Зірочки:Встигнемо, встигнемо, встигнемо, встигнемо...Спіши за нами!
Вовк:За вами, за вами, ха-ха-ха!
(Вибігає за зірочками. Заходять Ангелинка і Куцохвостик. Оглядають галявину).
Ангелинка:Так, це саме тут. Бачиш той кущик, який я фарбувала, а ти під ним ховався?
Ось і фарба моя з пензликом, а он сніжинка на ялинці – бачиш, як сяє, її ангелики самі зробили. Ми прийшди, швидше клич зайчиків!
Куцохвостик:Зайці, сюди, до мене!!!
Ангелинка:(Дивиться на небо): Поглянь, Куцохвостику!
Куцохвостик:Нічого не бачу...
Ангелинка(плаче): І я не бачу...
Куцохвостик(Здогадується): Зорі! Вони мали бути там?
Куцохвостик:Невже ми запізнилися? Як же це вийшло, друзі?
Входять зайці маршовим кроком.
Старий:Раз – два! Стій, раз – два! Вільно! Розі-йдись!
(Зайці кидаються до Ангелинки, та плаче)
Заєць 1:Що сталося, Куцохвостику? Чому вона плаче?
Заєць 2:Ну, не мовчи.
Зайка:Кажи як є.
Зайчиха:Кажи, синку.
Куцохвостик:Ми запізнилися – Вовк вкрав зорі.
Зайчиха:Гі-й! Вкрав!
Заєць 3:Як вкрав?
Заєць 4:Це правда?
Заєць 5:Невже вкрав?
Малюк І:То Святий Миколай не прийде?
Малюк ІІ:Як не прийде?
Загальний гамір.
Старий:Ану припиніть галасувати! Ми мусимо щось придумати! (До дітей у залі): Ви бачили, куди побіг Вовк? Ось що, ми можемо наздогнати Вовка і забрати у нього зорі.
Ангелинка:(прислухається): Пізно, любі зайчики, ви не встигнете! Чуєте?! (Чути дзвіночки і небесну музику). Небесна брама вже відчинилася!
Куцохвостик:Думайте, зайці, думайте!
Знову гамір. Чути репліки: «А може...А якщо...Ні, не вийде...» Малюки тим часом смикають всіх по черзі, але всі від них відмахуються. Врешті Малюк І вилазить на пеньок).
Старий:Зайці, ши-куйсь! За ліхтариками з усіх лап розбі-жись! (Зайці розбігаються). Ми встигнемо, Ангелинко, швидше від зайця нема звіра! (Раптом): Ой, чого це я стою? (Кидається за зайцями).
Небесна музика. Заходить Святий Миколай.
Миколай:Як темно, мої Ангелики, погляньте, чи не зявилася зоряна стежечка?
Ангел ІІІ:Здається, я бачу, отче, ось загорілася зірочка!
Ангел ІV:А онде друга, третя, четверта...
Ангел V:Отче, ми знайшли стежечку на землю!
Миколай(виходить на середину): Слава Ісусу Христу! Що ж це? Скільки ходжу цією стежкою, а такого дива ще не бачив, це ж зайчики!
Малюки кидаються до Миколая.
Малюк І:Святий Миколай!
Малюк ІІ:Прийшов до нас!
Малюк І:Ми!
Капловух:Ми всі!
Малюк ІІ:Світили тобі!
Малюк І:Ліхтариками.
Зайці:Ось! (показують).
Миколай:Ну що ви, малеча? Хіба мої ангелики побачили б ваші ліхтарики з такої висоти?
Старий:А як же тоді?
Ангел І:Нам світили не ліхтарики, а ваші серця, щирі та ясні.
Миколай:І саме вони показали нам дорогу на землю. Дякую вам, милі мої зайчики!
Ангел ІІ:Але що сталося з зірочками?
Ангел ІІІ:Чому вони...
На сцену, дико завиваючи, вибігає Вовк, дуючи собі лапи.
Вовк:у-у-у-у-у! А-а-а-а-а!
Миколай:До чого ж ти так, Вовче, лапи попік?
Старий: Злодюзі по заслузі!
Зайчиха:Отримав Вовк урок!
Малюки:Не пхати лапи до зірок!
Ангел ІV:А де ж твоя добра фея?
Вовк:У-у-у! Не знаю-ю-ю! Як крізь землю провалилася.
Куцохвостик:Так, крізь землю й провалилася. Я сам бачив!
Ангелинка:Це ж чорт був, він тебе лихого навчав, а ти й слухав.
Вовк:Я не знау-у-у-у-у! Я більше не буду-у-у-у! Лапи мої, лапи!
Миколай:Ех ти, лукавий звіре, ось тобі (дістає і дає Вовкові мазь). Помасти лапи. Але одразу не загоїться, зірки нечисті лапи сильно обпікають.
Вовк бере мазь і, завиваючи втікає.
Миколай:Ну, а для вас, любі зайчика, є у мене для кожного дарунок, і коли ви вже всі тут, то...
Ангелинка:Отче Миколаю...
Миколай:Що, моя люба?
Ангелинка:Хотіла просити тебе, отче Миколаю, щоби замість мого подарунка ти повернув цьому зайчикові його справжній колір.
Миколай:Молодець! Завжди потрібно виправляти шкоду, навіть ненавмисно заподіяну.
Ангел V:Але мені здається, отче Миколаю, що Ангелинка так і не запитала свого нового друга, чи сподобалася йому його нова шубка.
Куцохвостик:Сподобалась, ой як сподобалась, якби не ця шубка, мене б вовк вже давно з’їв.
Миколай:Може б ти хотів таким і залишитися?
Куцохвостик:Ой так! Ой, ні...Я не хочу мати іншу шубку, ніж у моїх друзів. От якби можна і їм такі шубки мати...
Старий:А може, можна?
Зайці:А може, можна?
Ангелинка:Отче Миколаю, зроби це диво, нехай би всі зайчики стали білі, адже взимку у лісі вони такі беззахисні...будь ласка...
Ангел І щось шепче на вухо Св. Миколаю, Миколай сміється.
Миколай:Ну, тут я знаю, хто нам поможе. Є у мене один зайомий маляр.
Ангелинка:Я?! Дякую тобі, отче Миколаю!
Ангел ІІ:Але фарба та, друзі мої, зимова, і зійде вона разом зі снігом.
Миколай:Атепер, дітоньки мої, час прощатися. Треба мені вирушати в путь далеку. Усю землю за ніч обійти – це вам не жарти. А на доріжку заспівайте-но мені пісню «Ой, хто, хто Миколая любить».