Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості



 

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП). Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, виникають два варіанти: або сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або сукупні видатки є надмірними щодо потенційного ВВП.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив (рис. 9.6 ).

 

Рис. 9.6. Рецесійний розрив

 

Таким чином, рецесійний розрив – це ситуація, коли потенційному ВВП (Yp) відповідають видатки на рівні E2. Але фактично економіка витрачає E1 що менше E2. Тому фактичний ВВП (Y) менший потенційного ВВП (Y<Yp). Графічно рецесійний розрив – це відстань по вертикалі між лініями E1 і E2. Кількісно рецесійний розрив – це величина, на яку автономні видатки мали б зрости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без зростання цін.

Другий, протилежний варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив (рис.9.7).

 

Рис. 9.7. Інфляційний розрив

 

Отже, інфляційний розрив – це коли для закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка має здійснювати видатки на рівні E2. Але насправді її видатки становлять E1, що більше E2. Унаслідок цього фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП (Yn>Yp). Графічно інфляційний розрив є відстанню по вертикалі між лініями E1 і E2. Кількісно інфляційний розрив – це величина, на яку автономні видатки мали б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін.

Підсумуємо. Рівноважний ВВП можна визначити двома методами: „видатки-випуск” та „вилучення-ін’єкції”. В основі кейнсіанської моделі „витрати-випуск” лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами: чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки. Модель „вилучення-ін'єкції” базується на тому, що в потоці “доходи -витрати” постійно виникають вилучення і ін’єкції. Виробництво породжує певну величину безподаткового доходу. Частку цього доходу домогосподарства та підприємства не споживають, а заощаджують, що є вилученням із потоку “доходи-витрати”. Виробництво теж може частково переключитися із споживчих товарів на інвестиції, які, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін’єкційні витрати у потоці “доходи-витрати”, бо вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження.

Рівновага в економіці може забезпечуватися при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.