Концепція безпорогової лінійної залежності доза-ефект

У радіобіологічних експериментах на клітинному і молекулярному рівнях показана можливість навіть одиничних актів іонізації викликати порушення деяких спадкових механізмів. Крім того, не можна виключити можливість виникнення порушень у клітинних структурах при малих дозах опромінення і соматико-стохастичних і генетичних ефектів, обумовлених цими порушеннями. При відсутності прямих доказів впливу опромінення в малих дозах або, навпаки, нешкідливості такого опромінення і з урахуванням необхідності обережного, гуманного підходу до нормування радіаційного впливу при виробленні норм радіаційної безпеки, була запропонована гіпотеза про відсутність порога для стохастичних ефектів опромінення і про лінійної залежності між дозою і ефектом в області малих доз. Ця гіпотеза у вигляді офіційної концепції прийнята Міжнародним комітетом з радіаційного захисту МКРЗ і Науковим комітетом з дії атомної радіації ООН (НКДАР ООН) за основу при оцінці та прогнозуванні збитку від використання іонізуючого випромінювання та для здійснення практичних розробок в галузі радіаційного захисту. Найчастіше цю гіпотезу називають концепцією безпорогової лінійної залежності доза-ефект.

Відповідні коефіцієнти лінійного зв'язку між дозою опромінення і різними стохастичними (випадковими) ефектами встановлюють на основі відомих даних про випадки смерті в результаті виникнення злоякісних пухлин і генетичних дефектів у перших двох поколіннях потомства опромінених осіб при великих дозах. Як правило, ці коефіцієнти відображають у очікуване число випадків n смерті від злоякісних пухлин і генетичних дефектів, віднесені до колективної дози 104 чол. Зв. Крім того, при оцінках впливу випромінювання часто використовують коефіцієнт ризику r, рівний середній індивідуальній ймовірності смерті в результаті опромінення, віднесеної до дози 1 Зв. Між коефіцієнтом ризику r і очікуваним числом випадків n смерті існує простий зв'язок:

n = r • 104

Тут r = Зв^-1; n = число случаев/104 чол. Зв.

У Табл. 10 наведені значення коефіцієнтів індивідуального ризику виникнення смертельного захворювання злоякісними пухлинами або спадкових дефектів в результаті опромінення тіла або окремих органів дозою 1Зв, прийняті МКРЗ в 1977 і 1990 рр..

Табл. 10. Коефіцієнти ризику, прийняті МКРЗ в 1990

* У всіх поколіннях

Ризик захворювання смертельним раком при опроміненні всього тіла становить 5•10^-2 Зв^-1 для популяції, що включає людей різного віку.

Якщо відома отримана доза, Е, ризик виникнення смертельного захворювання в подальшому житті людини, становить R= 5•10^-2•E

Що стосується спадкових дефектів, то МКРЗ рекомендує використовувати величину 1•10^-2 Зв^-1 для популяції будь-якого віку і 0,6•10^-2 Зв^-1 для працюючих, оскільки є відмінності у віковому розподілі. На основі цих даних МКРЗ рекомендовано встановити для професійного опромінення усередненних за п'ять років дозову прогалину в 20 мЗв/рік , для окремих осіб з населення – 1мЗв/год. Методики МКРЗ дозволяє за певною процедурою визначати і ризик не смертельних онкологічних захворювань.

Слід віддавати собі звіт в тому, що при опроміненні малими дозами невеликих контингентів людей існуючий ризик появи ефектів нікчемний, а виявлення таких ефектів на тлі спонтанної захворюваності нереально. У біології ймовірність прояву ефекту менше 0,05 вважається незначущим. Звідси можна розрахувати колективну дозу, при якій з імовірністю не менше 95% не виникає жодного додаткового випадку раку. Таку колективну дозу при бажанні можна назвати умовним порогом колективної дози. Це дозволяє в зазначеному сенсі говорити про умовний поріг колективної дози, обов'язково із зазначенням ймовірності прояву ефекту.

Табл.11. Реакція організму людини на інтенсивне одноразове опромінення

Поиск по сайту: