Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Концепція мультиплікатора та акселератора



Взаємозв’язок проблем споживання, заощадження та інвестицій можна пояснити за допомогою моделей мультиплікатора й акселе­ратора.

Концепція мультиплікації інвестицій, висунута Джоном Мейнардом Кейнсом, стала сьогодні найважливішим практичним виходом еконо­мічної теорії і широко використовується для обґрунтування рішень урядів у самих різних країнах. Однак справедливо буде відзначити, що вперше поняття мультиплікатора (multiplicator — множник) ввів англійський економіст Р. Ф. Кан (1931).

Відправним пунктом у теорії мультиплікатора Дж. М. Кейнса є ви­зна­чення ролі інвестицій у рості обсягу національного доходу та зайня­то­сті. Дж. М. Кейнс звертає увагу на ту обставину, що ріст інвестицій викли­кає залучення у виробництво додаткових робітників, тобто збільшує зайня­тість, а з нею — дохід і споживання. Особливо підкреслюється, що первісне збільшення зайнятості, викликане новими інвестиціями, призво­дить до додаткового росту зайнятості і доходу в зв'язку з необхідністю задоволення попиту додаткових робітників.

Згідно з Дж. М. Кейнсом, мультиплікатор указує, що коли відбу­вається приріст загальної суми інвестицій, то дохід зростає на величину у К разів більшу, ніж приріст інвестиції. Під "інвестиціями" розуміються інвестиції державних і громадських організацій, а також деякі приватні інвестиції, зв'язані з винаходами і нововведеннями, що відзначаються високим ступенем ризику і невизначеності.

Кількісно, відповідно до загальноприйнятої схеми, це виглядає так:

 

, (9.1)

де K – мультиплікатор (коефіцієнт підсилення),

Y – приріст доходів,

I – приріст інвестиційних витрат.

Мовно цю математичну формулу можна виразити так: муль­ти­плікатор інвестицій є відношення збільшення доходу до збільшення інвес­тицій, які його викликали.

Звичайно K > 1, тому що приріст інвестиційних витрат I — це частина приросту доходу. Відношення доходів до інвестицій, що їх викли­кали, буде характеризувати ефективність останніх.

В основі міркувань Дж. М. Кейнса лежить макроекономічне співвід­но­шення .

Оскільки, згідно з Дж. М. Кейнсом, усі заощадження переходять в інвестиції, то далі рівняння записується наступним чином: .

Звідси, відповідно до правил алгебри, одержуємо значення мульти­плікатора, а оскільки чисельник більше знаменника при C > 0, то K > 1. У зміненому вигляді (після ділення на Y) одержуємо, що дане рівняння відбиває важливе макроекономічне співвідношення:

 

. (9.2)

 

Математично Дж. М. Кейнс показує, що не можна допустити, начебто первісне збільшення витрат може розширювати дохід і споживання до нескінченності, тому що збільшення доходу відбувається в спадній геометричній прогресії. Мультиплікаційний ефект лімітований тим фактором, що відома частина кожного чистого збільшення доходу зберігається. Мультиплікатор знаходиться у відношенні зворотної пропорційності до граничної схильності до заощадження (MPS):

 

. (9.3)

 

Чим сильніше схильність до заощадження, тим слабкіше мультиплікатор. Мультиплікаційний ефект припиняється в той момент, коли приріст заощадження стає рівним приросту доходу, тобто .

Мультиплікатор Дж. М. Кейнса називають простим інвестиційним мультиплікатором з тієї лише причини, що він ґрунтується на дуже простій моделі економіки. Теорія мультиплікатора у неокейнсіанців (Е. Хансен, Р. Харрод) отримала назву складного мультиплікатора, бо була розглянута в динаміці й охоплює не тільки інвестиції, а й банки, податки та споживання.

Суть складного мультиплікатора можна розглянути за допомогою методу "ін'єкції – вилучення". Рівноважний рівень національного доходу досягається у випадку рівності ін’єкцій вилученням. У протилежному випадку будь-який надлишок вилучень над ін’єкціями стає причиною недостатності загальних витрат, що викликає падіння національного доходу, а будь-який надлишок ін’єк­цій над вилученнями призводить до надлишку загальних витрат, що сприяє росту національного доходу.

Кількісно складний мультиплікатор можна виразити також, як і простий, через граничну схильність до споживання й граничну схильність до заощадження. Відмінність полягає в тім, що у випадку зі складним мультиплікатором під споживанням розуміються ін'єкції, а під заощадженнями — вилучення. Таким чином, об’єктом дослідження складного мультиплікатора виступає економіка країни в цілому, а не її окрема частка.

Відзначимо також, що, по-перше, ефект мультиплікації можливий в економіці з неповною зайнятістю, де ВВП менше потенційного рівня. Інакше ріст ВВП був би неможливий через відсутність резервів робочої сили і виробничих потужностей. По-друге, цей ефект діє в короткостроковому періоді й поступово згасає, на що впливають також інфляція, державне регулювання економіки і т. ін.

Покажемо графічно, як зміна обсягу інвестицій позначається на величині національного доходу. При цьому наочно буде видно ефект мультиплікатора додаткових інвестицій. Припустимо, що інвестиції в суспільстві піднімаються на новий рівень, що рівнозначно зрушенню кривої інвестицій вгору. На рис. 9.4 відзначимо, що в суспільстві установилася нова точка економічної рівноваги – Е', у якій спостерігається і приріст заощаджень, і приріст національного доходу.

 

 

Рис. 9.4. Мультиплікатор додаткових інвестицій

 

Однак при цьому рис. 9.4 демонструє, що приріст національного доходу більше, ніж приріст інвестицій.

Коефіцієнт, який показує перевищення росту доходу над ростом інвестицій, і є мультиплікатор.

Якщо від приросту національного доходу відняти приріст інвестицій ( ), одержимо величину вторинних чи виробничих споживчих витрат, обумовлених первісними інвестиціями.

При цьому важливо зрозуміти, що мультиплікатор діє як у режимі розширення, так і в режимі стиску національного доходу, залежно від розширення та стиску інвестицій. У якості бажаної економічної мети виступає рівень національного доходу при повній зайнятості. Відхилення від цього рівня означають інфляційний чи дефляційний розрив.

Перший випадок настає при I > S, тобто інвестиції перевищують заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості. Це означає, що пропозиція заощаджень відстає від інвестиційних потреб. Оскільки реаль­них можливостей збільшення інвестицій немає, то розміри сукупної пропозиції не в змозі зрости. Населення велику частину доходу направ­ля­є на споживання. Попит на товари та послуги росте, і в силу ефекту мультиплікації наростаючий попит давить на ціни убік їхнього інфля­ційного підвищення.

Другий випадок настає при S > I, тобто заощадження перевищують інвестиції, що відповідають рівню повної зайнятості. У цій ситуації поточ­ні витрати на товари і послуги низькі, оскільки населення віддає перевагу заощадженням. Це супроводжується спадом промислового виробництва і зниженням рівня зайнятості. А ефект мультиплікації, який вступає в силу, призведе до того, що скорочення зайнятості в тій чи іншій сфері виробництва спричинить за собою вторинне й послідовне скорочення зайнятості і доходів в економіці країни.

Мультиплікуючий ефект викликають не тільки зміни в інвестиціях, але й зміни в рівні заощаджень (рис. 9.5).

 

 

Рис. 9.5. Парадокс ощадливості

 

Так, спроба зберігати більше позначається в зрушенні вгору кривої заощаджень з S до S`. Графічно це зрушення створює надлишок заоща­джень над запланованими інвестиціями при поточному рівні доходу Y1. Однак ефект мультиплікатора, викликаний незначним приростом заоща­джень (зниженням споживання), виразиться в набагато більшому зни­женні рівноважного доходу, у даному випадку — до Y2. Таким чином, на макрорівні суспільство натрапляє на парадокс ощадливості, відпо­відно до якого спроба більше зберігати призводить до багаторазового зни­ження рівноважного рівня доходу.

Проте існує два випадки, коли при рості заощаджень парадокс ощадливості не спостерігається:

1) в умовах інфляції попиту, оскільки збільшення заощаджень віді­б'ється на падінні рівня цін;

2) якщо додаткові заощадження йдуть на інвестиції.

За останні роки теорія мультиплікатора одержала розвиток у робо­тах П. Семюельсона, Дж. Кларка, Р. Харрода, Г. Хаберлера, Е. Хансена та ін. Внесено деякі зміни в цю теорію. Трактування мультиплікатора як кількісного зв'язку між зростанням інвестицій і ВВП притаманно лише кейнсіанській теорії. Сучасна економічна наука вкладає в це поняття набагато більш широкий зміст. Мультиплікатор виражає вплив керуючих факторів на вихідні параметри економічної системи, а кейнсіанський варіант виступає як його окремий випадок.

У зв'язку з цим виник ряд нових мультиплікаторів: 1) мультиплі­ка­тор споживання, що показує, як приріст витрат на споживчі товари викли­кає приріст доходу; 2) кредитний мультиплікатор, що встановлює залеж­ність між ростом кредиту і ростом банківських вкладів, між ростом кредиту і ростом готівки в звертанні; 3) банківський мультиплікатор, що встановлює залежність між ростом банківських депозитів і ростом гро­шової маси; 4) податковий мультиплікатор та ін. Усі ці мультиплікатори мають безпосереднє відношення до внутрішньої економіки і виклика­ються ендогенними факторами.

Явище мультиплікації почало розглядатися в часі: виникла так звана динамічна теорія мультиплікатора, що, на відміну від статичної, розглядає явище мультиплікації не як миттєвий акт.

Динамічна теорія ставить перед собою задачу досліджувати вплив державних асигнувань на процес відтворення не тільки в момент витрати цих асигнувань, а й у наступний час, протягом якого буде позначатися вплив зроблених державних витрат.

Дотепер мова йшла про так звані автономні інвестиції. Ця ситуа­ція — деяке спрощення взаємозв'язків, що існують у масштабах націо­наль­ної економіки. У реальній дійсності спостерігається взаємодія (взає­мо­вплив) інвестицій і доходу. Автономні інвестиції, здійснені у вигляді первісної "ін'єкції", внаслідок ефекту мультиплікатора призводять до росту національного доходу.

Пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості призведуть до підвищення схильності до інвестування у різних груп підприємців. Саме ці інвестиції прийнято називати похідними (індукованими, стимульо­ва­ними). Похідні інвестиції, будучи "накладеними" на автономні, посилюють економічний ріст, прискорюють його, що й одержало назву ефекту акселератора(accelerator — прискорювач).

Принцип акселерації вперше був висунутий А. Афтальоном (1913) і Дж. М. Кларком (1919), згодом він одержав розвиток у роботах Р. Харрода, Дж. Хікса, П. Семюельсона, Е. Хансена.

Французький економіст Альбер Афтальон першим звернув увагу на явище акселерації. Порушення рівноваги на основі діючого принципу аксе­лерації призводить, на думку А. Афтальона, до неминучого чергу­вання періодів недовироблення з періодами надвиробництва.

Дж. М. Кларк, що активно вивчав проблему економічних циклів, думав, що зростання попиту на предмети споживання породжує лан­цю­гову реакцію, яка веде до багаторазового збільшення попиту на устат­ку­вання і машини. Ця закономірність, що була, на думку Дж. М. Кларка, ключовим моментом процесу циклічного розвитку, була визначена ним як принцип акселерації.

Для визначення масштабів акселерації економісти запровадили міру акселеративного впливу зміни національного доходу на інвестицій­ний попит. Такою мірою служить коефіцієнт акселерації, чи просто аксе­ле­ратор. Американський економіст Е. Хансен дає визначення акселера­тора як числового множника, на який кожен долар прирощеного доходу збільшує інвестиції".

Найпростіша формула акселератора така:

 

, (9.4)

де n — коефіцієнт акселерації;

I — похідні інвестиції;

Y — приріст доходу внаслідок дії автономних інвестицій.

Сутність принципу акселерації розглянемо на прикладі. Для початку підкреслимо, що ніяких границь розширення виробничих ресурсів не існує, тобто немає ніяких зовнішніх обмежень. Далі припустимо, що в нас мається первісний базисний дохід у 100 млрд. грн., до якого зараз дода­ються автономні інвестиції в сумі 10 млрд. грн. Також припустимо, що гранична схильність до споживання в рамках розглянутої економіки дорівнює 2/3, а коефіцієнт акселерації 2.

Таким чином, знаючи граничну схильність до споживання, розраху­ємо за допомогою формули (5.11) мультиплікатор, який буде дорів­нювати 3. Підставивши значення мультиплікатора у формулу (5.10), ми одержимо Y = 30.

Ми визначили, що автономні інвестиції в 10 млрд. грн. при розмірі мультиплікатора в 3 одиниці викликали збільшення національного доходу на 30 млрд. грн.

У свою чергу в результаті дії акселератора, згідно з формулою (9.4), даний приріст національного доходу викликає наступне збільшен­ня інвестицій (у даному випадку це будуть похідні інвестиції), що при розмірі акселератора в 2 одиниці складуть 60 млрд. грн.

Розрізняють також акселератор без запізнювання й акселератор із запізнюванням.

Взаємодія мультиплікатора й акселератора відбувається таким спо­собом. Спочатку автономні інвестиції A викликають ріст Y з інтенсив­ні­стю, рівною величині мультиплікатора інвестицій. Приріст Y викликає потік похідних інвестицій I, що залежать від потужності акселератора. Приєднуючись до автономних, похідні інвестиції знову породжують ефект мультиплікації, що в свою чергу стимулює ефект акселерації і т. ін. Розвиток іде по наростаючій.

Ймовірні сценарії економічного росту дали П. Сэмюельсон і Дж. Хікс. Виявилося, що математично можливо п'ять варіантів:

1) розвиток економічної системи уздовж лінії динамічної рівноваги;

2) коливання темпу ВВП навколо цієї лінії зі зростаючою амплі­тудою;

3) згасаюча амплітуда таких коливань;

4) стійкі коливання з постійною амплітудою;

5) збільшення темпу економічного зростання, що змінюється, його неколивальним зниженням аж до лінії динамічної рівноваги.

Був виявлений і досліджений ефект резонансу, що виникає при рів­ності періодів коливань автономних інвестицій і ВВП та збільшує ймовір­ність розвитку за іншим, найнебезпечнішим для економіки варіантом. Відзначені вище сценарії економічного росту не одержали поки достат­нього фактичного підтвердження.

Більш наближеними до дійсності виявилися розробки різних ефек­тів запізнювання, що виникають усередині механізму мультиплікатора-акселератора. Наприклад, облік часу між зміною доходу і рішенням інвестувати (запізнювання попиту на інвестиції); облік часу між рішенням інвестувати і реальними інвестиціями (запізнювання пропозиції інвести­цій­них благ) і т. п.

Добре зарекомендували себе й однофакторні моделі економічної динаміки, з допомогою яких, знаючи величину акселератора й обсяг інвестицій у поточному році, можна розрахувати можливий приріст ВВП у майбутньому році. Коли ж відомі значення акселератора й очікуваного приросту ВВП, розрахунки на основі моделі визначать необхідний обсяг інвестицій.

Теорія мультиплікатора-акселератора використовується економі­ста­ми для обґрунтування ідеї державного втручання в економіку. Аргу­ментація така: у результаті державного регулювання (прямого — через інвестиції чи непрямого — через фіскальну політику) збільшується спо­живчий попит, що мультиплікує новий попит на товари та послуги, який, у кінцевому рахунку, призводить до зростання національного доходу.

Моделі мультиплікатора й акселератора мають реальне значення в будь-якій економіці, в тому числі і в Україні. При наявності достовірної статистичної бази можна розрахувати і мультиплікатор, і акселератор. Для того, щоб в Україні почав працювати принцип мультиплікатора-аксе­лератора, необхідно збільшити насамперед "сукупний попит" за рахунок розумної структурної, податкової або грошової політики. Виходячи з досвіду економічного розвитку Японії та Кореї, необхідно поступово "витя­гати" галузі одну за другою. Однак з яких галузей починати? З хар­чо­вих чи машинобудування, а чи паливно-енергетичного комплексу? Відповідь на це питання можна знайти в теорії мультиплікатора: почи­нати треба саме з тих галузей, що забезпечують найбільшу зайнятість (так звані суспільні роботи), з тих галузей, що сприяють росту "сукупного доходу" за порівняно короткий проміжок часу. Не менш важливе зна­чення в механізмі дії мультиплікатора в Україні має "розумна" урядова кредитно-грошова та податкова політика, дія яких може сприяти або, навпаки, заважати процесу економічного зростання.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.