Ви пограйтеся зі мною

Дія І

Картина І

(Танець Ангелів і Ялинок. Наприкінці Ангели відходять, з’являються Зайчик в сірій шубці, ховається за ялинками. За ними женеться Вовк.Обоє зникають. На сцену знов виходять Ангели, прикрашають снігом ялинки).

1. Ангел 1:От, здається, і все.

2. Ангел 2:Гарно вийшло.

3. Ангел 3:Ніколи земля так не схожа на небеса, як взимку: білі шапки дерев ніби хмарки на білому тлі неба, та й під ногами біло-біло – ходиш по землі, як по хмарах...

4. Ангел 4: (раптом згадує): Ангелинка!

(Ангели починають шукати Ангелинку з вигуками «Ангелинко, де ти? А-у-у-у-у! Вдалині чується вовче виття. Ангели знову гукають Ангелинку. Раптом на сцену вбігає Ангелинка).

5. Ангелинка:Еге-е-е-ей! Ой, ангелики, ой як це було смішно!

6. Ангел 5:Ну, чисто дитина, що сталося?

7. Ангелинка (сміючись): Я фарбувала кущик зимовою фарбою, я старалася, кущик вийшов білий-білий! Був сірий, а став білий!

8. Ангел 6:Ай-яй-яй! Що ж ти наробила, Ангелинко! Хіба можна так пустувати?

9. Ангелинка:Але ж зайчик став таким гарним: білим, пухнастим, наче сніг, сніжний зайчик!

10. Ангел 1:Ангелинко! А зайчикові сподобався його новий колір?

11. Ангелинка: (розгублено): Я...я не знаю... Я не запитала.

12. Ангел 2:А може, він зараз сидить десь на пеньочку і гірко-гірко плаче через твої пустощі.

13. Ангелинка:Але ж я не пустувала, я ненавмисне, я не знала, що він сидів під кущиком!

14. Ангел 3:Хіба зайчикові від цього легше?

15. Ангелинка (зовсім розгублено): Що ж тепер робити?

16. Ангел 4:Не знаю, не знаю... Мусимо вирушати, взимку сонце скоро сідає, отже, треба поспішати назустріч святому Миколаю!

17. Ангелинка:А як же бідний зайчик? Я не хочу, щоб він плакав через мене. Я мушу залишитися в лісі, знайти його та все виправити.

18. Ангел 5:Як же ти це виправиш?

19. Ангелинка:Я попрошу святого Микалая...замість мого заповітного бажання...повернути його колір...

20. Ангел 6:Але ж ти так довго чекала на здійснення свого бажання?

21. Ангелинка:Нічого, я чекала так довго, - почекаю до наступного року. Головне тепер – знайти зайчика.

22. Ангел 1:Гаразд, Ангелинко, біжи шукати свого зайчика, але поспішай, до приходу святого Миколая залишилося зовсім мало часу.

23. Ангели(разом): Бережи тебе Бог! (виходять).

24. Ангелинка:Ну чому зі мною завжди стаються якісь історії? Напевно, я якесь неправильне ангелятко. Алемені так хочеться бігати, гратися, жартувати і навіть трохи бешкетувати.

Я маленька Ангелинка,

В мене бала пелеринка,

В мене крильця за спиною,

Ви пограйтеся зі мною.

Ой, мені ж треба шукати зайчика, ви його не бачили? Куди він побіг?...Дякую! (або) Нічого, я всеодно його знайду. (Виходить).

Вбігає вовк

25. Вовк: Не втечеш, куцохвостий, не втечеш! Швидко бігаєш, а не втечеш. (дістає велику моркву на мотузці). Сам мені в лапи скочиш. Кладемо морквинку і ховаємося за ялинку, зайчик до морквини, а ми мотузку тягнемо ось так, зайчик за морквиною стриб, стриб і прямо мені в лапи. (Знову кладе моркву на середину сцени, розмотує мотузку і ховається). Ловися, зайчику, великий та маленький...

Картина ІІ

(Заяча галявина. На сцені Старий Заєць читає газету. Зайчиха мама доглядає малюків, малюки граються. Зайка і Пухнастик тримаються за лапки. Капловух нудиться. Пісенька Зайки і Пухнастика):

86. Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по небу місяць пливе.

Я про кохання пісню співаю,

Тебе кохаю серце моє.

87. Старий:(Складає газету): Ех, нічого не бачать старі очі, самі лише заголовки і можу прочитати.

88. Зайчиха:А ви попросіть Капловуха, він вам почитає.

89. Капловух:Із задоволенням, дядечку!

90. Старий:По-перше, я ще не такий старий, щоб мені вголос читали. По-друге, розумному зайцю досить і заголовків. А по-третє, капловухим газет краще вхагалі не читати.

91. Зайчиха:А я вам, куме, і без газет все розповім.

92. Старий:А розповідайте.

93. Зайчиха:А от і розповідаю. Китайські зайці в космос полетіли, а проти свинячого грипу у зайців імунітет, а ще...(шепче на вухо).

94. Старий:Та що ви кажете?

(Малюки граються. Гра проходить стадії від мирної гри до «моє-твоє», «дай-не дам», б*ються, плачуть. Зайка і Пухнастик їх втішають, дають кожному по морквинці, ті смокчуть.

95. Зайка:Мій зайчик, (закохано дивиться), мій Пухнастик...

96. Пухнастик:Моя Зайка, моя лапонько...

97. Зайка:Ох, ти такий...

98. Пухнастик:А ти така...

99. Капловух(не витримує і передражнює, але по-доброму): Мій зайчик, мій Пухнастик, він такий, а ти така...(Сміються). Скільки можна! Давайте краще пограємось.

100. Зайка:У зайців-мисливців.

101. Пухнастик:(закохано дивиться на Зайку). У зайців-мисливців...

102. Капловух:Ну, гаразд, рахуймося.

103. Малюки(разом): І я, і я, і ми також!

104. Капловух:Ну, гаразд, і ви також.

105. Старий:А мене візьмете?

Капловух:Ну звичайно, дядечку!

106. Малята(тягнуть зайчиху): І мамуся, і мамуся!

107. Зайчиха(сміється): І мамуся, і мамуся.

108. Капловух:Ну, нарешті, рахуймося.

Раз – два –три – чотири – п*ять

Вийшов зайчик погулять,

Як нам бути, що робити,

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувать:

Раз – два –три – чотири – п*ять...

З*являється Куцохвостик, за ним непомітно крадеться Чорт.

109. Куцохвостик(кричать): Зайці! Зупиніться, послухайте мене! Зайці, друзі мої!

110. Чорт(підказує Куцохвостику): Гей, гей, гей, чекай, не спіши, вони ж іще не бачили твоєї нової шубки.

111. Куцохвостик:А й справді, я й забув. Погляньте, подивіться лише, яка в мене шубка, біла-біла, як сніг. Правда, здорово? Вовку тепер нізащо мене не зловити. Ось, дивіться...

(Чорт тим часом шепче щось на вухо Старому Зайцю).

112. Старий:А сірий, рідний колір тобі вже не до вподоби?

113. Куцохвостик:Та ні, я...

(Чорт тим часом бігає від зайця до зайця і кожному щось шепоче на вухо). А

114. Капловух:Фарбоний Лис я ще чув, а от фарбований заєць...ха-ха-ха!

115. Зайчиха:Ой сором, сором який!

116. Зайка:Ти думаєш, що такий увесь білий, кращий від мого Пухнастика? А от і ні! Для мене мій Пухнастик миліший від усіх зайців у білих шубах. Бо він чесний, він завжди залишається собою, а не перефарбовується, як деякі!

117. Пухнастик:Гадаю, вона права.

118. Зайчиха: І не соромно тобі, Куцохвостий?

119. Старий:Соромно, соромно йому...Вітців, дідів своїх цураєшся! Не по ньому вже, бач, батьківський колір.

120. Капловух:Зрадник!

121. Зайка:Відступник!

122. Старий:Запроданець! Ходімо звідси. Ми тут не до кольору.

(Всі йдуть. Залишаються тільки малюки. Куцохвостик плаче).

123. Малюк І:А мені подобається.

124. Малюк ІІ:І мені подобається.

125. Малюк І:Мені всеодно, яка в тебе шубка.

126. Малюк ІІ:І мені всеодно.

127. Малюки:Ти хороший.

128. Зайчиха:Діти!

129. Малюк І:Ой!

130. Малюк ІІ:Ай! Па-па, Куцохвостику!

131. Малюк І:Па-па! (Тікають).

132. Куцохвостик:І хто мене тягнув за язик шубкою хвалитися?

133. Чорт:Я тягнув! Попався, Куцохвостий!

134. Куцохвостик:Ой!

135. Ангелинка:Не смій його чіпати! Не бійся, зайчику, я захищу тебе!

136. Чорт:Ой, не можу, зараз лусну від сміху! (Різко і зло): Геть звідси, малявко, не ставай мені на дорозі!

137. Ангелинка(піднімає з землі перший ліпший прутик, наступає на чорта): Відпусти його!

138. Чорт:А що, обох заразом і знищу!

139. Куцохвостик:Тікай, Ангелику! Лиши мене, куди тобі з таким прутиком проти такого чортиська!

140. Ангелинка:Не бійся, зайчику, я тебе не залишу, я допоможу тобі!

141. Чорт:Ну все, малявко, набридла ти мені. (передражнює): Я тобі допоможу...Та тобі самій допомога потрібна! А ніхто не допоможе!

142. Ангелинка:Допоможе! (Звертається до залу): Дітки, хто з вас слухається тата і маму? 143. Діти:Я!!

(Ангелинка бється з чортом).

144. Ангелинка:Ось тобі, Чорте! Хто молиться вранці й увечері?

145. Діти:Я!!

146. Ангелинка:Ось тобі! Хто має вірних друзів?

147. Діти:Я!!

148. Ангелинка:А хто чекає Святого Миколая?

149. Діти:Я!!

(Ангелинка перемагає Чорта і той тікає).

150. Куцохвостик і Ангелинка:Ура! Дякуємо вам, малята!

(подає лапку Ангелинці) Куцохвостик.

Ну що ти, Ангелинко, якби не ти, мене б вовк ще вранці з’їв. (Раптом): Ой! Ой-ой-ой-ой-ой! Ох я пустоголовий, як же я забув, як же я міг забути?

Ой, ой, ой! Вовк, тобто Чорт...Ні, Вовк!

Я випадково почув, як чорт змовлявся з вовком вкрасти зірки із зоряної стежечки, що нею Святий Миколай має на землю сходити.

Я хотів розповісти про це зайцям, я сподіваюся, що гуртом ми щось вигадаємо. Ми, зайці, знаєш, які дружні... були. Але ми... посварилися.

А тобі моя лапка.

Поиск по сайту: