби;

6. Термостат:

7. Розширювальний бачок;

8. Пробка розширювального бачка:

9. Відвідний шланг радіатора;

10. Шланг від розширювального бачка до радіатора;

11. Підвідний шланг радіатора;

12. Датчик температури охолодної рідини ;

13. Головка блока циліндрів;

14. Електродвигун;

15. Кожух електровентилятора;

16. Лівий бачок радіатора;

17. Крильчатка електровентилятора;

18. Радіатор;

19. Корпус клапанів пробки розширювального бачка;

20. Випускний клапан пробки;

21. Впускний клапан пробки;

22. Охолоджувальні трубки радіатора;

23. Охолоджувальні пластини радіатора;

24. Датчик включення и виключення електровентилятора;

25. Правий бачок радіатора;

26. Зливна пробка радіатора;

27. Насос охолодної рідини;

28. Зубчатий пас газорозподільного механізму;

29. Упорне кільце сальника;

30. Корпус насоса;

31. Стопорний гвинт;

32. Підшипник валика насоса;

33. Зубчатий шків насоса;

34. Валик насоса;

35. Сальник;

36. Крильчатка насоса;

37. Патрубок підводу рідини з радіатора опалювача салону ;

38. Твердий термочутливий наповнювач;

39. Гумова вставка;

40. Поршень робочого елемента;

41. Вхідний патрубок (від двигуна);

42. Корпус термостата;

43. Кришка термостата:

44. Вхідний патрубок (від радіатора);

45. Патрубок термостата, з'єднаний з розширювальним бачком;

46. Основний клапан термостата;

47. Патрубок термостата для подачі рідини в насос;

48. Перепускний клапан термостата;

49. Тримач;

І. Датчик покажчика температури охолодної рідини;

ІІ. Пробка розширювального бачка;

III. Насос охолодної рідини;

IV. Схема роботи термостата;

А. Температура рідини вище 102 0С;

В. Температура рідини від 87 0С до 102 0С;

С. Температура рідини нижче 87 0С.


Насос охолодної рідини відцентрового типу. Корпус насоса виготовляється з сплаву алюмінію, валик встановлюється в дворядному кульковому підшипнику , що у корпусі стопориться гвинтом . Щоб гвинт не ослаблювався, контури гнізда стопорного гвинта керняться після зборки. Підшипник не має внутрішньої обойми, роль обойми виконує валик насоса. При зборці підшипник заповнюється мастилом Літол-24 і надалі не змащується. На передній кінець валика напресовується зубчатий шків, на задній крильчатка . Зубчатий шків виготовляється з металокерамічної композиції. До торця крильчатки, загартованої струмами високої частоти, на глибину 2-3 мм притискається упорне ущільнювальне кільце сальника , виготовлене з графітової композиції. Сальник нерозбірний, запресовується в корпус насоса і запобігає підтіканню охолодної рідини.

Радіатор розбірний трубчасто – пластинчатий з пластмасовими бачками . Серцевина радіатора складається з алюмінієвих трубок і алюмінієвих охолодних пластин , кріпиться до пластмасових бачків і ущільнюється гумовими прокладками. Радіатор не має заливної горловини, верхній патрубок бачка з'єднується шлангом з розширювальним бачком. Лівий бачок має також підвідні і відвідні патрубки для приєднання шлангів . Правий бачок радіатора має зливальну пробку і датчик включення і вимикання електровентилятора. Розширювальний бачок виготовляється з напівпрозорої пластмаси, кріпиться ременем до кронштейнів лівого крила кузова. Нижній патрубок розширювального бачка з'єднується шлангом з термостатом. Для запобігання утворенню парових пробок верхній патрубок бачка з'єднується шлангом з патрубком радіатора. Бачок має заливну горловину, що закривається пластмасовою пробкою з випускним (паровим) і впускним клапанами. Клапани в пробці встановлюються в окремому нерозбірному корпусі. Тиск початку відкриття випускного клапана складає 1,1 кгс/мм2, впускного - 0,03- 0,13 кгс/мм2. Для повного зливу рідини із системи повинні бути вивернуті зливальні пробки з бачка радіатора і з блоку циліндрів, а також обов’язково повинна зніматися пробка розширювального бачка.

Електровентилятор складається з електродвигуна і крильчатки . Крильчатка чотирилопасна, виготовляється з пластмаси. Лопасті крильчатки мають змінний по радіусу кут установки і для зменшення шуму змінний крок по маточині. Крильчатка установлюється на валу електродвигуна і притискається гайкою. Для кращої ефективності роботи електровептилятор знаходиться в кожусі , котрий кріпиться на кронштейнах радіатора в чотирьох точках. Електровентилятор у зборі встановлюється в гумових втулках і кріпиться гайками на шпильках кожуха. Вмикання і вимикання електровентилятора здійснюється в залежності від температури охолодної рідини датчиком типу ТМ-108, вкрученим у бачок радіатора з правої сторони. Температура замикання контактів датчика 990С, розмикання 940С.

Термостат системи охолодження прискорює прогрів двигуна і підтримує необхідний тепловий режим. При оптимальному тепловому режимі температура охолодної рідини повинна бути 85-950С. Термостат складається з корпуса і кришки , що завальцьовуються разом із сідлом основного клапана . Термостат має вхідний патрубок входу охолодної рідини з радіатора, вхідний патрубок шланга перепуску рідини з головки блоку циліндрів у термостат, патрубок подачі охолодної рідини в насос і патрубок шланга розширювального бачка. Основний клапан запресовується в стакан, у якому завальцьована гумова вставка . У гумовій вставці знаходиться сталевий полірований поршень, закріплений на нерухомому тримачі. Між стінками стакана і гумовою вставкою знаходиться термочутливий твердий наповнювач. Основний клапан притискається до сідла пружиною. На основному клапані кріпляться дві стійки, на які встановлюється пропускний клапан, що підтискається пружиною. Термостат, в залежності від температури охолодної рідини, автоматично включає або відключає радіатор системи охолодження, пропускаючи рідину через радіатор, або минаючи його.

 

Контрольні запитання

1. Для чого призначена система охолодження двигуна?

2. Яка будова рідинної системи охолодження?

3. Як працює рідинна система охолодження?

4. Для чого призначений термостат і як він працює?

5. Як працює рідинний насос?

6. Для чого призначений і як побудований радіатор?

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.