Рух крові по судинах з деяким наближенням можна розглядати як рух рідини з певними реологічними властивостями по трубі круглого перерізу. Обмежимося розглядом ламінарного стаціонарного потоку, хоча на деяких ділянках артеріальної системи течія не є ні стаціонарною, ні ламінарною, а пульсуючою. В капілярній системі кровообігу такий підхід взагалі є неприйнятний, оскільки розміри кров'яних клітин є співмірні з діаметром судин.
Рушійна сила течії Fmу достатньо довгому циліндрі радіуса r дорівнює
де DР - перепад тисків.
У стаціонарному потоці ця сила компенсується силою тертя Fmp, яка пропорційна площі бокової поверхні циліндра S6 і градієнту швидкості v'
де , l- довжина труби,
Тоді
У стаціонарному випадку Fm= Fmp. Якщо припустити, що біля поверхні стінок існує безмежно тонкий нерухомий шар рідини, тобто при r=R, v(R)=0і координата у змінюється усередину труби по радіусу, тобто r=R-y, dr=-dy (рис. 10.1), отримаємо
Після заміни змінних та інтегрування останнього співвідношення отримаємо розподіл швидкості рідини по перерізу труби
(10.1)
Отже, швидкість у трубі розподіляється за параболічним законом (рис. 10.1), причому на осі труби r=0вона набуває максимального значення vmax
(10.2)
або, підставляючи (10.2) в (10.1), отримуємо
(10.3)
Середня за площею поперечного перерізу швидкість vсрзнаходиться інтегруванням (10.3) в полярних координатах:
. (10.2)
З урахуванням (10.3) маємо
.
Формула Хагана-Пуазейля зв'язує розхід рідини (об’ємну швидкість) з перепадом тиску. Отримати її можна як добуток середньої швидкості течії на площу перерізу
(10.4)
Об'ємна швидкість рідини в трубі вимірюється в м3/с і є пропорційна четвертому степеню радіуса труби. При збільшенні радіуса труби в 1,2 рази об'ємний розхід рідини збільшиться більш ніж вдвічі при незмінному перепаді тиску.
При протіканні рідини через труби змінного перерізу існує взаємозв'язок між радіусом, швидкістю і тиском (рис. 10.2).
Причому для ньютонівських рідин виконується співвідношення
,
де А - площа перерізу труби.
Крім цього, із закону збереження енергії витікає рівняння Бернуллі (при нехтуванні в'язкістю)
де р0 - гідростатичний тиск у точці при v = 0.
Для кровоносних судин врахування внутрішнього тиску і його зміни має велике значення, оскільки він призводить до пружної або в'язкопружної деформації стінок e
Нехай на ділянці l під дією тиску рідини Р виникають пружні деформації e, тоді за законом Гука напруження s в стінці труби дорівнюють
де Е – модуль Юнга стінок труби.
Напруження також можна визначити як відношення сили, яка розтягує трубу в радіальному напрямку, до площі поперечного перерізу стінки труби s=l·d, товщина якої дорівнює d
Пронормуємо силу за довжиною труби
тоді
Сила розтягання F1стінки труби спричиняється тиском Р і залежить від радіуса труби. Визначається вона з рівняння Лапласа
(10.5)
У стаціонарному режимі напруження, спричинені тиском рідини, компенсуються пружними напруженнями
де Ed – жорсткість стінки труби.
Отже, радіальна деформація труби
(10.6)
– пропорційна до внутрішнього тиску і квадрата радіуса труби, але обернено пропорційна до жорсткості стінки труби.
Відносна радіальна деформація, яка визначається напруженням, – пропорційна радіусу труби
(10.6а)
З (10.6) випливає важливий для вивчення кровоносної системи висновок, що при одному і тому ж тискові судини більшого діаметра піддаються більшим деформуючим напруженням у порівнянні з дрібними судинами.
Рух крові в судинах
Гемодинаміка – галузь науки, яка вивчає фізичні особливості протікання крові в судинах. Суттєвий вклад у розвиток гемодинаміки зробив лікар і фізіолог Жан Луі Марі Пуазейль (1799-1869). Сучасна гемодинаміка у зв'язку із швидким розвитком медичної техніки розв'язує задачі, які виникають при конструюванні пристроїв екстракорпорального кровообігу (штучна нирка, апарат "серце-легені", протези судин та клапанів серця тощо). Гемодинамічні дослідження мають велике значення для діагностики і терапії серцево-судинних захворювань.
Основні особливості течії в кровоносній системі:
1) протікання крові в артеріальній системі має пульсуючий характер;
2) судини розтягуються у повздовжньому і радіальному напрямах, вони є непрямолінійними і розгалуженими;
3) протікання крові в крупних судинах має турбулентний характер зі значними вхідними ефектами;
4) в капілярах кров не можна розглядати як однорідну рідину;
5) кров веде себе як псевдопластична тиксотропна рідина, на в'язкість якої також впливає ефект Фареуса-Ліндквіста.
Ці обставини утруднюють гідродинамічні розрахунки протікання крові, тому експериментальні дослідження набирають особливої ваги (прозорі трубки, ультразвукова діагностика, лазерна доплерівська анемометрія тощо). Деякі експериментально отримані гідродинамічні характеристики системи кровообігу людини зведені в табл. 10.1.
Відомі геометричні і гідродинамічні характеристики системи кровообігу дозволяють зіставляти їх, а також здійснювати моделювання процесів, які відбуваються у системі кровообігу, що сприяє глибшому розумінню функціонального призначення окремих елементів, відділів і системи в цілому.
Таблиця 10.1. Деякі експериментально отримані гідродинамічні характеристики системи кровообігу людини
Тип судини
Середня
Діаметр,
Середній
Число
Гідродина
швидкість,
м
градієнт
Рейнольдса
мічний
м/с
швидкості біля стінки судини, с"1
Re
опір, (дин-с)/см5
Аорта
4,8·10-1
2,5 10-2
3,4 103
Артерії
4,5·10-1
4,0·10-3
5,0102
(3,9... 120)· 103
Артеріоли
5,0·10-3
5,0·10-5
7,010'2
2·1010
Капіляри
1,0·10-3
8,0 10-6
2,010"3
3,9·1011
Венули
2,0·10-3
2,010-5
2,010'2
4·109
Вени
1,0 10-1
5,010-3
1,4102
(0,25...3,2) ·103
Порожниста вена
3,8 10-1
3,010-2
3,3103
Кров'яний тиск
Рушійною силою, яка змушує кров переміщатись по судинах в напрямку аорта ® артерії ® капіляри ® венули ® крупні вени ® порожнисті вени є відповідний градієнт кров'яного тиску. Усереднені значення артеріального і венозного кров'яного тиску для різного ступеня розширеності судин показані на рис. 10.3.
Максимальний тиск, який досягається у момент викиду крові із серця в аорту, називається систолічним.Після повного виштовхування крові з серця і закриття аортальних клапанів тиск падає до значення, яке відповідає діастолічномутиску.
Різниця між систолічним і діастолічним тисками називається пульсовим тиском(рис. 10.4).
Коливання кров'яного тиску зумовлені пульсуючим характером кровотоку і високою еластичністю та розтягувальною здатністю судин. У людини при віддаленні від аорти змінюється форма і амплітуда пульсової хвилі.